Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Ювілей духового оркестру

Хваліть Його звуком трубним... Псалом 150:3


У Новокаховській церкві ювілей – духовому оркестру виповнилось 5 років. Якраз є нагода дізнатися про початок виникнення музичного колективу. Для цього дещо розпитаємо у ініціатора утворення оркестру. Я знаходжусь у кабінеті пресвітера церкви Кравчука Василя Вікторовича.


Перше запитання до нього:

– Що спонукало прийти до такого рішення, утворити музичний колектив – оркестр?

– По-перше, мені багато розказували мої ровесники з розповіді своїх батьків про знаменитий духовий оркестр церкви села Човниці, на Волині, яким керував пресвітер церкви Іван Зуб-Золотарьов. Від них я дізнався про те, як під час водного хрещення, біля річок, багато душ, почувши гру оркестру, спішили на богослужіння і там віддавали свої серця Ісусу Христу. По-друге, справа в тому, що бурхливе море цього світу почало затягувати у свої тенета одного молодого брата. Бачу, треба кидати рятувальний круг. До речі, багато батьків дзвонили по телефону, висловлюючи болючу тугу про своїх дітей, яких затягував цей світ.

До кабінету випадково увійшов батько одного з учасників оркестру, Горбунов Сергій Павлович. Запитую його:

– Як ви ставитесь до того, що ваш син грає у духовому оркестрі?

– Хоч на початку я трохи з підозрою поглядав на це діло, але тепер розумію, що це дуже необхідно для нашої молоді. Дивлюсь по своєму сину. Буває, приходить додому стомлений від денної праці, але не зважаючи на це, дуже швидко збирається, та у двері. А на моє запитання: «Куди?», на ходу кидає: «На трубу». Тому для духового оркестру – самі найкращі побажання.

В мене виникло бажання запитати ще когось з батьків, щоб дізнатись їхньої думки про доцільність існування оркестру. Телефоную до мами Євгена Партуса. Після привітань, задаю питання:

– Ольго Іванівно, скажіть, будь ласка, як ви ставитесь до участі сина у духовому оркестру, адже більшість вільного часу присвячено саме йому?

– Дуже добра справа. Він завжди з завзятістю, старанно вивчає це діло. Спочатку ми просили робити це тихіше, бо самі розумієте, що таке гра на трубі. Та вийшло, що не ми його перевиховали, а він нас, – тепер звикли.

– Чи не став оркестр причиною невиконання своїх домашніх обов'язків?

– Поки справляється.

– Дуже дякую.

Прощаюсь.

Василь Вікторович додав до своєї розповіді:

– Взагалі поява оркестру у церкві сприйнялась не однозначно, але з часом прийшло порозуміння, і він став невід'ємною частиною святкових богослужінь та євангелізацій. Зараз нас запрошують не тільки служителі церков нашої області, але й з інших областей За плечима тисячі кілометрів доріг, десятки и десятки служінь. То для нас є благословіння.

Стосовно керівників (диригентів), таких як Олександр Георгійович Чефранов, Віктор Анатолійович Балибін, Ігор Вікторович Ем, вони внесли щось своє, неповторне, прекрасне. І зараз звучання оркестру своєю грою прикрашає богослужіння «чудовими звуками про небесні висоти».

Думаю цікаво було б знати нашим читачам, що інструмент, на якому виконуються музичні твори, став власністю оркестру по милості наших братів з Першої Одеської церкви. (До речі одному з інструментів, – тромбону, – виповнилось 110 років). Решту ми придбали за власні та церковні кошти.

Цим часом закінчилось заняття колективу, яке відбувалось під час нашої розмови. Ще б запитати одного з перших гравців, того, хто був на початку становлення, і розповідь про оркестр можна вважати завершеною. До кабінету увійшли молоді юнаки, віком від 13 років і більше. Ще зовсім діти, але як заграють – хочеться плакати. Обличчя хлопців сяють радістю. Питаю одного з перших у колективі брата Анатолія Нартя:

– Що особисто тобі дає гра у Духовому оркестрі?

– Я знайшов своє місце. То є прекрасно, коли відчуваєш, що ти не просто граєш, а граєш для людей і для Бога. Згадую багато зібрань, коли під час гри плакали люди, підходили дякували. Плакали, мабуть тому, що багато людей мають асоціацію звучання духового оркестру з похоронним маршем або державним гімном, а тут, ще зовсім діти, грають так чудово про Бога.

На ювілей під'їхав перший диригент оркестру Олександр Чефранов, який починав займатися з оркестром.

– Олександре Георгійовичу, скажіть декілька слів стосовно цього колективу.

– Я дуже радий, що діло, яке ми розпочали, існує до цих пір, – це є найголовнішим. Я радію, що вогонь, який загорівся в очах хлопців на початку, не затухає, а горить до сьогодні. Діло не забуте – це дуже приємно. Зараз бачу багато талановитих юнаків. Успіхів і процвітання оркестру на довгі дні!

Нехай же ці труби, подібно ювілейним трубам Ізраїлю, звіщають всім людям про великі діла Божі та Його любов. Божих вам благословінь!

(Інтерв'ю з нинішнім керівником оркестру І.В. Єм читайте у наступному номері).


Розмову вів Іван БУРОЛЬ


Газета "Христианин" 01(12)2004


© 2008-2012