Газета «Християнин» (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас! На этом небольшом сайте вы можете прочитать все статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию. >>Читать последний номер<< >>Скачать календарь на 2022 год<<

Що таке «сидіння злоріків»?

«Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків» (Пс. 1:1).

Було це біля десяти років тому, я тоді, як і зараз, навчався, тільки у другому класі, тільки називався не студентом, а учнем. Мені здається, як і зараз, був маленьким сином у своїх батьків (можливо, навіть ще меншим). Діялось це взимку, був кінець другої чверті. Наша вчителька співів, Надія Андріївна, сказала, що на наступному уроці буде залік: ми будемо розказувати ноти, а потім по-черзі співати пісні (точно не християнські). В моїй уяві одразу постала картина, що я стою біля дошки і співаю ці пісні, раптом приходить Христос і дивиться, що я не про Нього співаю, забирає віруючих на небо, а мене... Страшно було уявити, що станеться після цього. Мій спокій десь втік, не вистачало сили навіть улюблений борщ доїсти. Надворі і так було холодно, а то ще холодніше стало, домашні завдання якось невдало виходили. Світ став немилим. Дуже хотілося їхати в зібрання. Так минув майже тиждень.

В середу в зібранні проповідник читає псалом номер один. Одне зрозумів, що якщо «блажен», то значить будеш на небі, а я таким хотів бути і тоді, і зараз хочу. Коли повернулись додому, підійшов до мами і запитав про те, що значить не сидіти «на сидінні злоріків»? Вона каже, що коли сусіди сидять у себе у дворі у нетверезому стані і голосно співають, ото там і є «сидіння злоріків». Як не одна біда, так інша! Хто його знає, може то завтра і буде на уроці співів – «сидіння злоріків»? А я буду не просто сидіти, а ще й співати ті пісні, зміст яких я тоді не розумів і досі не розумію. Ввечері, коли всі стали на коліна, в мене була одна мрія, щоб Бог щось зробив і я не пішов до школи. З такою думкою і заснув.

Зранку будить мене сестра, і радісно каже: «Андрій, іди подивись, як мороз вікна помалював!» Вперше мені було не до того. Знову сніданок, мамині питання, щось відносно того, чому син так погано їсть. Вийшли на вулицю, а там холодно, хмари темні, снігу нема, все чи то сіре, чи то чорне, ледь до школи дійшов. Сиджу на першому уроці і думаю: «От якби піти до вчительки та домовитись, про те, щоб не співати!» Розрахував, що коли після другого уроку всі будуть довго в їдальні, нікого біля вчительки не буде і мій план може здійснитися. Які ж довгі були сходи на другий поверх та як тяжко було підійматись! Заходжу в клас, а там за столом сидить вчителька з акордеоном. Прошу її: «Надія Андріївна, дозвольте не співати вам тих пісень, я вам всі ноти напишу, розкажу і заспіваю, тільки не ті пісні!» Вона питає: «У вас сьогодні якесь свято, що співати не можна?» Відповідаю: «Та ні, просто такі пісні ми ніколи не співаємо, бо вони не християнські». Вчителька згодилась, а коли дізналась, що я навчаюсь у дитячій музичній школі, сказала, що п’ять і так поставить. Якби ви знали, що тоді сталось. Раптово вийшло сонечко, на вікнах замиготіли яскраві «морозові» малюнки, навіть тепліше стало.

Наступні уроки для мене були ніби свято, був і урок співів, але вчителька чомусь на мене з радістю і здивуванням дивилась, але нічого не спитала. Коли я йшов додому, не знаю, чи співали пташки, але я співав, тільки не «ті» пісні (я їх не знав і не знаю), а наші, християнські.

Прийшов додому, за обідом мама чомусь нічого не встигла сказати, як тарілка вже була порожня. Тепер я знав, що точно я «блажен», і у випадку приходу Христа точно піду з Ним (от якби зараз ми завжди мали таку впевненість). Після канікул до нас прийшов новий вчитель, і я нашу вчительку більше не бачив, але її вигляд і здивований погляд пам’ятаю і до цього дня.

Зараз я вже знаю, що у таких випадках краще порадитись із батьками, бо я ще довго хочу бути їх маленьким сином, бо це так чудово, коли розумієш, що у тебе є надійний захист і мудрі наставники. Хотілося б побажати і нашим батькам, щоб вони завжди обов’язково звертали увагу на найменші дивні зміни у поведінці їхніх дітей. Як нам потрібні ваші поради, як і дорослим, і таким малим як я, так і ще молодшим.

В наш час багато молодих людей, сучасних «християн», не соромляться співати таких «пісень» навіть у Божому Домі. Коли я це чую, хочеться сказати, що так співають тільки в «сидінні злоріків». Дай нам, Господи, пам’ятати Твою науку, знати де ходити, де стояти і де сидіти!

Андрій Кравчук