Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете «Христианин».

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки


Украина онлайн

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета «Християнин»
(Украина, Херсонская область,
г. Новая Каховка)
приветствует Вас!


На этом небольшом сайте вы можете
прочитать все статьи из нашей газеты,
а так же скачать её электронную версию.
>>Читать последний номер<<
>>Скачать календарь на 2022 год<<

Готове моє серце, Боже!

Недільним ранком майже в усіх куточках нашої планети багатьма мовами в різноманітних храмах люди віддають Богу славу і хвалу. Десь несміливо пробивається тендітне сопрано чи лунає щирий дитячий спів, там під куполом у неймовірній красі зливаються голоси тріо і квартетів, деінде за межі будівлі відлуння несе проникливі звуки органу... Та й не тільки в неділю. Ми, християни, що пильнуємо над виконанням Божого Слова, намагаємось дотримуватися настанови Апостола: «Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має... нехай буде все це на збудування!» (1 Кор. 14:26). В нашій церкві і в будні, і в неділю у зібранні бере участь центральний хор, за що велика подяка Богу. До того ж, будь-хто з присутніх має можливість прославити Бога піснею. Часто організовуємо групове чи сольне виконання, нерідко пісні виконують сімейні колективи. У християнстві на сьогодні існує безліч пісень. Господь наділяє люблячих Його талантом і тексти писати, і творити музику. Це й не дивно: нам дійсно є за що прославити Бога, є за що подякувати Йому! Слава Ісусу Христу!

Мені часом доводиться співати пісні в зібраннях. Неодноразово приходили думки: а яку хвалу хоче почути Господь? Яка пісня Йому до вподоби? Чи приємна Йому моя жертва?

Ми читаємо в першій книзі Біблії про те, як до Бога приносили жертви перші люди. Чомусь Господь на жертву Авеля зглянувся, а на Каїна – ні. Час від часу ми чуємо проповіді про це. Господи, а що ж треба зробити мені, аби Ти прийняв мою жертву, мій спів, мою хвалу? Не помилюся, якщо скажу, що всі ми хочемо догодити Богові і відчути на собі благословення. Що для цього потрібно зробити?

Будь-яка справа, як відомо, потребує підготовки. Свого часу мені запали в душу слова Давида, записані в 107 псалмі: «Готове моє серце, Боже, – буду співати, у псалмах славити» (Пс. 107:2). Уявляю собі картину. Приходить до Давида слуга і нагадує: «Царю, ходімо в Дім Божий!» Серце Божого мужа сповняється радістю, починає битися швидше, бо ж сьогодні він зустрінеться зі своїм Господом, відновить свої духовні сили, подякує Йому за численні милості і блага. І, звичайно, не втримається та заспіває Богу хвалу. Що казати? Любив Давид славити Бога в піснях. Тому й не дивно, що його пісні співають і в наш час. І ми не виключення. Але зазначте, спершу написано: «Готове моє серце, Боже», а вже потім – «буду співати». Виявляється, людина, яку Сам Господь називає мужем за серцем Своїм, перед тим, як славити свого Творця, готувалась. Так, так, той Давид, що мав безпосередній зв’язок з Отцем Небесним, чиї бажання виконував Господь – готує своє серце до служіння Богу! А що ж тоді ми? Невже серце Давида потребувало більшої підготовки, ніж наші?

Соломон у книзі Приповістей зазначає, що «Коня готують на день бою, але від Господа перемога» (Пр. 21:31). Моя справа – підготувати себе, виконати всі необхідні умови, прибрати всі можливі перепони, щоб Господь щедро і без вагань злив на мене Своє благословення.

Певна частка тих, хто читає Біблію від початку до кінця, мабуть, не раз збавляла темп читання, дійшовши до останніх книг П’ятикнижжя Мойсея. Ви, напевно, звертали увагу, як скрупульозно, до дрібниць, Бог навчав священиків і левітів правилам служіння в скинії. Не один розділ посвячений тому, яким має бути їх зовнішній вигляд, одяг, необхідні процедури для допуску на святе місце, порядок принесення Богу жертв і т.п. Для прикладу, в 25-26 розділах книги Вихід Господь роз’яснює Мойсею, з якого матеріалу, кольору, яких розмірів та в якій кількості мають бути елементи скинії. Буквально через декілька сторінок вождь Ізраїля записує, як виконувалося Боже завдання. І знову: покривала з такої-то тканини, ось такого забарвлення, скільки і з якої сторони прикріплено петельок, і все це знову зі всіма деталями. Інколи думаєш: «І навіщо знову все переписувати? Достатньо написати: «Я, Мойсей, все зробив так, як сказав Господь». Але ж ні. Виходить, для Бога досить важливо виконання Його постанов у точності. Одним словом, Богу не все одно, як ми готуємося до служіння.

Що означає підготовка? Найперше, прибрати всі можливі перепони. Що ж може стати на заваді? Відверто скажу, що не претендую на якесь богословське визнання, але хочу поділитися своїм невеликим досвідом, зокрема висновками, винесеними з помилок.

Перешкодою може стати навіть наша легковажна поведінка. Ми не завжди слідкуємо за своїми діями, словами, тим паче думками. Коли ж готуємося до співу (як і до іншого), важливо не розгубити Боже благословення до того, як вийдеш співати. Можна однією необдуманою фразою спустошити своє серце, одним поглядом звести нанівець придбані на колінах духовні статки. Як потрібно пильнувати, аби не допустити цього!

В нашій молоді, за безпосередньої участі пресвітера, прижилася одна звичка. Коли ми їдемо десь у гості на богослужіння, то по дорозі до місця призначення намагаємось якомога менше говорити, зовсім не сміятися, більше зосередитися думками на Божому, небесному, духовному. Тоді Господь дійсно щедро благословляє зібрання, збагачуємося і ми, і церква, котрій служили. Така підготовка має стосуватися не тільки категорії «в гостях». Того ж треба притримуватися і у своїй церкві, а Бог не лишиться боржником.

Перед тим, як принести перед Господа свою жертву, необхідно мати мир зі своїми батьками, рідними. Уявімо, брат Микола готує псалом. Гарно виводить ноти, дотримується всіх інтервалів, вже й слова вивчив напам’ять. Як раптом із кухні лунає голос мами:

– Сину, принеси-но картоплі з льоху.

А у відповідь чути:

– Мамо, ну ти як завжди «вчасно». Я тільки розспівався, а ти з тою картоплею...

Коля шумно одягає куртку, бере шапку зі словами: «Де там те відро?», йде до льоху. Через хвилин 15 він знову в кімнаті біля фортепіано, бринить чистий Миколин тенор, бо ж завтра зібрання. Як ви думаєте, чи прийме завтра Господь Миколчину жертву хвали? На жаль, навряд чи. Євангеліст Матвій у 5 розділі 23 і 24 віршем цитує слова Христа: «Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій». Все чітко і зрозуміло. Це Божий закон. Повірте, варто примиритися, варто послухатися, варто змиритися. Вчиніть так і переконайтесь особисто, що скарбничка вашого досвіду поповниться ще одним дорогоцінним надбанням.

Про що ми можемо співати? На мою думку, по-перше, спів – це можливість подякувати Богу за Його дорогоцінну Голгофську жертву, за спасіння, за вічне життя, приготоване нам на небі, за Божу вічну любов до нас, за Його Слово, за Його безмірну милість, за хліб щоденний, за свободу від гріха... І цей список кожен з нас може ще довго продовжувати. По-друге, кожен християнин має досвід отримання цінних уроків від Господа. Бог вчить нас більше вірити, вміти чекати, любити, прощати, навчає довіряти, інколи вирівнює наші дороги, змінює негативні риси характеру, посилає вчасні поради – і все це кладеться в основу текстів пісень. Ось цим ми теж можемо поділитися з братами і сестрами та віддати подяку Богові.

Є в нашому репертуарі пісні, присвячені певним подіям християнського життя. Звичайно, це і визначні факти, пов’язані з життям Ісуса Христа, що стали для нас сьогодні приємними і довгоочікуваними святами. Ми знаємо і з радістю виконуємо безліч різдвяних, пасхальних пісень і т.д. До того ж, різні ситуації, що припадають на нашу долю, теж супроводжуються піснями. Часом ці пісні в радість, деколи для втіхи і розради (весілля, погребіння, молитва над дитям і т.п.). Майже щомісяця наша молодь самостійно проводить недільне ранкове зібрання. Для цього ми обираємо якусь певну тему. В основі – цитата з Божого Слова. В такому випадку готуємо пісні за певним спрямуванням, аби ширше і багатогранніше розкрити тему. Я особисто не маю хисту до написання віршів та складання мелодій, тому намагаюся кожного разу подякувати Богу за прекрасні пісні, за людей, які не закопали свої таланти.

Досить корисно перед тим, як заспівати псалом, об’єктивно і відверто запитати себе: з якою метою я готуюся до участі в зібранні? Ніхто, крім Бога, так не знає нас, як ми самі. Доречно буде без лукавства дати собі відповідь: чи не хочу я просто показати свої здібності? Чи не хочу перед кимось похизуватися? Чи не маю на меті комусь дорікнути чи когось «поставити на місце» словами своєї пісні? Наскільки скрупульозно треба перевіряти свої думки, стан свого серця. Часто наші сердечні наміри видає манера виконання. Ми можемо супроводжувати спів рухами, жестами, заплющенням очей, трагічним виглядом обличчя, аби краще донести суть пісні. Але це, як правило, тілесні намагання. Прояви тіла. Бо зрештою слухачі запам’ятають, хто співав, у що був зодягнений, яка була зачіска, а не зможуть згадати, про що йшлося в пісні. Вважайте, що праця виконана надарма. Періодично Бог нас зупиняє доволі цікавими методами: то гітари падають, летять додолу мікрофони, то ми чомусь перечіпляємося через якісь шнури...

Варто завжди тримати в пам’яті сумний приклад зі Старого Заповіту. Одного разу Надав і Авігу, сини Аарона, принесли до храму у своїх кадильницях чужий вогонь, не той, що Бог наказав приносити. За це, на превеликий жаль, прийшлося заплатити власним життям... Доводилося чути, як християни використовують мелодії, слова світських пісень, запозичують ритми, акорди, манеру акомпанування – все те, що популярне при прославленні ворога душ людських, і приносять це на вівтар перед Бога! Ми забуваємо, що насправді наш Бог є Бог великий та страшний, окрім того, що люблячий, довготерпеливий і багатомилостивий.

Безперечно, яке ж все-таки щастя відчути, що твоє скромне, звичайне, нехай недосконале виконання Господь використав для Своєї цілі – торкнувся чийогось серця. І як результат, людина примирилася з Богом, поправила своє життя, отримала підкріплення і силу для подальшого служіння Господеві. Перехоплює дух, коли відчуваєш, що слова твоєї пісні доповнили думки брата-проповідника, переплелися з віршем сестрички, послугували поштовхом до ревної молитви...

Один англійський композитор і диригент, прослухавши якось виконання молодої дівчини, що володіла виключно чистим і ясним голосом і майже досконалою технікою, сказав: «Вона буде дійсно великою співачкою, якщо що-небудь розіб’є їй серце». Було б краще, якби і ми намагалися пережити те, що ми співаємо. Вловити суть, вкладену автором і композитором, і якомога точніше її передати слухачам.

З Божої ласки я маю нагоду співати в нашому церковному хорі. І скажу вам по секрету, що отримую купу приємних емоцій від співанок. Репетиції – необхідна складова для гарного, правильного співу, ними не варто нехтувати. Добре, коли ми знаємо текст і під час співу можемо дивитися в очі тим, хто прийшов на зібрання. Це краще сприймається. Водночас, буває ми надто ретельно готуємося до співу. Часом вже настільки все відшліфовуємо, що можемо співати і без Божої допомоги. Пам’ятаю, були незаплановані поїздки і доводилося нашвидкуруч писати «на коліні» слова пісень, без підготовки виходити співати, на ходу просити Бога допомогти. І на диво, ми отримували велике Господнє благословення. Я задалася питанням: чому так? В чому криється секрет? Виявляється, коли серце готове, коли посудина чиста, Господь завжди з радістю і без затримки заповнить її Своєю благодаттю.

Соромно зізнатися, але напишу наступне. Колись я уважно слухала проповідь свого молодшого брата. Для кращого розуміння він цитував із кафедри слова пісні, яку ми давно знаємо і співаємо загальним співом у наших служіннях. Цитата була не з першого куплету. І я зловила себе на думці, що я зовсім не пам’ятаю цих слів. Я не мала спокою, поки не знайшла згадану пісню в збірнику. Я була приголомшена, виявляється, співаючи пісню, я не знала змісту. Як можна було стільки раз її співати, і не знати, про що в ній йдеться? Як важливо думати, про що співаєш. Ми своїми ж устами можемо декларувати речі, які насправді не в змозі або взагалі не плануємо виконувати! А наш Небесний Батько однаково прислухається як до наших молитов, так і пісень.

«Оце так справи, – приголомшено протягнете ви, – якщо такі вимоги, то я краще просто посиджу на лавці, послухаю ваших пісень...» Погоджуюся, набагато легше так і вчинити. Але апостол Яків у своєму листі застерігає: «Отож, хто знає, як чинити добро, та не чинить, той має гріх!» (Як. 4:17). Знову глухий кут.

Напевно, ви не раз були свідком того, як служитель якоїсь церкви пропонує братам-проповідникам поділитися Словом. Але часом у відповідь чути: «я не готовий», «не маю дерзновіння», «я не в належному стані»... Для осуду немає місця, не раз і сама була в подібних ситуаціях, тільки відносно пісень, віршів. Скажу одне: це не виправдання. Це означає добровільно скласти зброю. Наші дорогі брати та сестри, які наповнюють наші Доми молитви, не повинні терпіти духовний голод, через те, що ми десь не попильнували або принесли «криве й сліпе», чи не підготували своє серце... Вірю, що тяжкою є праця – принести для Бога достойний дар. Втішає те, що Господь свого часу оцінить наші старання.

Хочу побажати собі і вам, терпеливі мої читачі, святого ходження перед Господом та ревного служіння Христу в піснях, щоб через них виконувалися Його прекрасні наміри. Бажаю, щоб перед кожним псалмом ми могли з відвагою сказати разом із Давидом: «Готове моє серце, Боже, – буду співати, у псалмах славити».


Ірина Кравчук


Газета «Християнин» 1-2(65-66)2019


© 2008-2020