Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Відголоси Різдвяних дзвонів, або Різдво у Богданівці

Ось і відсвяткували ми наше перше Різдво в третьому тисячолітті. Яким воно було для ножного з нас? Для одних радісним, для других – звичайним, для третіх – може й сумним. А для мене воно було і радісним, і сумним, і повчальним одночасно.

Ми, нашою невеличкою християнською общиною Богданівської церкви ходили вітати наших односельців з цим чудовим святом. По-різному зустрічали нас люди: хто з радістю; хто невдоволено; а хто й, побачивши, швиденько ховався за дверима своєї хати, наляканий мирськими звичаями, що треба щось давати; де чулося здивоване: "Віруючі прийшли колядувати, віруючі...". Люди піднімалися із-за столів, переповнених різними стравами та горілкою, і виходили слухати віруючих. Мені було радісно, що я в цей час стою на боці Бога живого і прославляю його ім'я перед світом, і гірко від того, що люди перетворили Різдво Христове на свято блуду і розбещеності. Але Господь робить свою справу скрізь, і як тільки ми починали співати свої простенькі псалми, може, комусь і знайомі, то люди хилили голови донизу, деякі плакали, або задумчиво слухали. Бо з вуст віруючих звістка про Різдво Христове звучить якось по-іншому. Може, хоч на мить, але люди згадували про Бога. Наші зусилля якось приблизити людей до Христа не були марними. Другого дня чимало їх прийшло до церкви. І хоч ніхто в цей день не віддав своє серце Господу, та я вірю, зернятка Істини були посіяні в серцях людей. І, хто знає, може через деякий час ті зернятка проростуть і стануть могутніми колосками.

Ще мушу сказати і про діток. Бігають вони попід хатами, співають якихось колядок, що навчили їх батьки чи бабусі, з однією лише метою, щоб щось дали. А коли я стала питати, чи знають вони, як народився Христос, для чого прийшов Син Божий у цей грішний світ – вони знизували плечима. Тоді я брала дитячу Біблію й розповідала їм про Ісуса. Слухали діти з цікавістю, і я розуміла, що ця розповідь для них зовсім нова і незнайома. А колись я просто, як і всі, давала їм печиво, цукерки та з тим і відправляла, а про Христа і не згадували, хіба що в душі. А хто ж цим діточкам розкаже про Спасителя як не ми – віруючі. Вибрані Богом для того, щоб бути вказівними табличками на шляху людей до Нього, То ж хочу зробити висновок, що для нас, віруючих, Різдво – це не просто радісне свято, а й велика праця на ниві Божій, боротьба за правду Христову. То ж не будемо байдужими до того, що люди гинуть у гріхах, не будемо чекати, поки вони будуть іти до нас. А самі підемо до них сіяти зернятка спасіння в їхніх серцях. Бо на те ми і призвані Отцем Небесним.


Газета «Християнин» 01(05)2001


© 2008-2020