|
Формула щастя (Брак и христианство)«От повезло Ревеці, от повезло – такого жениха відхватила. Те, що він спадкоємець Божих обітниць – це звичайно добре, а головне – багатства не злічити, ще й прислуга є. Оце заміж щасливий! От якби і в наш час такі женихи водились, я б напевно...» Я перерву дівочі мрії, яким ще довго кінця не буде, і скажу, що Ревека дійсно гідна свого улюбленого Ісаака, а от чому – прослухайте невеличку розповідь. Засмагле і обвітрене обличчя Єліезера відчуло ледь помітну прохолоду. Досвідчений мандрівник і без годинника розумів, що настає вечір, така бажана пора для жителя Сходу. А он і перші будинки Харану, де похований Фарра, батько його пана Авраама. Відверто кажучи, йти в цей далекий край та ще у такій дивній справі, не дуже й хотілося. Ну як привести Ісааку, сину Авраама, наречену? Дійсно, без Сари дім став не дім. Але хто захоче іти в невідомий Ханаан, міняти такі гарні житлові умови на кочові намети. А головне, Авраам, із особистих міркувань, не пустив у дорогу Ісаака. Яка ж тобі дівчина, не бачачи жениха, погодиться вийти заміж? Ну й задачка. Одне зігрівало серце і додавало сили – останні перед дорогою слова його праведного господаря, що Бог «пошле Свого Ангола перед обличчям твоїм і ти візьмеш звідти жінку для сина мого!» (Буття 24:7). А як знайти ту єдину в цьому великому незнайомому місті, як не помилитися? У різні часи в найскладніших ситуаціях мужі віри ставили знамення, або кидали жереб перед Господнім лицем, (пригадайте суддю Гедеона, або апостолів) з твердим сподіванням на Божественну відповідь. У Єліезара іншого виходу теж не було. Поки ніхто не розповів про посла від багатого жениха, щоб повністю виключити людський фактор, він вирішив діяти. І по його рішучості, по безпомилково прийнятим рішенням стає зрозумілим, що Авраам розбирався в людях і знав кому і що доручати. Верблюди після далекої дороги прилягли в тіні дерев. До речі, їх було десять. І біля цих, як їх лагідно називають, «кораблів» пустелі, і закрутиться основна дія цієї незвичайної історії. Відмічу, що Слово Боже зайвих дрібниць і деталей не дає. Не це його головна ціль. Але якщо щось відмічено, то на це слід звертати увагу. Управитель Авраама, до тонкощів знайомий з традиціями і побутом того краю, поставив два знаки, яких не натхненна на це Богом людина не виконала б. Перше, давайте разом почитаємо: «...дівчина, до якої скажу: Нахили-но глека свого, я нап’юся», – а вона відповість: «Пий...» (Буття 24:14). Єліезар, що ж ти задумав? Якщо ти захотів пити, іди до джерела і пий. Це не біля криниці, де ти залежний від келиха чи глека. А біля джерела, та ще якщо мучить спрага, то і власні долоні послужать добру службу. Слідуюче: за правилами поведінки тих часів, дівчині чи жінці розмовляти з незнайомими мужчинами на вулиці було не до лиця. Але слуга Авраама добре знав, яку нужду ставив перед Богом. «Увійшла вона до джерела, і наповнила глека й вийшла. І вибіг той раб назустріч їй, та й сказав: «Дай-но напитись води з твого глека!» (Буття 24:16-17). Яка була б твоя перша реакція, моя молода сучасна мрійнице? Ти на місці Ревеки. У тебе багатий дім, є у тебе нянька, служниці, але ти й сама любиш працювати. І сьогодні ти, як завжди першою з ровесниць, пішла по воду. Ретельно сполоскала глечик, своєрідну реліквію, і набрала джерельної води для своєї сім’ї. А тут просить води, і саме з твого глечика, зовсім незнайома людина. Вона проїхала без малого тисячу кілометрів не в «Рено» чи «Мерседесі» з кондиціонером, а на відкритій всім вітрам і суховіям спині верблюда. І щоб зрозуміти, який у нього після цього був вигляд обличчя та одягу, не треба напружувати уяву. Дати напитися із свого посуду? А як же гігієна? Перша реакція – повести бридливо плечем і гордо піднявши голову піти, дивуючись людській невихованості. Друга – пояснити цьому чоловіку, що у людини є такі речі як руки і ноги, а джерело зовсім поруч, і нічого тривожити людей і т.д. «А та відказала: «Напийся мій пане!» І вона поспішила, і зняла свого глека на руку свою – і напоїла його» (Буття 24:18). В чому ж суть першого знамення? Не маючи часу на роздуми, захоплена зненацька, Ревека показала себе такою, якою вона була насправді. В цій ситуації проявились чудові риси її характеру: повага, доброта, жертовність, людяність, легкість у спілкуванні. Поки Єліезар насолоджується прохолодною водою, зробимо висновок, що навіть не бачачи Ісаака, Ревека зможе приліпитись, ввійти в іншу сім’ю, не б’ючи посуду і сердець. Думаю, що багато хто в Харані хотів би мати таку добру, щиру дівчину за жінку. Але вона чекала свою долю не з рук не-навернених до Господа симпатичних земляків, а від Живого Бога! І це все не заховалось від пильного погляду Авраамового слуги. Другий знак: «Пий, і так само верблюди твої я понапуваю...» (Буття 24:14). Ти скажеш, а що тут такого. Чи й не знак? Я б теж... Одну хвилиночку. Між верблюдом і сіамською кішечкою в твоїй квартирі є істотні відмінності і в розмірах і в апетиті. Щоб довго не томити читача, пропоную мовою оригіналу уривок з книги Ігоря Акімушкіна «Мир животных»: «Верблюд, так сказать, одет в тайну с ног до головы. Впрочем, и внутри у него тайн порядочно. Лишь немногие из них разгаданы, да и то недавно. Скажем, знаменитая верблюжья «засухоустойчивость». Почти тысячу километров пройдет по жаркой пустыне и ни капли в рот. ...А уж если дорвался до воды, то столитровую бочку осушит. А один верблюд на глазах у заинтересованных наблюдателей выпил два раза (через малый срок) по 92 литра, да после еще два литра!» Тепер читаємо далі Біблію: «А коли закінчила поїти його, то сказала: «Також для верблюдів твоїх наберу я води, аж поки не нап’ються». І метнулась вона... і набрала води всім верблюдам його» (Буття 24:10-20). Не важко зрозуміти скільки часу забрала важка праця. І для кого? Для якоїсь сторонньої людини. Я уявляю, як же тоді Ревека повинна була допомагати домашнім та нужденним людям Харану. Дивна особистість, прекрасна наречена. Дивіться, які слова вживає Господь, щоб пояснити свій вибір: «зійшла», «поспішила», «метнулась», знає вона і про солому і про все. У Бога є люди, якими Він дивує людство. Одна з них – Ревека, дочка Бетуїла, чудовий прообраз Церкви, що не бачить Жениха, любить Його і чекає зустрічі з Ним. (1 Петра 1:6-9). О, як же звеселіли шатра Авраама, як промовляли подяку Небесному Отцю його уста, коли він бачив, як там, де з’являлась його невістка, його донечка, примирялися слуги, починали посміхатись служанки, висихали сльози на очах дітей. Ти молишся, мрієш і чекаєш зустрічі зі своїм Ісааком. Не за горами твої екзамени біля джерела. Чи готова ти до них? Ні, не буде ні Єліезара, ні верблюдів. Буде щось інше. І ти повинна будеш показати ті плоди, що в юнацькі роки зростив у твоєму серці Дух Святий. Як ти ведеш себе вдома, у церкві, між людьми? Що вабить тебе, до чого лине душа? Пильнуй, поправляй світильник, вчись у біблійних Ревек та Марій доброти, поваги, працелюбності, любові і шукай не Ісаака, а шукай Божого лиця. Бо від Нього доля людини. В цьому формула щастя. А Бог знає, де ти живеш, і у Свій час пішле тебе до джерела, і життя твоє потече тим руслом, яке назначив тобі Вічний Люблячий Небесний Отець. Готуйся. Василь КРАВЧУК Газета «Християнин» 03(14)2004 |
| © 2008-2020 |