Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Прекрасна пора юностi!

Коли я була ще дитиною, то мріяла по-скоріше подорослішати і стати цілком самостійною. Я думаю, що це мрія кожної дитини. Цікаво, чому діти мріють стати якомога швидше дорослими, а дорослі навпаки бажають повернутись у далеке дитинство?

Я згадую свою наймолодшу сестричку Лізочку в її 2-3 роки, коли вона намагалась усе розпізнати, коли задавала всім нам самі найрізноманітніші питання, наприклад, чому сонце світить, чому на небі хмаринки пливуть, чому дощ йде, тощо. Потім, коли з часом діти стають дорослішими, вони починають цікавитися іншими питаннями, наприклад, чому іншим дівчаткам можна ходити в штанцях або в коротесенькій спідниці, а віруючим не можна? Чому іншим можна дивитись телевізор, а нам не можна? І нерідко починають думати, що це пусті, безглузді заборони, вважають себе набагато мудрішими за своїх батьків, думають, що вони уже все знають, намагаються переступити всі перешкоди, попередження старших і почати жити власним життям. Але вони ще не побували в цьому світі, не скуштували того грішного, порочного життя і не знають яка біда їх там обов’язково зустріне. Часто через те, що діти переступили через заборони, попередження своїх батьків, у них руйнується життя, втрачається здоров’я, нерідко доводиться відсидіти по тюрмах немаленькі терміни, в життя приходять цигарки, «слабенький» алкоголь, а далі наркотик, за яким слідують різноманітні хвороби, а в кінці-кінців передчасна смерть. Ось таке життя пропонує всім молодим людям цей світ.

Дуже багато разів мені доводилось чути найрізноманітніші свідоцтва братів та сес­тер про те, як Господь їх врятував від наркотиків, зцілив від самих найстрашніших хвороб, які земні лікарі неспроможні вилікувати, зберіг від самогубства, по своїй великій милості та любові дістав з дна гріховного болота. І я помітила, з яким вони великим жалем і болем говорять про те, що не могли повністю присвятити своє життя Ісусу Христу з перших днів свого існування. А молодь, яка народилась у віруючих сім’ях і живе християнським життям з самого дитинства, дуже часто намагається бути схожою своєю зовнішністю та поведінкою на світських, намагається повністю злитись з цим світом. А чому ж виникає у молодих християн таке гріховне бажання, чому вони залишають церкву і повністю поринають у гріховне, земне життя? Мені подобається, як на це питання відповідає наш пресвітер: «Просто в них не було зустрічі з Господом, вони не знають Його особисто».

Давайте не будемо далеко ходити за прикладами, а подивимось на життя нашої церкви. Скільки разів ми з вами бачили як на покаяння виходили діти з інтерната, санаторія «Джерельце», з дитячої виправної колонії, яким ще не виповнилось навіть 10 років і вони, чомусь, зі сльозами на очах каялись перед Богом за свої гріхи. Дивлячись на це думаю: «Господи, та ж за які гріхи їм треба каятись? Вони ж бо ще діти! Що вони могли своїми маленькими рученятами зробити такого, за що треба просити вибачення в Самого Творця неба і землі?!». Але вони, на превеликий подив, каються… Ми бачили, як на покаяння виходили по-сучасному одягнені молоді дівчата, обличчя яких були розмальовані яскравими фарбами, на руках було безліч золотих браслетів, каблучок, але і вони зі сльозами каялись… Молоді юнаки, в життя яких прийшла повна свобода, а за нею цигарки, алкоголь, наркотики, теж бігли до Христа. А чому? Тому, що всі вони прекрасно зрозуміли, що у світі на кожному кроці зустрінуть лише біду, горе, тюрму, нанівець розбите сімейне життя, хвороби, сльози, самогубство, передчасну смерть.

А ми, яких Господь від всього цього зберіг, нерідко від Нього відвертаємось, не дивлячись на те, що Він віддав власне життя для того, щоб ми мали щасливе і прекрасне майбутнє.

Мудрий Соломон сказав такі слова: «Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!» Екл.11:9. Одного разу я чула свідоцтво молодої дівчини, яка зі сльозами розповідала про своє гірке минуле, про те, що їй довелось пережити лише по тій причині, що вона відвернулась від Господа, залишила зібрання. Дуже багато розповідей є про те, як «християни» вирішили піти на дискотеку, і там, чомусь, тільки їх дуже сильно побили, пограбували, після чого доводилось з переламаними носами, руками, ногами довго лежати в хірургічному відділенні. А бувало й таке, що потрапляли до міліції, ставали на облік. От бачте, до чого може призвести бажання скуштувати плід, який пропонує хитрий змій.

Давайте подивимось на життя молодого Тимофія. Йому апостол Павло у посланні написав такі слова: «Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує, але будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості!». Отже, Тимофій є прекрасним зразком справжнього християнина. Ми бачимо, що він, не дивлячись на будь-які приманки цього світу, на свої молоді роки, залишився вірним Господу, вченню, в якому був вихований. Я думаю, що в кінці свого життя, він обернувшись назад не пожалкував про те, що присвятив себе на служінню Господу.

Дорога молодь! Давайте будемо від щирого серця і на повну силу служити Христу! Як тільки радісно Ісусу, коли Він бачить як ми для Нього трудимось, як свою юність присвячуємо Йому. І Господь нас за це обов’язково благословить, і наше життя, не дивлячись на ніякі випробування, невдачі, буде щасливим, радісним. І в кінці свого шляху ми зможемо сказати такі слова, які говорив Давид: «Межи мои прошли по прекрасным местам, и наследие мое приятно для меня» Пс.15:6.


Маргарита ДРОЗД


Газета «Християнин» 03(36)2010


© 2008-2012