Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Щоб благословила Тебе душа моя

Він повільно присів на лавку. Десь високо з вітрами про щось говорили крони вікових сосен, а зовсім поруч сердито шуміло море. Але старий нічого не чув і не помічав. Пекучі старечі сльози закапали прямо на долоні, а через мить невимовне ридання охопило все його тіло.

– Тату! – Кинувся до нього проводжатий у гарно підігнаному кітелі підполковника, – не треба плакати. Тут тобі буде добре. Це ж найкращий будинок для престарілих у всій Прибалтиці. Ну тісно нам у нашій квартирі, до сина друзі впливових батьків приходять, з дружиною весь час…

Взявши себе в руки, старий дивився в нікуди і щось згадував.

– Знаєш, синку, багато-багато років назад, саме на цьому місці, плакав мій батько, якого я… – щось підкотилось до горла, і знову пекучі сльози, немов непроханий осінній дощ, густо закапали на поли плаща. Тишу, ніби ребром долоні , розрізав голос сина:

– Тату, ми повертаємось додому. Їх тісно пригорнуті один до одного силуети ще довго виднілися на фоні вечірнього неба. Тільки сторож здивовано знизував плечима:

– Таке місце, таке обслуговування, довжелезні черги, а ці не захотіли. Дивина та й годі!


Старість не радість

Старість не радість. Ніхто її не чекає. Але всюдисуща її тінь все ближче підкрадається до нас, а втекти від неї, чи відмахнутись, як раніше, вже немає сили. Добре, що є Той, Хто сказав: «Я буду Той Самий до старості вашої, і до сивини вас носитиму…» (Іс.46:4). Про те, чи в старості одні мінуси, чи є і плюси, про відношення нас, молодих, до цієї проблеми і поговоримо.

Ісус, навчаючи учнів молитві, розпочав її так: «Отче наш…», і дійсно, на сторінках Біблії Бог порівнює Себе з Батьком, Отцем. Тому не дивно, що «Старий днями…» (Дан.7:9) в самий центр закону поставив заповідь: «Шануй свого батька та матір свою, … щоб довгі були твої дні і щоб було тобі добре на землі…» (Повт.5:6). Цікаво, що і через багато століть Слово Боже не перестало наголошувати: «Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливо» (Єф.6:1). «Діти, – будьте слухняними у всьому батькам, бо це Господеві приємно!» (Кол.3:20). Вимоги Небесного Батька не змінились і сьогодні. Нема вже родинного проживання і ведення господарства, як в часи Авраама, сім’я не сидить на довгих лавках біля столу і не споживає, по черзі, їжу з великої миски. Діти, як правило, живуть окремо. І все ж таки, Слово все залишило без змін. Батьки вирощують, турбуються і виховують дітей у науці Господній, ті ж, у свою чергу, шанують їх і доглядають до старості, одержуючи від них благословіння. Батьки, ви про це не забули? Діти, ви про це бажаєте знати?


Благословіння батьків (Трішечки історії та застереження)

Благословіння батьків – сильний інструмент дисциплінування та стримування дітей. Коли неміч забирає сили, Бог залишив батькам чи не єдину можливість тримати, часто зухвалих дітей, в рамках, тобто давати чи позбавляти їх благословіння. За кожним батьківським словом слідкує небо, щоб воно в точності виконалось. Навіть і через тисячоліття. Багато з вас знайомі з книгою англійського письменника Даніеля Дефо (1660-1731) «Робінзон Крузо». Я її прочитав школярем, коли ще зовсім не знав Господа, мені були цікаві подорожі, пригоди, і т.д. Коли я став віруючим, товариші запропонували мені прочитати її знову. На той час у нашій державі була заборонена Біблія, а слово Бог скрізь писалося з маленької букви. Щоб задовільнити свою духовну спрагу, ми навчилися читати між рядками. І виявилось, що ця книга має глибокий духовний зміст. І суть її не в пригодах і подорожах, зовсім ні! Героя книги спіткали випробування лише тому, що він не покорився слову батька, який не дав йому благословіння на вибраний ним курс життя. Не вірите? Цитую: «Лихої години, 1 вересня 1659 року, я ступив на корабель. Саме того дня, як і вісім років тому, коли я втік від батька та матері в Гуль, – того дня, коли я повстав проти батьківської волі і так безглуздо розпорядився своєю долею». Можливо ці рядки зупинять тебе, якщо ти не хочеш слухати слів Писання?! Хочу сказати і батькам. Не забудьте, що в кожному правилі є виключення і на них хочу звернути вашу увагу. По-перше: «…невинне прокляття не сповниться…». Це означає, що своє право благословляти, батьки використовували з метою перестороги, а не задля залякування чи шантажу. Помиляються всі, тим більше діти. Але краще підтримувати їх, надихати на подолання труднощів, як духовних так і життєвих. Апостол Павло навчає: «Батьки, – не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони». (Кол.3:21). По-друге, Біблія говорить до старших: «Щоб старі чоловіки тверезі були, поважні, помірковані, здорові у вірі, у любові, у терпеливості. Щоб старі жінки… були… не обмовниці… навчали добра, щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей, щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі…» (Титу 2:1-5). Іншими словами, не вимагайте від дітей, щоб ті діставали зірки з неба, а те, що реально можливе. По-третє: «… іще в сивині вони будуть цвісти, будуть ситі та свіжі, щоб розповідати, що щирий Господь моя скеля, і в Ньому неправди нема!» (Пс.91:15-16). Щоб старші просто були справжніми віруючими, знали живого Бога і були яскравим прикладом для дітей.

Ви заперечите, ну невже таке сильне слово батьків, що треба навіть їх застерігати від неправильного застосування? Де ж це ви знайшли докази того, що від благословіння батьків, чи за його відсутності хоч щось змінилося в житті людей? Це схоже на невдалу спробу залякати дітей.


Докази? Будь ласка

Діти, якщо ви хоч трошки знайомі з Біблією, ви погодитесь. Ось імена благословенних дітей: Сім і Іафет, Ісаак і Яків, Ревека, Ефрем і Манасія, дочка Халева Ахса, Іуда, Соломон і т.д. Хтось з перечислених зберіг благословіння, хтось розгубив, але це вже інша тема. А ось імена тих людей, які були залишені без нічого, або навіть одержали прокляття, яке, на жаль, здійснилось через їх жахливу поведінку: Ханаан, син Хама і Ісав, Рувим і Симеон, Левій і Авессалом, Офні і Фінеєс, сини Ілія священика…. Треба відмітити, що праведники і в старості вміли тримати себе незалежно і мужньо. Уявіть собі дванадцять сильних чоловіків, що від страху і хвилювання переминаються біля постелі помираючого батька, в надії почути на свою адресу слово благословіння. І ось Яків піднявся з останніх сил і почав говорити кожному своє – справедливо і безкомпромісно. Ми бігаємо за дітьми все життя, підлещуючись до них, йдучи на які тільки можна домовленості, задобрюючи їх подарунками, аби лихо-тихо. А у праведників все навпаки. І говорив Яків благословіння, а небо фіксувало на тисячоліття вперед кожне слово батька і, навіть, кожен його відтінок… «Рувиме, – ти мій первородний… верх величности і верх ти могутности! Ти пінився був, як вода, – та не втримаєшся…» (Бут.49:3-4). Стояв Рувим, самий високий і статний, опущена голова, блідий рум’янець на лиці. Виявляється, завжди приходить осінь, і курчат рахують не квітучою весною. « Рувим, ти не будеш перший, і ще багато чого не будеш. – Чому, батьку? – Та від того ганебного випадку минуло півстоліття». Ридала душа. А в скронях, в унісон з серцем пульсувало: Ти пінився, був, як вода… Ти пінився, був, як вода… І пригадався той день, Валла, голос совісті, що був подавлений розумінням своєї безкарності. А повернути назад вже нічого не можна. Ось так легковажити батьками! Дорогі мої однолітки, старші і молодші, знатні, знані і прості, у вас за плечима вже, аж по чотирнадцять років, чи, можливо, ви вже маєте свої сім’ї, дітей…. Ба, навіть процвітає ваш бізнес, і від почуття своєї значимості змінилася навіть ваша хода. Ти можеш не задумуючись підвищити голос на матір, повчальним тоном розмовляти з батьком. Не забудь! Від цих двох, вже сивіючих чи може зовсім стареньких людей, від їхнього Слова, залежить майбутнє і твоє, і твоїх дітей.


Невже так усе і виконається?

Після Рувима підійшли Симеон і Левій, Іуда і Завулон та інші сини. Вражаючий момент. Все, що сказав цей немічний батько, виконалось з надзвичайною точністю. Симеон одержав ділянку на окраїні і зовсім зник як з карти, так і з пам’яті, Левій одержав 48 міст і був розпорошений по Ізраїлю, а від Юди прийшов Примиритель, Якому Слава навіки!

Але виконалися слова батьківськіі в негативному значенні. Сторінки Біблії розказують про нещастя Ханаанських племен, там чути плач Ісава, а Офні і Фінеєс, сини Ілія загинули в один день. Розказують очевидці, що на могилі Авесалома (2Цар.18:17) знаходиться величезна гора каміння. Кожний раз, коли араби проходять мимо цього місця, вони піднімають камінь і кидають його в загальну купу, ось вже на протязі 3000 років. Крім цього, кожний кидаючий каміння, зупиняється і проголошує наступне прокляття Авесалому: «Нехай будуть прокляті всі, хто буйствує проти батьків своїх». Читайте, дорогі мої, Біблію.

А чи задумувались ви, як поводив себе Ісус Христос, Божий Син, Творець видимого і невидимого? Його земна мати Марія і Йосип жили з ним в одному будинку. Напевно, і в ремеслі, і по дому Йому доводилося їм допомагати. Коротка характеристика: «… і був їм слухняний» (Лк.2:51). І це до 30 років!!! Дочки і сини! А як у вас зі слухняністю? Все гаразд? А тепер послухайте, з яким благоговінням Ісус говорив про Свого Небесного Отця: «Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив» (Івана 8:28). Погодься, що з твоїми «предками», «стариками», «родаками», і «батями» це не має нічого спільного.


Не лякайте

Чую відповідь, мовляв, Біблія вчить, щоб ми всіх благословляли. І наші батьки нас люблять, вони знають Ісуса, живуть під благодаттю, і все буде добре. Не буду сперечатись, бо саме ці цитати з Писання багато дітей знають чудово. Лишається тільки дивуватись, коли заходить питання про інші місця Божого Слова, де говориться про покору і послух, у багатьох молодих людей трапляються «провали» в пам’яті. І все-таки Бог бачить і серце людини. Як би не намагалися батьки зовні благословити, якщо у серці немає повного розположення, дитя не одержить повної нагороди. Чому? Та тому, що Бог пильнує над усім. І якраз, коли в житті для досягнення чого-небудь буде лишатися ледь-ледь, в ту мить і не вистачить благословіння. В самий відповідальний момент! Бо Небесний Отець знає справжній рух людських думок і небесна канцелярія працює бездоганно.


А як же прийде повне благословіння?

Ісаак, у якого затемнились очі, відчуваючи наближення переходу, сказав своєму сину, первенцю Ісаву: «Мій сину!» А той відказав йому: «Ось я!» І промовив до нього Ісаак: «Оце я зостарівся, не знаю дня смерті своєї… …візьми знаряддя своє…, …злови мені здобич мисливську…, …зготуй мені наїдок смачний, як я люблю…, …нехай я з’їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру» (Бут.27:1-4). Цей батько знав секрет, що поки не буде повного розположення душі – не буде ні повної нагороди, ні повного благословіння. Тим більше, це благословіння торкалося всіх віків і родів. І Ісаак вирішив підійти до цього дуже відповідально. Використати і здобич, і їжу, і все, щоб тільки син все обов’язково одержав, щоб благословила його душа батька. Я цікавився причинами, чому є не дуже щасливі шлюби, чому вони розпадаються, чому є сироти в мирний час. Опитані мною засвідчили, що практично 100% розлучених пар це ті, які не те що не просили у батьків дозволу чи благословіння на сімейне життя, а навіть не потрудилися поставити батьків до відома про найважливіше рішення в земному житті. Багато сімей, які розпочинаючи життя, не врахували до кінця волю батьків, не добилися в молитві до Бога повного їх розположення, а просто дотиснули їх, мають величезні коливання, неспокій, часто живуть на межі розлучення. Погодьтеся – це страшно.


Чи є кінець в сімейному тунелі?

Був випадок. В одній сім’ї не було миру і спокою між матір’ю з одного боку і сином та невісткою з другого. Приїхав. Це була не так давно навернена до Господа сім’я. Стали молитися, чую, через мої уста йдуть пророчі слова: «Вінчання, вінчання». Розпочалася бесіда, а я все думаю, причому тут вінчання? Мати – старенька бабуся, а у сина з невісткою вже діти великі? І тут жінка зізнається, що до цих пір має на сина за те, що коли він одружувався, ще будучи невіруючим, то не повідомив про це матір. Я запропонував молодим вибачитись і попросити благословіння саме сьогодні. Вони так і зробили, а мати їх благословила. Були сльози, пророче слово і велика Божа присутність. Це питання було закрите, а я взяв для себе важливий урок. З жалем скажу, що та старенька жінка, знову розпочала війну з дітьми, тільки вже на інших фронтах. І від цього сама дуже багато понесла і несе до сьогодні. А ця молода сім’я живе в мирі та згоді. Можливо, і вам потрібно заглянути в корінь своєї проблеми. З року в рік любов має міцніти, а сім’я укріплятись. Якщо ж навпаки – подивіться на початок. Можливо, з вашого боку був обман, зухвала незгода, чи просто нехтування правами ваших батьків чи матерів. Залиште дар, підіть примиріться, можливо там і криється причина охололої любові, хворої жінки чи чоловіка, недуг дітей. Бо написано: «Благословіння Господнє – воно збагачує, і смутку воно не приносить із собою» (Пр.10:22). Я запитав у однієї богобійної сестри, що щасливо живе в шлюбі не один десяток років, чи вийшла б вона заміж, якби її батько на те не дав згоди? Вона рішуче сказала, що ніколи. Уточнюю, мовляв, тоді у тебе не було глибокого почуття до майбутнього чоловіка? Вона відповідає, що було, і є, і буде до кінця, але без батьківського благословіння не буде і Божого. І за першим перевалом скінчиться любов, розпочнуться проблеми і розбита доля попаде на смітник життя…


Батькові руки і доньчині рученята

У давнину в Китаї, згідно закону відрубували руки кожному, хто був пійманим на крадіжці.

Але одного разу в халепу потрапив улюбленець царя. Цей вельможа був спійманий на крадіжці. Володар країни не міг відступити від закону і судочинства, тому звелів покарати злочинця. На дворі поставили колоду з кільцями, а завтра раненько кат повинен був відрубати руки царського сатрапа, котрий вчинив такий ганебний злочин.

Сталося так, що дочка того засудженого прибігла в сльозах, просячи пропустити її до царя. З великими труднощами потрапивши до володаря Китаю, вона впала ниць перед ним

– Великий царю, – зі страхом і тремтінням в голосі сказала дочка князя, якому винесли вирок, – мій батько засуджений залишитися без рук. Відрубайте мої руки, вони також його, але не вміють прогодувати нашу велику сім’ю, як це чинять руки мого батька.

В царя були свої діти, і йому сподобалося, що маленька дівчинка так любить свого батька.

– Нехай буде так, як ти просиш, але я даю тобі волю і можливість відмовитись від кари, хоча б у саму останню хвилину.

На другий день дівчину привели на площу, на якій карали злочинців. Посеред майдану стояла велика колода, оббризкана кров’ю, а біля неї – кат з мечем. Зблідла дівчина на хвилину зніяковіла, але швидко оволоділа собою, підійшла до колоди і просунула руки в кільця. Кат міцно прив’язав ніжні, маленькі рученята. Дівчина не промовила ні слова. Кат підняв меч, а вона заплющила очі. Вмить заблищало знаряддя кари від яскравого проміння сонця, меч просвистів і опустився…, не торкнувшись навіть пальчиків дівчини.

«Цар прощає твого батька за твою велику до нього любов», – оголосив чиновник. Відчинилися двері тюрми. Біжить до доньки батько, цілує її руки і сльозами омиває.

На другий день оголосили народу про скасування старого жорстокого закону. А на майдані, де карали засуджених, за наказом царя встановили стовп із надписом. На ньому золотими ієрогліфами написали, що дочка була готова віддати свої руки за руки батька, а в кінці є такі слова: «Щасливі батьки, у яких є такі діти, і щаслива земля, де є такі сім’ї».

Історія з книги «Сеется семя»


І останнє

Молоді вбачають багато помилок у старих. Літні не можуть змиритися з молоддю. А головний арбітр – вічна Біблія – ставить всіх на свої місця. Дай нам, Господи, хоч як не важко, бути самими собою.

«І він сам перед Ним буде йти… «щоб серця батьків привернути до дітей», і неслухняних – до мудрості праведних, щоб готових людей спорядити для Господа» (Лк.1:17).


Василь Кравчук


Газета «Християнин» 01(23)2007


© 2008-2012