Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

«А молодість... не вернеться, не вернеться вона!..» (закінчення)

«А молодість... не вернеться, не вернеться вона!..» (Леонід Глібов «Журба»)


«Бо кожне тіло – немов та трава, і всяка слава людини – як цвіт трав`яний: засохне трава – то й цвіт опаде, а Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії»

(1 Петра 1:24-25)


Продовження, початок див. у №5(43)2011р. та №6(44)2011р.


Ви скажете знову: «Фантастика! Хто ж тобі повірить!?» Зверніться до редакції, ми вам підкажемо, де можна пересвідчитись. Чого тільки варті ті очі, які сяють радістю, той святий і зовсім невимушений вигляд, простота у спілкуванні, рівність перед Богом і між собою. Коли вони йдуть на зібрання або виконувати будь-яке служіння, вони мають єдину мету – догодити Тому, Кого люблять, Кому служать від усього серця, Господу нашому Ісусу Христу. Хтось скаже: «Так вони ж нерозсудливі! Коли ж будуть будувати будинки? За що купуватимуть автомобілі? Що вони собі думають?!» Дивно, але коли закінчується юність, ці християни отримують у подарунок від Бога щасливі сім’ї, все необхідне для земного життя, служіння перед Богом, місце на сторінках Книги Життя. Тому, в більшості випадків, одруження для кожного члена молоді (особливо для керівника) є автоматичним виключенням з рядів юного війська. Ви скажете: «Це ж жорстоко!!!» Абсолютно ні, бо одружуються люди вже тоді, коли отримали від Бога служіння, якому присвячують себе повністю, і все своє життя безкорисливо працюють на Його ниві, при цьому переживають особливі благословення і щастя. І все лише через те, що вони просто люблять Господа.

Служителі таких Церков мають, на диво, авторитет в інших Церквах, і взагалі їх цінує навіть молоде покоління вище описаних Церков. Саме за те, що вони знають, де знаходиться Центр, незмінні в принципах Євангельських і служать Богу з повною віддачею, будучи прикладом не лише для власних дітей чи молоді рідної Церкви, а і для теплих християн, навіть невіруючих молодих людей. Якщо писати про їх поведінку та життя, то не вистачить сторінок на папері часопису, але в наших серцях завжди є сторінки для цих дорогих братів. У більшості випадків, саме їх юність є правильно прожитою перед Богом, їх сім’ї, служіння є справжнім прикладом і говорять про незмінність Біблії і вічність Господа. Вони знають Бога особисто, чують Його голос, сповнені силою Святого Духа, мають характер Христа…

Правда, цікаво було б провести юність у такій Церкві? Мені здається, що для цього треба перевернути свідомість як молодих людей, так і служителів, які не живуть по Євангелію. Треба платити ціну за посвячення, а цього мало хто бажає.

Ви спитаєте: «Невже там все так добре? Щось ти, братику, десь наслухався знову, або як і всі, чимось або кимось тимчасово захопився.» Так. Однозначно. Але: «Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його» (Мт. 11:12). Тому не так легко витримувати насмішки й переслідування, особливо в наш час свободи, і від «братиків і сестричок», а найбільше від сусідніх Церков. Іноді хтось і не витримає такого навантаження, і стомиться у боротьбі, тоді інші беруть його на руки молитви, і Господь дарує знову сили заслаблій душі, але в більшості випадків – це виключення з правил.

У статті не так багато описано останній тип Церков. Справа в тому, що ви знайдіть таку Церкву, а тоді вам стане зрозуміло. Ви не зможете зупинитись прославляти Бога за велику милість від Нього, побачити в Його народі посвячену молодь. Тому автор як міг скоротив те, про що можна було б багато і дуже багато писати.

Можливо, описане автором не є вичерпною інформацією, тому наперед прошу вибачення, моя юність ще не закінчилась, тому, можливо, ще не все бачив, але навіть те з чим зустрівся, виявилось достатньо, щоб почати пошук відповідей на накопичені питання.

Можливо, хтось скаже, що автор пише проти когось із людей? Повірте! Він сам шукає вирішення тих питань, які є у сучасній молоді, яка бажає правильно жити. Тому за порадою братів і сестер ми, отримавши певну інформацію про думки і напрямки діяльності християн, звернемось до Біблії. Єдина Книга, яка зможе дати нам відповідь на наші запитання у нас є. Юність – не втрачаймо можливості.

Великий тлумачний словник сучасної української мови під ред. Бусел В.Т. говорить: «ЮНІСТЬ – період життя людини до зрілості, коли відбувається нагромадження й розвиток життєвих сил організму». Тобто після юності має прийти зрілість. У чому? І якщо юність буде підготовкою до зрілості, то, мабуть, вона не буде безцільною. А якщо в юності не нагромаджувати, а розтрачати життєві сили, то що тоді? Звернемось до Біблії. Там є багато прикладів для нас, можливо, щось почерпнемо для себе?

Починаємо? Прочитаємо Вих. 33:11: «І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого. І вертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив із середини скинії». Зверніть увагу, Ісус Навин весь час перебував не у «Контактах» чи «Однокласниках», у «Скайпі» чи «Твіттері». Ні, він не виходив зі скинії! Результат який? В кінці юності він отримує служіння від Бога, «Бо очі Господні дивляться по всій землі…» (2 Пар.16:9). Він став вождем вибраного Богом народу. Фактично, це звання набагато вище, ніж президент, але для цього в юності потрібно було пройти підготовку. Хтось скаже: «Так це ж нудно сидіти у скинії, світу білого не бачити!» Зовсім ні. Як чудово було спостерігати за тим, як Мойсей розмовляє з Богом, вникати у всі закони, подані Ним, бути причетним до написання Вічної Книги, та й самому бути занесеним до Книги. Яка честь одному з двох ровесників увійти в Обітовану землю та ще й не рядовим, а керуючим, розмовляти з Богом, бачити Вождя війська небесного, і пережити багато чудових хвилин у довгому і чудовому житті. Ви скажете: «Нам не потрібно високих посад, тому і так обійдемось!» Так, обійдетесь, але втратите юність і, можливо, все життя.

Ще один приклад: 1 Цар. 2:18: «А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляним ефодом». Тобто і «недоростки» чи «підростки» мають право і можливість служити Богу. Так це ж нецікаво: зачиняй двері, відчиняй, запали світло, погаси, бігай, як ото хлопчик-помагай на кожен поклик священика. Так, виявляється, це і було головне перед Богом. Та щирість, з якою він служив довела до того, що Сам Господь розмовляв з ним. Читаємо 1Сам.3:20: «І ввесь Ізраїль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній»; 1Сам.4:1: «І було Самуїлове слово для всього Ізраїля». Уявляєте! Юнака ще, зовсім не сина президента, міністра, мільйонера чи впливового політика, бізнесмена або хоч відомого пастора чи єпископа, без засобів масової інформації, мережі Інтернет, знає весь Ізраїль. Мало того, його знають не як «крутого», модного, заводного, а як пророка Господнього, а це, повірте, і велика честь, і величезна відповідальність. У такому віці!? Мало того, до його слів прислухається вся країна. За що такий привілей для юнака? Бачите, він особисто завжди підтверджував своє покликання життям, ніколи не зрадив Господу. Чому? Був наставлений на початку дороги. Не пройшли даремно дні юнака, проведенні у храмі. І знову бачимо, вже в юності, отримав від Господа служіння, та ще й яке! Ви скажете: «От би мені так!» Але чи здатні ми служити не перед лицем дівчаток чи хлопчаків, яким би хотілось сподобатись, від яких маєш намір отримати вигідне місце в бізнесі (чи Церкві). Набагато вище і прекрасніше служити щирим серцем перед Божим лицем, тоді життя святе, бо Він Святий. І це можливо в юності?! Чую: «Не може бути, то ж було давно, тепер такого нема.» Та є! Не засмучуйтесь. Як чудово саме так прожити юність!

Читаємо ще 1 Сам.16:13: «І взяв Самуїл рога оливи, та й помазав його серед братів його. І Дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня й далі.» За що? За те, що в дитинстві навчений батьків слухатись, і коли ніхто не хотів у свято (Самуїл прийшов!) пасти отари, він один послухався, і звідти Господь його покликав. Можна багато говорити. У вас нема сумнівів, що цей юнак служив Богу? 1Сам. 17:42: «І подивився филистимлянин, та й побачив Давида, – і злегковажив його, бо той був ще хлопець, рум’яний юнак стрункої постави». Тобто він був саме юнаком у той період життя, який переживаємо ми з вами – юність. 1Сам. 17:45: «І сказав Давид до филистимлянина: «Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім’я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив». Що ти таке розказуєш, Давиде? Може, ти ідеш в ім’я Мерав (або Мелхоли), щоб стати зятем цареві Саулу? Може, в ім’я великого багатства, яке обіцяє Саул? А може, в ім’я свободи від податків для дому свого батька? Скептики заперечать і тут: «Щось аж ніяк не віриться, що думки юнака можуть бути зайняті Господом!» Але це факт, і від нього не втечеш. Значить, і таке буває, що ж зробиш. Довго ще прийшлось Давиду доводити, що він ходив лише в ім’я Бога Живого. Але, як бачимо, завантажена, насичена Богом юність закінчилась, і в тридцять років Давид вже цар. Тобто юність і в нього була підготовкою для чогось більш важливого і чудовішого, ніж просто тинятись між вояків та здригатись при голосі Голіафа. Чому? Ходив в Ім’я Бога, а це не просто, потрібно ж не осоромити Ім’я Його, а для цього треба гідно юність проводити. Мало хто тепер пам’ятає слова Христа, які записані Матв.6:20: «Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть». Давид не втратив юність для того, щоб вигідно розташуватись у світі, мати багатого і відомого тестя, зовсім ні. Він мав від Бога щось набагато цінніше, те що людина ніколи не проміняє на земні блага – Дух Господній. Можна вигідно вирішувати всі свої справи, але потім так само «вигідно» втратити місце на сторінках Книги Життя. Чи не краще довіритись Богу і служити Йому.

«Може, досить вже про царів, суддів та вождів, священників, бо не всі вбачають у цьому якесь велике надбання. Не всі мріють стати президентами, не всім багато треба, достатньо стати простим мільйонером чи рядовим бізнесменом, і так прожити життя». Давайте згадаємо про Єлисея. Жив собі чоловік, думаю, він ще був юнаком, не мав сім’ї, були в нього лише батьки. Він був із досить заможної родини. Бачимо, працював на полях, але у серці було бажання віддати своє життя на служіння Богу. Господь дав наказ Іллі помазати його на пророка замість себе, і тільки полетів плащ сталось ось що: 1Цар. 19:20-21: «І позоставив той волів, та й побіг за Іллею й сказав: «Нехай поцілую я батька свого та свою матір, – та й піду за тобою!» А той відказав йому: «Іди, але вернися, бо що я зробив тобі?» І вернувся він від нього, і взяв запряга волів та й приніс його в жертву, а ярмами волів зварив його м’ясо, і дав народові, а ті їли. І він устав, і пішов за Іллею, та й служив йому». Чим жив Єлисей? Думаєте тим, чим ми? «Ось в цьому році зніму врожай на кілька тисяч доларів, побудую будинок, придбаю гарний автомобіль, от будуть на мене дивитись, будуть зі мною рахуватись, а там знайду ще щось вигідне, викручусь у житті». Всі думки його були заповнені щирим служінням Богу, таким, яке мав відомий в Ізраїлі пророк Ілля. І уявіть себе на його місці: «Ось, нарешті, Ілля біля мене, і я стану відомим (якщо не царем, то хоч другом пророка), взнають далеко хто я». Пророк питає, 2 Цар 2:9: «Проси, що маю зробити тобі, поки я буду взятий від тебе!» «Зараз подумаю… Так, там ще б дванадцять пар волів, вигідні умови бізнесу, відсутність конкурентів, а там вже розберусь». Зовсім ні!Так не було, 2 Цар. 2:9: «Нехай же буде на мені подвійний твій дух!» Єлисею, в тебе нема іншого бажання? Навіщо тобі це? Невже ти не знаєш скільки раз Ілля мав нагоду втратити життя? Тепер кажуть, що невигідно служити Богові всім серцем. Треба багато віддавати, відмовлятись. Але ж ми не створені бездушними машинами. Душа бажає бути з Богом, тому в марноті земній ще жодна людина не заспокоїлась, але зробила вибір – відгукнулася на поклик Господній. Бачимо, не помилилася. І я радий за те, що, виявляється, і в заможних родинах є юні серця, які бажають служити Богу. Ніхто не скаже: «Я не порушую родинних традицій! Тому не можу Богу присвятити своє життя». А скільки людей ще не знають істини не лише у нашій державі, а й за її межами чекають того, хто б прийшов і сказав правду. Так було з Єлисеєм, він не просив нічого іншого, як сили Божої. Мав знайомство навіть з воєначальником могутньої сусідньої держави на той час, йому ж і засвідчив про Істинного Бога. А для цього варто лише було юність присвятити пошуку Божих цілей у житті.

Подивимось на Єремію з його стражданнями серед розбещеного невірного народу, але прочитаймо Єрем. 1:4-8: «І прийшло мені слово Господнє, говорячи: «Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам! А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!.. Господь же мені відказав: «Не кажи: «Я юнак», бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу. Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати, говорить Господь!» А скажи: «Не хочу!» – втратиш на все життя радість від спілкування з Богом та й взагалі щастя в Бозі серед невірства. Він мав вищу мету, тому земні негаразди не мали для нього значення. Він знав своє призначення, тому був спокійний, а це найкраще, що можна собі уявити.

Даниїл, Седрах, Місах і Авденаго були свого часу, як «білі ворони» серед усіх своїх братів. Лише вони вирішили, незважаючи ні на кого, бути вірними Богу. Як результат, їх юність закінчилась, як і у всіх закінчиться, але вони змогли провести такі масштабні євангелізації, про які ми в наш час не чули і не знаємо, і змогли займати керівні посади у могутній імперії. Все через те, що «…поклав Даниїл собі на серце, що він не оскверниться…» (Дан 1:8). І все? Так. Але за це покладена велика ціна, але ж вони чудово прожили юність.

Естер зі своєю любов’ю до Бога також досягнула царської величі і змогла врятувати свій народ. Через те, що слухалась «стариків», тобто дорослих людей: брата Мордехая, Геґая, царського євнуха, які були зовсім не «сучасними», старомодними… Але це бачив Бог і нагородив.

Можна ще багато брати прикладів зі Старого заповіту, можна і з Нового. Часто кажуть: «Ну ти, брате, з так званої консервативної Церкви, але є тепер багато молоді, яка у вільних, сучасних церквах служить Господу, а ти кажеш, що вони не служать, що не те роблять, що втрачають свою юність». Так, але жодна людина, в якій би вона Церкві не покаялась, якщо любить Господа і віддасться Йому всім серцем, то Він, будучи Вірний і Праведний, виведе її до істини, і навчить служити Йому. Юність такої людини не буде втраченою, хоча і сповненою деяких негараздів. Яскравим прикладом цього є апостол Павло, який був завжди ревним до Божого діла, присвятив себе в юності Богу, і Господь не міг пройти осторонь душі, яка бажає служити Йому. Він зупинив Савла, і зробив з нього Павла. І як знадобилось те, що придбав Савл у юності, потім і в служінні. Він ще з більшою ревністю взявся за Божу справу. І я вірю, що Господь не залишиться осторонь тих, які присвятили себе Йому тепер, в юності, якщо вони і гонять Христа, як часто це виходить у молоді, Він обов’язково щирим серцям відкриє Свою істину, як відкрив Павлу, Тимофію, багатьом із нас. Дослідіть юність апостола Івана, Тимофія, Павла, Івана Христителя, а найбільше Господа нашого Ісуса Христа.

Тому, брати і сестри, молодість не вернеться, але якщо ми присвятимо себе повністю Господу в юності, Він не буде байдужим, Він відкриється, і покаже нам наше місце в житті. Особливим і неповторним прикладом для нас був і лишається Христос. Той, Хто був на землі і показав, що можна жити святим життям, і не тоді, коли ти вже сивий з бородою, з палицею, а тоді, коли ти в розквіті сил, коли мрієш про подвиги. Хай краще ми не будемо втрачати час на спілкування з «особливо цінними» для нас «братиками» і «сестричками» чи то по телефону, чи через Інтернет. Краще послухатись старших, і наші сили направити на добрі справи, 2 Тим. 3:17: «щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова», та при цьому зберегти святість. Тоді не буде в серці неприємного осаду, тоді наша юність матиме зміст. Не робіть помилок, через які будете жалкувати все своє життя. Присвятіть себе Господу повністю, без лукавства. Полюбіть Його всім своїм серцем, пізнайте Його особисто. Всі другорядні речі поставте на їх місце, а Бога лишіть в центрі життя, бо Він є Життя. Ви побачите, як зміняться люди, які вас оточують, ваше служіння, ваша Церква. Але це лише в тому випадку, якщо Ваша мета – небо, а якщо мільйон, «Мерседес», будинок, чи щось із того, що приготовлене для вогню, то не треба. Покладіть своє життя на Господній вівтар, і нічого звідти не забирайте, віддайте Йому, і ви відчуєте свободу, радість, щастя і отримаєте мету життя ще в юності.

А молодість повернеться до нас радісними обличчями спасенних Господом душ, служінням у Церкві, щасливими сім’ями, щебетом дітей… І вічною юністю у Вічному Царстві поряд з нашим Спасителем Ісусом Христом.

Андрій КРАВЧУК


Газета «Християнин» 01(45)2012


© 2008-2012