Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Що таке «сидіння злоріків»?

«Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків» (Пс. 1:1).


Було це біля десяти років тому, я тоді, як і зараз, навчався, тільки у другому класі, тільки називався не студентом, а учнем. Мені здається, як і зараз, був маленьким сином у своїх батьків (можливо, навіть ще меншим). Діялось це взимку, був кінець другої чверті. Наша вчителька співів, Надія Андріївна, сказала, що на наступному уроці буде залік: ми будемо розказувати ноти, а потім по-черзі співати пісні (точно не християнські). В моїй уяві одразу постала картина, що я стою біля дошки і співаю ці пісні, раптом приходить Христос і дивиться, що я не про Нього співаю, забирає віруючих на небо, а мене... Страшно було уявити, що станеться після цього. Мій спокій десь втік, не вистачало сили навіть улюблений борщ доїсти. Надворі і так було холодно, а то ще холодніше стало, домашні завдання якось невдало виходили. Світ став немилим. Дуже хотілося їхати в зібрання. Так минув майже тиждень.

В середу в зібранні проповідник читає псалом номер один. Одне зрозумів, що якщо «блажен», то значить будеш на небі, а я таким хотів бути і тоді, і зараз хочу. Коли повернулись додому, підійшов до мами і запитав про те, що значить не сидіти «на сидінні злоріків»? Вона каже, що коли сусіди сидять у себе у дворі у нетверезому стані і голосно співають, ото там і є «сидіння злоріків». Як не одна біда, так інша! Хто його знає, може то завтра і буде на уроці співів – «сидіння злоріків»? А я буду не просто сидіти, а ще й співати ті пісні, зміст яких я тоді не розумів і досі не розумію. Ввечері, коли всі стали на коліна, в мене була одна мрія, щоб Бог щось зробив і я не пішов до школи. З такою думкою і заснув.

Зранку будить мене сестра, і радісно каже: «Андрій, іди подивись, як мороз вікна помалював!» Вперше мені було не до того. Знову сніданок, мамині питання, щось відносно того, чому син так погано їсть. Вийшли на вулицю, а там холодно, хмари темні, снігу нема, все чи то сіре, чи то чорне, ледь до школи дійшов. Сиджу на першому уроці і думаю: «От якби піти до вчительки та домовитись, про те, щоб не співати!» Розрахував, що коли після другого уроку всі будуть довго в їдальні, нікого біля вчительки не буде і мій план може здійснитися. Які ж довгі були сходи на другий поверх та як тяжко було підійматись! Заходжу в клас, а там за столом сидить вчителька з акордеоном. Прошу її: «Надія Андріївна, дозвольте не співати вам тих пісень, я вам всі ноти напишу, розкажу і заспіваю, тільки не ті пісні!» Вона питає: «У вас сьогодні якесь свято, що співати не можна?» Відповідаю: «Та ні, просто такі пісні ми ніколи не співаємо, бо вони не християнські». Вчителька згодилась, а коли дізналась, що я навчаюсь у дитячій музичній школі, сказала, що п’ять і так поставить. Якби ви знали, що тоді сталось. Раптово вийшло сонечко, на вікнах замиготіли яскраві «морозові» малюнки, навіть тепліше стало.

Наступні уроки для мене були ніби свято, був і урок співів, але вчителька чомусь на мене з радістю і здивуванням дивилась, але нічого не спитала. Коли я йшов додому, не знаю, чи співали пташки, але я співав, тільки не «ті» пісні (я їх не знав і не знаю), а наші, християнські.

Прийшов додому, за обідом мама чомусь нічого не встигла сказати, як тарілка вже була порожня. Тепер я знав, що точно я «блажен», і у випадку приходу Христа точно піду з Ним (от якби зараз ми завжди мали таку впевненість). Після канікул до нас прийшов новий вчитель, і я нашу вчительку більше не бачив, але її вигляд і здивований погляд пам’ятаю і до цього дня.

Зараз я вже знаю, що у таких випадках краще порадитись із батьками, бо я ще довго хочу бути їх маленьким сином, бо це так чудово, коли розумієш, що у тебе є надійний захист і мудрі наставники. Хотілося б побажати і нашим батькам, щоб вони завжди обов’язково звертали увагу на найменші дивні зміни у поведінці їхніх дітей. Як нам потрібні ваші поради, як і дорослим, і таким малим як я, так і ще молодшим.

В наш час багато молодих людей, сучасних «християн», не соромляться співати таких «пісень» навіть у Божому Домі. Коли я це чую, хочеться сказати, що так співають тільки в «сидінні злоріків». Дай нам, Господи, пам’ятати Твою науку, знати де ходити, де стояти і де сидіти!


Андрій Кравчук


Газета «Християнин» 01(30)2009


© 2008-2020