Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета «Христианин» (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы можете
прочитать все статьи из нашей газеты,
а так же скачать её электронную версию.
>>Читать последний номер<<

Може зупиняться (Стаття з «Євангельського голосу»)

Від редакції газети «Християнин»:

Переглядаючи сторінки давніх номерів журналу «Євангельський голос», редактором якого є В. Каплун, ми знайшли дивні статті з досить дивними подіями. І хоча минуло майже 11 років з моменту вихіду тих статей, але нас зацікавило те, як схожа ситуація у яку попав журнал, на ситуацію нашої церкви. Також цікаво те, що деякі люди згадуються в обох подіях. Тому згадуючи Слово Боже: «... немає нічого нового під сонцем!... Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!» (Ек. 1:9-10), ми бажаємо познайомити наших читачів із статтями з «ЄГ».


Може зупиняться

Мир Вам! Кожен раз, одержуючи і читаючи «ЄГ», радію і славлю Господа за такий відкритий журнал. За те що кожен номер наголошує на покаянні і щиросердечному служінні Богу. Я розумію, що тільки Дух Святий може проголошувати через «ЄГ» чисту науку Святого Письма, бо написано, що Дух Святий прийде і докорить світ за гріхи. Бо у деяких наших церквах сьогодні робиться таке, як у світі. І щоб зупинити теперішніх християн, особливо служителів, треба не один такий «ЄГ». Треба всім, хто ще не втратив страху Божого, кликати до Господа і кричати: «Люди, схаменіться, ви йдете в погибель». Навіть люди, які ходять до православної церкви, і ті знають, як себе вести благоговійно перед Богом, а в наших п’ятидесятницьких церквах Союзу ВСХВЄП, особливо в його центрі, у м. Києві – не знають.

Слава Богу за написану сторінку «Засурміть на Сіоні в сурму, бо день Господній гряде». Може хоч дехто з християн прочитають, схаменуться і не загинуть. Чомусь смисл проповідей і того, що сьогодні пише християнська преса, зводиться до «наш Бог любить і все прощає». Так, Бог є любов, але Він же і палаючий вогонь, і «ніщо нечисте не ввійде до Царства» – зараз у харизматичних церквах нашого Союзу царять «любов і танці». Але рідко проповідується, що християнин пожне те, що посіє.

Ми, матері дітей, яких хвиля нечистого навчання повела на широкий шлях, ридаємо від цього і стараємось, щоб наші діти цей журнал читали і розуміли так, як навчає Слово Боже, а не зарубіжні вчителі. Часто християни кажуть: «Не треба виносити сміття з хати» – тобто не говорити про наші недоліки вголос і через пресу. Але світ же бачить нашу поведінку і говорить таки вголос: «Якщо у вас такі пресвітери чи єпископи, то ви всі такі». І ще: «Якщо вони будуть спасенні, то і ми спасемося».

Журналом «ЄГ» щирі віруючі радіють, а тим, що мають по 2 телевізори в хаті (один в залі, а другий на кухні, щоб хоч нічого не пропустити, коли їдять) публікації «ЄГ», звичайно, не подобаються. Бог знав, що Біблію будуть читати і віруючі і невіруючі, але Він нічого не утаїв: ні поступка Ананії і Сапфіри, ні важкого гріха Давида. Бог не ховає правди впродовж всієї Біблії – від обкладинки до обкладинки.

А наші служителі бояться, щоб їхні проступки не були викриті як і їхні не завжди добрі справи. А ти, «ЄГ», пиши все, і хай люди читають і слідують доброму; і що роблять зле, що не до вподоби Богу і чим слабкі спокушуються і падають, теж пиши, може хоч хтось прочитає, зупиниться і перестане гріх робити.

Ми знаємо, що за такі публікації вам прийдеться одержувати листи з «камінням» від тих, які люблять дивитися «Санта-Барбару», і кажуть, що «Мар’яна» – це кіно життєве, якраз для віруючих. Та й від тих «християн», які свої дні народження відмічають у ресторанах і люблять довго на постелях ніжитися і їдять смачненько, та пишненько зодягаються, звисока проповідувати люблять, а сироти та вдови, сліпого та кривого ніколи не провідували. «Бачите, – кажуть, – як Господь нас благословляє: і «Мерседеса» дав, і одіж, і долари, бо я маю віру. А якщо в якогось інваліда, сироти чи вдови цього нема, то це значить, що вони малу віру мають».

Чомусь так виходить, що жінки служителів торбами парфюмерії користуються, «хімію» роблять, завивки і все з пожертвувань, бо зарплата ж – з пожертвувань (чи то тут, чи з-за кордону). А каліка одержує мізерну пенсію, дає десятину в церкву і береже на хліб, бо на молоко вже не завжди хватає. А Бог каже: «Я Отець сиріт і вдів», «чисте благочестя – допомагати вдовам у їхніх скорботах», «Блаженний хто думає про бідного».

Пиши, «ЄГ», все на грунті Слова Божого, поясни п’ятидесятникам, що є благословенням, і що закляте – те, що лежить під сидінням, на якому вони сидять, а народ Божий страждає.

Ми, матері, плачемо і ридаємо, що хвиля цього беззаконня, яке ввійшло через служителів в церкви, захоплює наших дітей і душі наші томляться, стогнуть. Скільки тепер людей страждають тілом і душею, а народ Божий духовно спить, насолоджується життям. Люди говорять: «Які ж ви віруючі, коли у вас одні живуть так жирно, а інші так бідно».

Так, тепер не такі віруючі, як були колись. Тепер – вмри – не дадуть, не допоможуть.

І вже наша молодь такою стала: вони не знають, що таке старенькій бабусі на огороді допомогти, побілить хатину інваліду, чи дах перекрити. Сіли в «Мерседеси», взяли із собою свої «бухала» і свої дискотеки і їдуть бабусям стареньким проповідувати, євангелізувати їх. А в стареньких аж голови тріщать від тих «бухал». Де сторожі, де служителі, щоб навчити дітей добродійству?

«ЄГ», ми тобі будемо задавати питання, а ти нам відповідай.


1. Де і коли учні і Христос із ними ходили на пікніки чи на шашлики?

А може то ще є якась інша Біблія, то ти не ховай, бо будеш відповідати перед Богом. Бо ми теж хочемо спасіння, а в Слові Божому нічого такого не знаходимо. Бо Христос виконував волю Божу, а учні робили те, що Христос велів. А від кого тепер наші сучасники-п’ятидесятники це прийняли, ми, як матері, хочемо знати, напишіть нам. Ми, матері, страждаємо, що від беззаконня діти гинуть і докоряють матерям: «Он діти пресвітера чи єпископа, подивіться, що роблять, то чому їм не гріх, а нам гріх».


2. Де є написано, що для того, щоб сатана вийшов з тіла, треба зробити вдих, потім – видих, а потім кашляти і його можна викашляти? Де взялася ця «наука» в наших Київських церквах? Що казати дітям, які приходять і питають нас про це? Поясніть нам, звідки це братство Союзу взяло таку науку?


3. Чому Йонгі Чо спокійно сказав Слово Боже, а п’ятидесятники свистали, хлопали, вищали, танцювали? Чому світські люди казали, що з п’ятидесятниками щось не в порядку? Чи не соромно нашим братам, у яких сивина на скронях, які страждали в тюрмах в часи гонінь, за ось такі служіння, які вони мають за долари?


3 любов’ю і сльозами сестра М., м. КИЇВ

«ЄВАНГЕЛЬСЬКИЙ ГОЛОС» №2, 1997


Продовження у статті: Не кожній чутці вірте


Газета «Християнин» 01(26)2008


© 2008-2020