Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

На березі духовного Рубікону…

«Духовне око ніколи не знайде світла яскравішого і мороку глибшого, ніж у самій людині; на що б не повернулось воно, нема нічого більш страшного, складного, таємничого і безмежного. Є видовище величніше за море – це небо; є видовище величніше за небо – це глибини людської душі.

Створити поему людської совісті, хай навіть совісті однієї людини, хоча б найнікчемнішої з людей – це означає злити усі епопеї в одну вищу і закінчену героїчну епопею. Совість – це хаос химер, жадань і дерзань, горнило мрій, логовище думок, яких вона сама соромиться, це пандемоніум софізмів, це поле бою пристрастей. Спробуйте у деякі хвилини приникнути в те, що ховається за блідим обличчям людської істоти, зануреної у роздуми, і зазирніть вглиб, зазирніть в цю душу, зазирніть у цей морок. Там, під виглядом спокою, відбуваються двобої гігантів, як у Гомера, сутички драконів з гідрами, там сомнища привидів, як у Мільтона, і фантасмагоричні кола, як у Данте. Яка темна безкінечність, котру кожна людина носить у собі і з котрою у відчаї вона співсталяє дивацтва свого розуму і свої вчинки».

Віктор Гюго


Він був досвідченим полководцем, якому смерть не раз дивилася у вічі. «Прийти, побачити, перемогти!» – отакий був девіз цієї цілеспрямованої та видатної людини. За плечима не одна війна, перемоги в Галії та на Британських островах, довіра воїнів-легіонерів, визнання та авторитет. Але зупинитись на досягнутому – це не про нього. Адже його ім'я – Гай Юлій Цезар. Нещодавно він отримав наказ сенату про його відкликання з завойованих земель та повернення роззброєного війська до Риму. А це означало тільки одне – цілком підкоритись сенату та визнати над собою владу Помпея, його давнього ворога. В його розпорядженні було не більше п'яти тисяч воїнів і трьохсот вершників, які чекали його вказівки. Зараз вони знаходились біля невеличкої річки Рубікон. А за нею був Рим, їхнє рідне і славетне місто, їхня домівка, їхні сім'ї та дружини, діти та рідні, яких вони не бачили вже декілька років. Перейти річку озброєними – значить, покласти початок громадянській війні, початок нової сторінки в історії Риму, яку напише він – Юлій Цезар. Напевно, вперше в житті в серце відважного проконсула закрався сумнів. До нього, людини, яка не знала ні страху, ні вагань, яка вміло долала перешкоди за перешкодами, яка навчилась обертати безнадійні ситуації на користь собі, підійшла тривога. Цезар добре розумів відчайдушність свого задуму, відчував ризик, який міг коштувати йому життя. Добре буде, якщо їх чекає перемога, стати володарем Риму – мрія його життя. Але у великих рішень завжди присутні дві сторони медалі. Якщо повстання придушить сенат, його чекає страта як державного злочинця.

А надворі була морозна січнева ніч. Десь у темряві прокричав стривожений бідою птах, іржали коні, гострились мечі. Юлій Цезар мовчав. Кажуть, великі люди здійснюють величні справи частіше всього мовчки. Він підійшов до річки, ще раз глибоко задумався перед величністю свого подвигу, намагаючись зважити ризик майбутнього вчинку, окинув поглядом своє військо і зі словами: «Анерифо кубос!» (1) – перевів 13 й легіон через Рубікон (2).

Ми щодня в житті теж знаходимось перед вибором, використовуючи його як в простих, так і в доленосних рішеннях нашого життя. Ще з самого ранку ми вирішуємо для себе: час вставати або дозволити собі ще трохи поспати. Опісля ми вмиваємось, снідаємо, вибираємо, що нам одягти. Потім ми кудись поспішаємо – хто на роботу, хто до школи, хто до інших безкінечних справ, до яких нас невпинно кличе життя. Так проходить день, наповнений нашими рішеннями, не тільки в думках, а й в наших справах. На роботі на вас хтось накричав, ви в думках образились на цю людину або благословили в ім'я Господа, або ж навпаки в голос на неї поскаржились. Ви вибираєте. Навіть мале дитя вибирає – послухатись йому батьків чи проявити свій непослух. Молода мати веде боротьбу з гріхом: згубити життя, що в ній уже живе, чи дати йому початок. Рішення в силу своїх значень можуть бути різними: простими і складними, мудрими, сильними, безглуздими, зваженими, духовними, тілесними і т.д. Нещодавно в нашій країні були вибори президента.

Це були важкі вибори в нелегкий час для нашої країни. Незважаючи на безкінечні плакати та лозунги, які ніби кликали: «Обери мене!», з 23 х кандидатур ти міг проголосувати тільки за одного кандидата або взагалі не прийти на вибори. Такі правила, а рішення за тобою.

Для християнина часто вибір ототожнюється зі словами «згрішити» або «не згрішити». Часто наш вибір починається в думках, де ми ведемо духовні бої, для того щоб жити переможним життям. Колись я прочитала такий вислів: «Посій думку – пожнеш вчинок, посій вчинок – пожнеш звичку, посій звичку – пожнеш характер, посій характер – пожнеш долю». Дуже часто така стратегія має місце в людському житті. Протягом певного періоду свого духовного життя я не контролювала свої думки. Думку не можна побачити, її ніхто не почує, ніхто про неї не буде знати, крім тебе і Бога. От саме слово Господь, те що Він читає мої думки, одного разу змусило переглянути моє ставлення до цього питання. Спіймайте себе на думці. Про що ви зараз думаєте? Чи добра ваша думка? А можливо, вона все-таки зла? Може, в думках ви вже давно ображаєтесь на брата чи сестру, ведете духовні переговори з пресвітером чи служителями, де всіх ставите на свої місця, де в сліпому своєму баченні ви вже давно стали героєм сьогоднішнього дня? Передивіться своє життя і пам'ятайте, що не тільки вчинок, а й кожну думку Господь приведе на суд. Бог бачить всі наші кволі поривання, але Він може і побачити наше прагнення жити свято.

Дорогий друже, коли в думках стоїш на березі духовного Рубікону, звіряй свої рішення по Божому Слову і будеш бачити успіх в своєму житті.

Анна ЯМІНОВА


1 «Жереб кинуто» (грец.). На латинському цю найвідомішу формулу перекладають так: «Аlеа іасtа еst», і слова Цезаря часто відтворюють саме по-латині. Але Плутарх зазначає, що фразу «Жереб кинуто» Цезар вимовив біля Рубікону по-грецьки, а не по-латині, бо цитував дуже відомого тоді драматурга Менандра: «Ауерркрвсо icvBo^». У нас немає жодних причин сумніватись у точності Плутарха.

2 «Перейти Рубікон» – крилата фраза, вислів, що означає готовність до рішучих дій, зробити безповоротний крок, рішучий вчинок, пройти «точку неповернення». Виникло із розповідей Плутарха, Светонія та інших стародавніх письменників про перехід Юлія Цезаря через Рубікон – ріку, що була кордоном між Умбрією і Ближньою Галлією. У 49 р. до н.е. всупереч забороні римського сенату Юлій Цезар зі своїми легіонерами перейшов Рубікон, вигукнувши «Жереб кинуто!». Це стало початком війни між сенатом та Юлієм Цезарем, у результаті якої він заволодів Римом.


Газета «Християнин» 02(54)2014


© 2008-2012