Газета «Християнин» (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас! На этом небольшом сайте вы можете прочитать все статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию. >>Читать последний номер<< >>Скачать календарь на 2022 год<<

Відголоси Різдвяних дзвонів, або Різдво у Богданівці

Ось і відсвяткували ми наше перше Різдво в третьому тисячолітті. Яким воно було для ножного з нас? Для одних радісним, для других – звичайним, для третіх – може й сумним. А для мене воно було і радісним, і сумним, і повчальним одночасно.

Ми, нашою невеличкою християнською общиною Богданівської церкви ходили вітати наших односельців з цим чудовим святом. По-різному зустрічали нас люди: хто з радістю; хто невдоволено; а хто й, побачивши, швиденько ховався за дверима своєї хати, наляканий мирськими звичаями, що треба щось давати; де чулося здивоване: «Віруючі прийшли колядувати, віруючі...». Люди піднімалися із-за столів, переповнених різними стравами та горілкою, і виходили слухати віруючих. Мені було радісно, що я в цей час стою на боці Бога живого і прославляю його ім’я перед світом, і гірко від того, що люди перетворили Різдво Христове на свято блуду і розбещеності. Але Господь робить свою справу скрізь, і як тільки ми починали співати свої простенькі псалми, може, комусь і знайомі, то люди хилили голови донизу, деякі плакали, або задумчиво слухали. Бо з вуст віруючих звістка про Різдво Христове звучить якось по-іншому. Може, хоч на мить, але люди згадували про Бога. Наші зусилля якось приблизити людей до Христа не були марними. Другого дня чимало їх прийшло до церкви. І хоч ніхто в цей день не віддав своє серце Господу, та я вірю, зернятка Істини були посіяні в серцях людей. І, хто знає, може через деякий час ті зернятка проростуть і стануть могутніми колосками.

Ще мушу сказати і про діток. Бігають вони попід хатами, співають якихось колядок, що навчили їх батьки чи бабусі, з однією лише метою, щоб щось дали. А коли я стала питати, чи знають вони, як народився Христос, для чого прийшов Син Божий у цей грішний світ – вони знизували плечима. Тоді я брала дитячу Біблію й розповідала їм про Ісуса. Слухали діти з цікавістю, і я розуміла, що ця розповідь для них зовсім нова і незнайома. А колись я просто, як і всі, давала їм печиво, цукерки та з тим і відправляла, а про Христа і не згадували, хіба що в душі. А хто ж цим діточкам розкаже про Спасителя як не ми – віруючі. Вибрані Богом для того, щоб бути вказівними табличками на шляху людей до Нього, То ж хочу зробити висновок, що для нас, віруючих, Різдво – це не просто радісне свято, а й велика праця на ниві Божій, боротьба за правду Христову. То ж не будемо байдужими до того, що люди гинуть у гріхах, не будемо чекати, поки вони будуть іти до нас. А самі підемо до них сіяти зернятка спасіння в їхніх серцях. Бо на те ми і призвані Отцем Небесним.

З любов’ю сестра