Життя – несходжена дорога (Вірш)
Життя – несходжена дорога, Ніхто її кінця не знає. На ній є смуток і тривога, І радість іноді буває.
Таким важким воно здається, Багато труднощів до болю, Не раз заплакати прийдеться Під тягарем своєї долі.
Не раз, немов пташині в клітці, До неба хочеться піднятись, Як риба та, що б’ється в сітці, Не хочем з долею змирятись.
На долю часто нарікаєм, Що так безжалісна над нами. І часто душу огортаєм Гіркими горя пеленами.
Для чого плакати й зітхати? Про нас Отець Небесний дбає І кожен день нам так багато Своєї милості являє.
Він відчуває наші болі, Коли прийде до нас тривога І без Його святої волі Не може статися нічого.
Йому довіритися треба, А Він самих нас не залишить І в славний час візьме до неба, Де нас обійме та потішить.
А це життя для того дане, Щоб в нім ми Господа пізнали Тоді нам тільки стане ясно Чому ми на землі страждали.
Життя – несходжена дорога І хоч страждань на ній багато, Але з надією на Бога Її прожити треба свято!
Газета «Християнин» 02-03(60-61)2016
|