Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Біблія - найцінніший подарунок

Зовсім нещодавно в сімейному колі ми співали відомий християнський псалом «На бумаге, временем забытой». Ці слова мені запали в душу. Давайте прочитаємо разом:


На бумаге, временем забытой,

Где видна апостолов рука.

Мы читаем книгу вечной жизни

О деяньях Господа Христа!


Это не мечта, не сон парящий,

Что бежит с рассветом от лица,

Но источник, вечно говорящий

О любви Небесного Отца!


Вслухайтесь, автор в цих рядках висловлює своє глибоке переконання, що Слово Боже не казка чи байка, не сон чи людська вигадка, це «...источник, вечно говорящий о любви небесного Отца». Не погодитись з ним не можна.

Ще в дошкільні роки ми разом з моїми братами і сестрами не раз переслухували на магнітофоні касету під назвою «Біблія». Декламатори розповідали в ролях близько 5-6 відомих біблійних історій, які ми до цього часу часто цитуємо. А як було цікаво переглядати ілюстрації в дитячих Бібліях (їх в нас було декілька), розглядаючи прекрасний Едемський сад, молодого Давида з пращею, дивитись з мурів Єрусалиму на військо Сенахирима чи йти по новозбудованій Неємією стіні, коли її освячували священики.

Потім були шкільні роки. В молодших класах, та й не тільки, ми вивчали на уроках різні легенди про створення світу та інші. Особливо було неприємно читати так звані біблійні «легенди» або «міфи» про Адама і Єву, Каїна і Авеля, потоп і Ноєвий ковчег. Не дивно, що слова «легенди» і «міфи» були старанно замальовані в підручниках або мною, або моїми старшими братами чи сестрами. З цієї причини, коли в 5 класі ми почали вивчати загальну історію, вона мені не дуже сподобалась, але з кожним роком навчання в серці до неї з'являвся великий інтерес і навіть захоплення. З часом предмети історії України і всесвітньої історії стали найулюбленішими, що вилилося в участь в олімпіадах і МАНах та принесло відповідні результати на різних рівнях. І коли прийшов час обирати професію, зрозумів, що бути істориком – моє, і з благословення батьків вибрав історію.

Підготовка, здача зовнішнього незалежного оцінювання і вступна кампанія того року для мене були дуже складними, адже випускник звичайної сільської школи, євангельський християнин в четвертому поколінні, замахнувся здобувати вищу освіту в одному зі столичних вузів. До речі, мене дуже здивувало, як зараз пам'ятаю, питання №3 на ЗНО із всесвітньої історії. Цитую: «Яка характеристика належить царю Соломону?» Виявляється, в екзаменаційних питаннях загальнодержавного рівня згадується біблійний цар не як персонаж якоїсь байки чи легенди, а як історична особа?! Мені стало дуже цікаво.

Господь здійснив мою мрію, і я став студентом історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З великим хвилюванням готувався до навчання, до життя в гуртожитку, адже розумів, що з моїми євангельськими переконаннями здобувати професію історика буде нелегко. Серед багатьох речей потрібних для «переселення» до столиці, на чільному місці була Біблія, яку мені подарувала рідна Новокаховська Церква в день мого Водного Хрещення. Вона, з прекрасного християнського дитинства та юності, до сьогодні залишається тією Книгою, яка підкріпляє і наставляє мене. Прочитавши якусь книгу, не можу читати її вдруге, бо вже знаю зміст, але Слово Боже, як і для всіх християн, залишається безцінним скарбом. Кожен раз читаю і дивуюсь, як по-новому починає говорити до серця той чи інший текст, на який раніше не звертав уваги. Тому, з Божою допомогою, був готовий тримати не тільки духовну оборону, а й наступати, бо Біблія є «мечем духовним».

Університетське життя почалося з сюрпризів. На урочистостях, пов'язаних з врученням студентських квитків, екс-голова Верховної Ради України Володимир Литвин, завідуючий кафедрою новітньої історії України мого факультету, приголомшив мене і мого брата Андрія, який тоді був поруч, словами, що існування Всевишнього вчені вже довели! Повірте, ці слова я приводжу не тому, що вони зміцнили мою віру, а тому що підбадьорили мене тим, що слова про існування Живого Бога лунають в університетських стінах з уст великих людей і вчених цього світу.

Далі було більше. На одному з перших семінарів з давньої історії України ми розглядали «появу» людини на наших землях. І коли мій одногрупник розповідав, що 1 мільйон років тому на нашій українській землі з'явились перші люди, то викладач, професор, доктор історичних наук, зупинив його на півслові. Потім сам почав розповідати про те, що біблійна археологія нараховує близько 50 томів археологічного матеріалу, який підтверджує істинність написаного в Священному Писанні, що в Ньому правда, а не вигадки, і що є всі наукові підстави критикувати теорію еволюції, а створення людини Богом, яке описане в Біблії, має повне право на існування. І додав, що в загальноосвітніх школах треба обов'язково запроваджувати предмет християнської етики, на якому потрібно вивчати вічні біблійні істини, що, до речі, він намагався зробити в школі, де навчався його син. Це дуже надихнуло мене бути ще більш відважним в своїх переконаннях.

Одного разу на лекції з історії Стародавнього Сходу викладач, кандидат історичних наук, сказав нам, що Біблія є справжнім історичним джерелом! Тобто те, що в ній написано, є дуже важливим для історичної науки, що дати, імена, назви, події, зазначені в Божому Слові, є абсолютно достовірними і прийнятними для користування як простим людям, так і вченим всього світу! Згодом, готуючись до екзамену з цього предмету, перечитував книгу професора нашого факультету, доктора історичних наук, знавця історії Сходу. В ній він класифікує історичні джерела, з яких можна черпати інформацію про ту чи іншу державу, таким чином: стародавні писемні джерела, описи античних істориків, написи на стінах храмів чи гробниць царів, матеріальні джерела і... джерела з Біблії. Причому, як зазначає автор, її описи є дуже правдивими! Чи це історія Єгипту, Месопотамії (Вавилон, Ассирія), Малої Азії (Хетське царство), Східного Середземномор'я (Сирія, Тир), Аравії, Ірану (Елам), скрізь Біблія фігурує – де більше, де менше – як джерело інформації. А за Ізраїльсько-Юдейське царство взагалі немає мови, бо тільки Слово Боже найбільш точно і повно описує його історію. Також на теоретичній етнології викладач, кандидат історичних наук, запевняла студентів, що Біблія є історичним джерелом. А на історії української і зарубіжної культури взагалі зав'язалась дискусія про Біблію. Хтось із студентів запитав, чи є підтвердження слів Біблії в давніх письменах, тоді я йому відповів, що сувої Кумранських печер, які належали євреям-єсеїтам, майже повністю зберегли в собі всі книги Старого Заповіту.

Можливо, хтось думає, що бути істориком – це треба знати дати і події, але він дуже помиляється. Щоб проінформувати про якийсь історичний факт або подію та її значення для суспільства, історик повинен об'єктивно проаналізувати різні історичні джерела, зрозуміти точку зору автора і виявити його ставлення до події, яку він описує, вибрати з цього правдиву інформацію та ще й довести свою точку зору, якщо потрібно, і перед опонентами, за допомогою неспростовних аргументів. Тому вчитися і жити, коли навколо тебе одні майбутні історики, нелегко. Постійні дискусії, величезна кількість аргументів, посилання на джерела або на солідних авторів... Живу в кімнаті студентського гуртожитку з трьома чудовими хлопцями, які поки що далекі від Божої Істини. Не раз засинали о 2 або 3 годині ночі, до останнього доводячи один одному правдивість тих чи інших фактів. Біблія майже завжди в центрі таких розмов. Особливо час то сперечалися про створення світу, ковчег Ноя, Ізраїльсько-Юдейське царство та інше. Запам'яталась довга розмова про потоп. Виявляється, що майже у всіх стародавніх народів світу, які ніколи одне з одним не перетиналися, є ця оповідь, де розповідається про великий дощ, посланий на землю за гріхи людей, і про те, що від цієї кари врятувались тільки 8 людей в кораблі або в човні, що з історичної точки зору абсолютно підтверджує біблійну правду. А також про датування історичних подій і співвідношення їх з біблійним датуванням. Нелегко було оборонятися, але головне те, що Бог давав сили твердо і спокійно стояти на своїй євангельській позиції, тоді як співрозмовники втрачали рівновагу. Але що може протистояти Божому Слову?! В Бога аргументів набагато більше, і вони дуже вагомі! Можливо, хтось подумає, що Писання сильне саме себе захистити. Погоджусь, але хтось ці докази ж має озвучувати. Просто після цього пересвідчуєшся в Божій силі і Євангелії.

Якось за тиждень до свята Христового Воскресіння з поважних причин я запізнився на лекцію з давньої історії України. Сівши за порожню першу парту, побачив на столі у професора, доктора історичних наук Василя Іринарховича Ульяновського українську Біблію. Вона була невеличкого формату, з багатьма закладинками і навіть потерта, що свідчило про те, що її часто читають. Наприкінці лекції цей відомий український історик привітав всіх студентів з Великоднем і підкреслено святково прочитав 1 Коринтян 13 розділ, відомий всім християнам як розділ про Любов. До сьогодні в моїй уяві звучить цей дивний текст голосом цього дуже поважного професора, і я хочу разом з вами прочитати його. «Коли я говорю мовами людськими й ангельськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного! Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується. Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно; коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне. Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче. Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я. А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!» (1 Кор. 13 р.). В мене, як завжди, при собі була Біблія, і я з великим трепетом слідкував за ним і був, по-перше, приємно здивований, по-друге, дуже радий, що в моєму університеті читається Слово Вічного Бога! Ввечері один з моїх одногрупників зауважив, що здивований наявністю в Біблії таких прекрасних рядків.

Можливо, в когось виникне запитання: для чого я це все пишу? Дорогі друзі, ми маємо неоціненний скарб – Слово Боже. В недавні часи вітчизняна історична наука вважала Священне Писання чимось подібним до творів Крилова чи Глібова. На державному рівні вважалось, що Біблію написали нікому не відомі автори для старих, неосвічених, забитих людей. Після того, як зламалась «залізна завіса», відношення до Бога і Його Слова в нашій державі почало мінятися.

Коли я розповів своєму тату те, що написав вам, його здивуванню не було меж. Старшому поколінню, що дійсно пережило репресії і переслідування, в це важко повірити і сьогодні. Адже на протязі десятиліть газети та журнали в Радянському Союзі рясніли розгромними заголовками і нищівними статтями про обмеженість християн, про Біблію, як про збірку казок та легенд народів світу. По радіо і телебаченню намагались розказати і показати «нове і світле» життя без «релігійної темряви». А в той час в інших державах студенти навчались на теологічних факультетах вузів, хтось проводив археологічні розкопки, підтверджуючи правдивість Біблії, а науковий світ, та й не тільки, затамувавши подих дивувався відкритим таємницям кумранських печер чи з захопленням спостерігав «біблійні» репортажі (хто б подумав?!) з космосу! Наприклад? Скільки забажаєте. В червні 1969 році, Едвін Олдрін астронавт США, доктор наук, став учасником першого в історії людства польоту на Місяць на «Аполлон–11» і здійснив вихід на його поверхню. Там, на Місяці, він піднесено, на весь світ, прочитав перші слова з Священного Писання з книги Буття «На початку Бог створив Небо та землю» (Бут. 1:1). Кажуть що академік І. Павлов любив читати Біблію на лаві в міському саду на лоні природи. Це було його кращим відпочинком. Одного разу хлопці, що проходили мимо, запитали:

– Що діду, напевно віруєш?

– Так, вірую. – Спокійно відповів вчений.

– Ех, темнота, – вирішила молодь.

І тут, після десятиліть гонінь і насмішок над Біблією і віруючими сьогодні її з радістю читають всі, і не просто читають, а досліджують світила історичної науки не тільки в найкращих вузах України, а й всього світу. До речі, на моїй кафедрі давньої та нової історії України нашого факультету старовинний екземпляр Святого Письма стоїть на найвиднішому і найпочеснішому місці. Зайдіть. Пересвідчитесь. Тому християнську молодь, яка є студентами різного рівня, хочу надихнути на сміливе проголошення Христових істин, тому що ці істини лунають вже з вуст людей науки в нашій Україні, чому я свідок.

Шановні читачі газети «Християнин», Ви маєте неоціненний привілей не просто читати, а розуміти Слово Боже. Багато вчених і відомих людей світового рівня черпали і черпають з цього не тільки історичного, а головне духовного, вічного джерела живу воду для збагачення своєї безсмертної душі.

Молодь, довіряйте написаному в Біблії, це не звичайна книга. Якщо великі світила багатьох наук, зокрема історичної, читали і вивчали її, то тим більше нам треба любити і досліджувати Писання. Бо Ісус Христос сказав: «Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!» (Ів. 5:39). Не сумнівайтесь, в Ньому написана правда, і нам всім треба жити згідно неї! Нехай Ваша душа не збагачується сміттям цього світу, не наповнюйте ним своє серце. Не вживайте штучні гіркі замінники, це шкідливо для вашого духовного здоров'я, пийте з чистого джерела Живу Воду! Особливо важливим і цікавим для пізнання Біблії є вивчення Божого Слова не тільки на загальноцерковному рівні, а навіть просто на молодіжному. Молодь Новокаховської Церкви ХВЄП практикує так: на молодіжному служінні кожен прочитує вголос по одному віршику з розділу певної книги Біблії, задаються питання на незрозумілі вірші, їх записують, а потім зав'язуються цікаві дискусії. Приємно, що християни обирають спільну точку зору і виносять з таких розмов щось дорогоцінне для себе. До речі, самостійне дослідження теж приносить позитивний результат. Якщо хочете відкрити щось для себе або знайти відповідь на якесь незрозуміле питання, звертайтесь в молитві до Бога, Він дасть Вам відкриття і відповідь на питання, що принесе велику радість і задоволення. Велике щастя мати такого Бога, що відкриває Свої таємниці тим, хто в Нього просить.

Біблія – найцінніший подарунок, даний Богом людству! Якщо Ваша віра і довіра Слову Божому після прочитаного хоч трошки зміцнилася, цілі досягнуто. Божих Вам благословень!

Богдан КРАВЧУК


Газета "Христианин" 03(57)2015


© 2008-2012