Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Як розпоряджатися часом

Кожна людина, яка жила, живе, чи буде жити на землі – неповторна. Бог дарував кожному особливі очі, відбитки пальців, характер та інші обставини, в яких вона існує. Та є те, що кожна людина за всю історію людства отримала від Бога однаково – це час.


Царі та раби, чоловіки і жінки, дорослі та діти, багаті та бідні – мали і мають 24 години на добу. Час має також інші особливості: його не можна зберегти, позичити, затягнути, прискорити, продати, купити, вернути, а лише використовувати – або мудро, або нерозумно. Про це написано в Біблії: “Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві! Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня” (Послання ап. Павла до Єфесян 5:15-17).

Як же мудро його використовувати? В цьому нам зможе допомогти тільки Бог, що єдиний має владу над часом. Тому на початку в молитві приєднаємося до мужа Божого Мойсея: “Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!” (Пс. 89:12).

Час не абсолютний. Це створена Богом сфера його охоронної і викупної діяльності, а також арена відповідального рішення людини на шляху до її вічної долі. Історія рухається у напрямку до Божої мети, яка включає викуплення вибраних Творцем і Господом всесвіту. Історія має початок в Бозі, центр в Христі, а завершення – в остаточній реалізації і в судному дні. З християнської точки зору центр історії – швидше у минулому, ніж в майбутньому (смерть і воскресіння Ісуса з Назарету вирішальним чином панують над подальшим рухом часу).

Час не фатальна або стихійна сутність; він, згідно Писання, знаходиться під владою Бога і під Його безпосереднім управлінням. Час почався при створенні і став чинником, за допомогою якого Бог продовжує розкривати творінню свій задум.

Бог – Творець часу, тому не час панує над Богом, а Бог панує над часом. Він встановив зміну дня і ночі, пір року, завдяки чому можна визначати і розраховувати час (Бут. 1:14), і Він володіє владою відмінити його у виконання свого передвічного задуму (Іс. 60: 19-20); більше того, Бог керує світовою історією, наперед визначивши часи і періоди, встановлені для всіх народів, і відмірюючи їх закінчення (Дан. 2:21; Дії. 17:26), тобто, Бог не підвладний часу (Пс. 89:5). Час жодним чином не впливає на Його особу на Його справи: Вічний Бог не стомлюється і не знемагає (Іс. 40:28) і Його задум все долає (Пр. 16:4; Іс. 46:10).

Впродовж всієї історії Бог здійснює свій задум про викуплення занепалого світу. По суті, сам хід часу є історією викуплення. Хронологічний час має в обох заповітах надзвичайне значення, оскільки через Нього простежується викупна дія Бога в історії. Найвидатнішим прикладом цього у Старому Заповіті є визволення Ізраїлю від Єгипетського рабства (Ноєм. 9:9-25); в Новому Заповіті – це пришестя Ісуса як Месії, Спасителя і Господа (Дії. 3:12-26). Сутність такого Божого втручання виключає всяку можливість того, що час просто статичний, не має своєї мети і значення.

Кожна людина народжується духовно мертвою, яку чекає спочатку перша смерть, а потім – друга, вічна. Це є основна проблема людини після її гріхопадіння. Тому, свідомо, чи підсвідомо, кожна людина бажає кращого життя. Вона витрачає Богом дарований час для покращення свого оточення, не розуміючи, що проблема лежить в ній, а не навколо неї. Матеріальні цінності, людська слава, різні задоволення та інші земні блага лише на короткий час відволікають її, але душевного спокою не приносять. Тому витрачається багато часу, а результату немає. Ісус навчав: “... життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його”. І він розповів їм притчу, говорячи: “В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: “Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?” І сказав: “Оце я зроблю, – порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток”. І скажу я душі своїй: “Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!” Бог же до нього прорік: “Нерозумний, – ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?”... Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога”. (Лк. 12:15-21). Ще можна згадати дитячу казку про золоту рибку. Баба думала досягти щастя, бажаючи багатства та слави, та врешті опинилася знову біля розбитого корита. Це цьогосвітня філософія, кінець якої в озері вогненному, що горить вогнем та сіркою.

Бог бачив, що це чекає всіх людей. Тому, через свою превелику любов, віддав Сина Свого Єдинородного для спасіння людей (Ів. 3:16). Основне питання, яке потрібно вирішити кожній людині за час її тимчасового земного помешкання – спасіння душі. Коли душа не спасенна, все інше не має ніякого змісту. Через це Господь говорить: “Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й праведности Його, – а все це вам додасться”. (Мф. 6:31-33).

Тому і учні Христові найперше проповідували покаяння для спасіння душі: “Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися, бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши”. (Дії. 17:30-31).

Початок мудрого використання часу для будь-якої людини – прийняти Господнє спасіння. “А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови, ані з пожадливості тіла, ані з пожадливості мужа, але народились від Бога”. (Ів. 1:12-13).

Людина вирішила свою основну проблему – душа отримала спасіння, народившись від Бога. Що ж далі? Чи можна вже жити безпечно, бо ми на Сіоні? Бог застерігає: “Горе безпечним на Сіоні” (Ам. 6:1). А Павло закликає віруючих: “Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві! Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня”. (Єф. 5:15-17). В даних віршах зауважимо три думки:

1) Час потрібно використовувати.

2) Використання часу може бути мудрим або не мудрим.

3) Розуміння волі Господньої веде до мудрого використання часу.

В чому ж мудрість Божа? Спасаючись самому, допомогти спастися іншим. Це, як два крила у пташки, щоб долетіти до Царства Божого. Важливо самому не загубити спасіння, і в той же час допомагати іншим отримати, і теж не загубити спасіння. Це можна змалювати в такій історії:

На морі великий шторм, який розбив корабель (гріхопадіння в Едемі). Хоча люди залишилися живі, але вони приречені (фізично живі, та духовно мертві). Хто раніше, а хто пізніше – загинуть, потонувши. Надії немає спастися самому та тим більше спасти інших. Але на березі (небо) знайшлася людина (Ісус), яка ціною свого життя (Голгофа) доставила човен на місце катастрофи(приніс спасіння).

Як мудро використати час для тих, хто в воді? Можливо використати час для того, щоб зробити гарну зачіску, чи рибу половити? Ні. Основне завдання попасти на човен спасіння.

А як мудро використати час для тих, хто в човні? Найперше, не випасти з нього, поки до берега ще не припливли, бо є така небезпека знову попасти в воду. А друга, не менш важлива, допомогти іншим потрапити в човен. Тому мудре використання часу можна виразити такими словами: спастися самому, не загубити свого спасіння та працювати для спасіння інших.

Один із проповідників писав: “Кожному, хто живе на цій землі, відміряний час для життя з Богом, Який непідвладний часу. Якщо навчимося лічити дні. то не втрачатимемо роки. Кожна хвилина – це подарунок Божий. Ми несемо відповідальність за використовування нашого часу. Час можна або витратити з користю, або втратити назавжди”. Хай допоможе нам Господь дорожити часом, цінувати його, не витрачати даремно, тому що минула голина або минулий день ніколи не повториться. Цінувати час означає розумно користуватися ним, міняти його на цінні речі, що приносять користь. Наш час потрібно витрачати на те, що дорогоцінне в очах Божих.


Віктор Котяш


Газета «Християнин» 04(18)2005


© 2008-2012