Догорала свічечка в кімнаті (Вірш. Ольга Лазарук)
Догорала свічечка в кімнаті, А в вікно дивився місяць, зорі... У стражданні важко догорати Серце лине в небо неозоре.
Сил нема покинути кімнату, Наче мить – життя, що догорає: «Боязко Творцеві докучати...» – А молитва ллється, не втихає.
В ній усе – і вдячність за страждання, І прохання звільнення від муки, І таке палке життя бажання, І скорбота зближення розлуки.
Полум’я слабенько тріпотіло, А хвилини так втікали швидко... Та Творцеві до всього є діло – Знає кожну душу й кожну зірку.
Свічечка тремтіла у кімнаті, Сили вкладаючи в молитву, І Творець дарунком благодаті Відповів на ту велику битву.
Сам Ісус прийшов на поклик серця Із Своєю кров’ю, як Спаситель Він прийшов, щоб ту спасти від смерті, Що просила вмерти, але жити.
Скаже хтось: «Згоріла рано! Жалко...!» Інші скажуть: «Богу добрих треба!» А Ісус зняв вогник із огарка І відніс туди, де Він – у небо.
Ольга Лазарук
Газета «Християнин» 02(35)2010
|