|
В. Кравчук: Історичний нарис про Першу Новокаховську Церкву ХВЕ (Початок)До 50-ти річчя переселення християн на Херсонщину До 25-річчя офіційної реєстрації Історія... Слово це, як правило, збуджує в уяві старовинні архіви, де нудьгуючи сивоголові вчені мужі в великих окулярах шукають вже давно нікому не потрібні імена, дати, факти... Але це зовсім не так. Історія дає нам унікальну можливість розглянути подію в трьох вимірах: по якій причині вона зародилась, яке місце зайняла під сонцем, і що саме головне, – її наслідки як для авторів, так і для нас живущих. Біблія пояснює це так «Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку...» (1 Кор. 10:11). Ісус Христос і вчора, і в наші дні і навіки – Той Самий Мені давно поклалось на серце написати історичний нарис про нашу Першу Новокаховську церкву християн віри євангельської п’ятидесятників. Для чого? По-перше: «... що розповідали батьки наші нам, – того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу його, та про чуда Його, які Він учинив!» (Пс. 78:3-4). А по-друге, показати всім, що Ісус Христос і вчора, і в наші дні і навіки ТОЙ САМИЙ! Про що, ти, любий читачу, дізнаєшся з простого життя християн в нашій країні, Розпочнемо. Бог починає діяти Херсонщина... Південь України... Край солодких кавунів, золотої пшениці, запашного винограду, край чумацьких шляхів, скіфських курганів, козацьких могил... Але найбільшу цінність в Божих очах мають звичайно люди, які повинні були почути Його Боже слово, щоб зробити свідомий вибір чи в бік вічного спасіння, чи вічної погибелі. Бо для кожної держави, нації, місцевості приходить повнота часу, коли Бог починає діяти, роблячи все, від Нього залежне, щоб ніхто не загинув. І ця дія, як і все у Нашого Небесного Отця, і дивна, і зважена і вчасна. До другої Світової війни, християни на Західній Україні мали чудову можливість вільно проповідуючи Боже Слово збудувати Церкву Ісуса Христа в Силі Святого Духа. Був закладений прекрасний фундамент віровчення, окріпли общини, з’явилися професійні проповідники Божого Слова, була сформована і відкрито зареєстрована структура Братства. А там, за кордоном, на Східній частині України закривались Доми молитви і храми, майже перестав битися і так ледь чутний пульс духовного життя. Війна внесла свої криваві, гіркі корективи. Зник кордон, утворилася єдина держава з блідими ознаками республіканських меж, з пануючою російською мовою. Сотні і сотні віруючих були заслані в далекі північні і сибірські табори сіяти зерна Божої Правди. Ось чому нині так щедро проростають на території Росії євангельські церкви. Та це вже інша тема. А Херсонщина теж чекала свого часу. Де ж ті благовісники, що щедро засіють таврійську цілину? Як їх направити сюди? Хто може це зробити? І ми зайвий раз можемо переконатись, що є Той, Який керує Всесвітом. Як нам відомо, ще добрих п’ять років після закінчення війни на Західній Україні точилися бої, гинули люди, час був тривожний і невизначений. І саме в цей час, коли багатьом хотілось спокою, миру і стабільності сюди, за наказом царя вирушає цілий загін так званих вербовщиків... Вони агітували людей переселятися в Східні області, розповідаючи які там родючі землі, чудовий клімат, і звичайно проте, як реве та стогне широкий Дніпро. На Херсонщину почали прибувати переселенці І майже одночасно на початку 50-х років по команді господаря Жнив в різні місця, незалежно один від одного, сім’я за сім’ю на Херсонщину почали прибувати переселенці. Я не буду детально розповідати про те, що їх тут зустріло насправді, скажу лише, що серед цієї великої кількості сімей були чудові сім’ї наших братів і сестер. На них особливо пильно дивились Божі очі, і ніжна рука Небесного Отця розселяла їх там, де було треба Йому, охороняючи і посилаючи благословення. Щоб і тут, на Херсонській землі, устами вірних пролунала новина, – що в Розп’ятому Божому Сині всім грішним дарована амністія! Не всі зрозуміли Божий план. Дехто, зустрівши труднощі, повернувся назад. Не всі встояли, бо в часи благополуччя, маючи такі благословенні зібрання, не слідкували за своїм духовним станом. Та Бог, і через небагатьох, але вірних слуг, завжди довершить розпочате, Вічна Йому Слава! Так, з багатьох джерел, що забили по всій області, які і до сьогодні не те що не пересохли, а забили з більшою силою і утворилась така дорога і незабутня Ново каховська церква християн віри євангельської п’ятидесятників. Але все по порядку. Херсонщина зустріла сильною засухою Нижньосірогозький район, с. Братське. Ця подія ніде не відмічена, але 9 липня 1950 року сюди, приїхала сім’я молодого брата Петра Стрижеуса, його матері Марії Максимівни та дружини Наді. Дивлюся на худорляве лице брата Петра Дмитровича, на побілілу голову і слухаю просту без прикрас розповідь... Херсонщина зустріла сильною засухою Тріскалась земля, обпікаючи голі ноги, а навкруги все нагадувало добре напалену піч. Потекли рясні, непрохані сльози. Плакали довго. Стала такою милою і рідною Дудка, село що на Рівненщині, звідки через місяць після весілля вони вирушили в далекий путь. Неподалік від дому молитви, що був в с. Бильсько-Воле, прив’язали корів, яки відразу почали мирно пастись. А в будинку, де місяць назад, мій дід Роман Борисович Кравчук вінчав свою першу пару Петра і Надію, зібралось багато віруючих. Давали наставлення, наспівали пісень, щиро плакали і сильно молились, віддаючи один одного в руки Божі. Ще довго виднілись у прощальному помахі руки братів і сестер рідної церкви, ще довго лунав над лісом прощальний псалом: «Бог с тобою, доколи свидимся». Спогади ще підсилили потік сліз. Але сльози сльозами, спогади спогадами, а жити треба. Дали молодим Стрижеусам землянку, протилежні стіни якої брат Петро легко діставав розпростертими руками. Почались будні, але не раз на серці напливала хвиля тривоги, від якої в ті жаркі ночі довго не йшов сон. «Чому я тут? Без церкви, друзів?» Невже переїзд це помилка? Але як добре, що-де б не була віруюча людина, поруч завжди є Бог. І, коли читав Божі обітниці в Біблії, схилявся в молитві перед Господом, верталась рівновага, а Сила Святого Духа приносила радість. І замість ропоту з вікон землянки лунали християнські пісні. Так відбувались перші євангелізації – євангелізації життям! Це викликало невдоволення місцевого начальства, бо землянка була поруч з магазином. А односельці відмічали дивну віру і святе життя, бо віруючі не палили цигарок, не вживали спиртного, не сквернословили, не брали участі у мирських розвагах. Де двоє, або троє зібранні в ім’я Моє, там Я серед них У 1957 році Бог відповів на молитву, і сім’я брата Петра вселилася в новозбудований дім. Разом з цим вирішилось питання з місцем для проведення зібрань, які парторг Л.І. Баденко суворо забороняв. Збирайтесь, мовляв, з жінкою і все, бо коли до вас приходить Марія Максимівна, вас вже троє, а це вже церква! Але збирались, незважаючи ні на які погрози, бо правду каже Боже: «...де двоє, або троє зібранні в ім’я Моє, там Я серед них» (Мтв. 18:20). А які ж були молитви, який духовний спів, як ніжно утішав Дух Святий цю невеличку отару. Слава Богу! В с. Завітне проживала сім’я Кривчуків. Одного разу пішли до них через поле, щоб побути разом. Звідки про це дізнались керуючий відділком і члени парторганізації не відомо. Вони безцеремонно ввірвавшись в дім, так і не дали провести служіння. Парторг навіть хотів вирвати Біблію з рук брата Петра, але його засмаглі натруджені руки виявились сильнішими. Поверталися додому засмучені десь аж під північ. Газета «Християнин» 03(03)2000 |
| © 2008-2020 |