Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете «Христианин».

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки


Украина онлайн

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета «Християнин»
(Украина, Херсонская область,
г. Новая Каховка)
приветствует Вас!


На этом небольшом сайте вы можете
прочитать все статьи из нашей газеты,
а так же скачать её электронную версию.
>>Читать последний номер<<
>>Скачать календарь на 2022 год<<

Голос Істини (пам’яті Степана Ніловича Черевача)

Серед усього існуючого на землі не має більш неосяжного, непідвладного, таємничого, безупинного і такого жаданого як час. Його суть вичерпно та однозначно так до сих пір і не пояснена людьми, та і навряд чи колись буде. Йому підвладні всі процеси на землі, зокрема і людське життя. І як би не хотілось, а одного разу почавшись воно колись має закінчитись – такий закон диктує час. Ось і в житті дуже дорогої для нас людини настав такий момент. Вранці 26 червня 2016 року дуже багато церков України, ближнього та дальнього зарубіжжя облетіла сумна звістка, що відійшов у вічність багаторічний пресвітер Церкви ХВЄ с. Більська Воля брат Степан Нілович Черевач.

Цю скорбну новину дуже близько до серця сприйняла Новокаховська Церква Християн Віри Євангельської П’ятидесятників, яка мала привілей особисто знати цього служителя. Хотілось відправити на прощальне богослужіння цілу делегацію, але далека відстань і обмеженість по часу щодо початку похоронного служіння не дозволили це зробити. Тому від імені нашої церкви в цю сумну дорогу, висловити слова співчуття та підтримки направились автор цієї статті з своїм рідним братом Андрієм.

Жарким літнім ранком, як тільки зійшло сонце, виїхали ми з Києва разом з братом В’ячеславом Каплуном та його сином Олександром, які люб’язно погодились взяти нас з собою.

Проїжджаючи селом Більська Воля помітили, що на дорозі стало тіснувато. Назустріч нам постійно їхали підводи, трактори з причепами навантажені неймовірно високими копицями, бо ця дорога вела на великий луг, де і заговляли сіно жителі Більської Волі. Навкруги продовжувалось життя... Пригадались слова з відомої пісні про косарів, яким так і не вдалося нічого вдіяти з маленькою, беззахисною травинкою, яка знайшла захист під тінню Каменя. Зліва і справа дорогу оточували високі зелені стіни кущів та дерев, які виструнчились ніби в почесному караулі.

Ми рухались у напрямку «хутора» Залядино, де саме і проживав Степан Нілович. Під’їжджаючи до подвір’я ми зрозуміли, що автомобіль доведеться залишити далеко, бо місця біля двору не вистачало. Здивувала одна річ, що деякі брати зовсім не замикали свої авто. В іншому місці такий номер не пройшов би, а там де живуть християни все діється навпаки.

На мальовничому подвір’ї зібрались сотні людей щоб провести в останню путь брата Степана. З’їхалось багато служителів з різних куточків України і не тільки. Бог дав чудову погоду. Перед цим днем пекло сонце і було дуже жарко, а сьогодні небо затягнулося хмарами і повівав прохолодний вітерець.

Бажаючих сказати хоч слово про Степана Ніловича було дуже багато. Передати всі добрі слова, які сказані і не сказані на прощальному служінні, ми не в змозі. Тому хоч коротенько розповімо про життя нашого дорогого брата.

Народився Степан Нілович 5 січня 1944 року в с. Більська Воля в багатодітній сім’ї. Через років п’ять сім’я Черевачів укупі з рідними дітьми і двома прийомними дочками разом з будинком і всім господарством переїхали у с. Степне, Нижньосірогозького району, Херсонської області. В той час була така програма по переселенню на південь України на спорожнілі території і населені пункти після голодоморів і війни.

Через декілька років мама брата Степана дуже захворіла, їй, за словами лікаря, не підійшов клімат. І щоб багатодітна сім’я не залишилась без матері, батьку довелось наважитись на повернення назад. Порадившись з усіма дітьми вирішили залишити все перевезене і набуте майно дорослим прийомним дочкам, а самим повернутись у с. Більська Воля.

У 1964 році Степан Нілович одружився з Марією Петрівною. Через декілька місяців після весілля його разом з рідним братом Василем забрали на строкову службу в армію. Як покарання за відмову від присяги Степана відправили на Камчатку і примусили в горах пасти масивних і дуже буйних биків, сподіваючись, що вони заподіють йому шкоду. Але Бог беріг брата, він познайомився в горах з місцевими жителями, поселився там і часто здобував собі їжу рибалкою на річці.

Якось вночі в черговий раз Степан ловив рибу. Коли чує – недалеко від нього захлюпотіла вода. Подумалось, що хтось також прийшов порибалити, та коли він придивився – не повірив своїм очам. Зовсім поруч прийшов поласувати рибою бурий ведмідь, до того ж, як і всі ведмеді на Камчатці, не маленький. Як він не помітив так близько людину залишається тільки здогадуватись. Одне тільки зрозуміло, що Бог своїх вірних береже.

Після армії повернувся в рідне село, працював на різних роботах, почали народжуватись дітки, служив Богу у церкві чим міг. В 1981-1982 роках був обраний та рукопокладений на служіння пресвітера, за що був звільнений з роботи.

Як і всім християнам, брату Степану і його сім’ї діставалось від тодішньої безбожної влади. В місцевих газетах не раз писали статті з наклепами і неправдивими свідченнями, щоб підірвати авторитет у одновірців і односельчан. Часто проводили обшуки, описували майно, штрафували, відбирали духовну літературу. Та Степана Ніловича поважали не тільки в рідній церкві, він також був старшим пресвітером по Володимирецькому районі. Коли настала свобода він був одним із тих братів, які ініціювали створення союзу п’ятидесятницьких церков України. Разом з іншими братами проводили багато довготривалих бесід, конференцій для напрацювання статуту і віровчення союзу.

За своє життя разом з дружиною виховав 5 синів і 3 дочки, 65 внуків і 4 правнуки. Всі вони християни, а сини теж несуть служіння в церквах. В 2014 році у Степана Ніловича та Марії Петрівни був ювілей – 50 років подружнього життя.

Яким же був при житті Степан Черевач?

Перебуваючи не раз на західній Україні я помітив цікаву звичку, звідки вона з’явилась і чому – не знаю. Християни того краю зазвичай не запам’ятовують і навіть інколи не знають прізвища один одного. Буває запитаєш про такого-то брата (називаєш прізвище, ім’я, по батькові) – не знають, а назвеш просто ім’я і з якої церкви або рід занять чи характерну рису зовнішності як зразу впізнають про кого йде мова. От і брата Степана називали якось так лагідно «Нілович».

Він дуже любив Бога, церкву, читати і досліджувати Слово Боже, і як щирий українець – співати. Його можна було почути в різних співочих гуртах навіть коли він був вже у похилому віці.

Ще одна характерна риса Степана Ніловича це щире бажання підтримувати тих, хто тримався чистого євангельського вчення. Його часто кликали для вирішення конфліктів, бо знали що він буде вирішувати справедливо. Він приймав також активну участь у виданні одного з найстаріших християнських часописів України «Євангельський голос».

Хочеться розповісти про знайомство нашого дорогого брата з Новокаховською церквою. Ми давно чули про нього і всім нам хотілось його побачить і поспілкуватись. І така нагода настала. Після початку сумнозвісних подій у нашій церкві, у жовтні 2008 року, ми в Новій Каховці мали прекрасну конференцію, в якій він приймав участь. Його слова підтримки і підбадьорення запам’ятались кожному присутньому. А особливо його порада, щоб ми в нашій церковній ситуації все робили тільки по Слову, тоді Бог завжди допоможе і захистить. Нам розповідали, що Степан Нілович дуже строгий і серйозний брат. Але в особистому спілкуванні наша молодь не відчувала ніякої недоступності, навіть різниця у віці не давала про себе знати. Нам ще і ще хотілось почути нові для нас біблійні таємниці чи просто якісь поради для християнського життя.

Мені разом з іншими братами нашої церкви не раз доводилось бувати на братерських бесідах, де був присутнім зокрема і брат Степан. Ті роздуми над Словом Божим, які ми там чули з уст братів, не знайдеш в богословських книгах і не дізнаєшся у «біблійних» інститутах.

Дуже напружений графік життя, праця в церкві, домашня робота, постійні поїздки і служіння дали про себе знати. Організм не витримав такого навантаження. Брат Степан захворів і не міг вже відвідувати зібрання.

На похоронному служінні у кожного був сум, печаль і сльози на очах, шкода було рідних, церкву і всіх хто знав його за життя і розумів тепер величину втрати. Але ні в кого не було розпачу, тому що брат прожив достойне життя і тепер відійшов до свого Батька.

Хочеться звернутись до братів і сестер церкви у с. Більська Воля, а особливо до молоді. Ви маєте прекрасний приклад прожитого християнського життя. Ваша церква переживала гоніння і різні труднощі, але з Божою допомогою Ви вистояли. Тому нехай кожен із Вас розуміє ту відповідальність за церкву, яка покладена Богом тепер на Ваші плечі. Що встиг зробити Степан Нілович, примножте, що не встиг, доробіть. Нехай Ваша церква поповниться Гедеонами, Самуїлами, Давидами, які би взяли в свої руки той факел віри, як говориться в одній християнській пісні:


Вот старец больной, сединой убеленный,

Что факел зажженный пронес чрез года,

Обветренный в бурях, познавший гоненья,

В бессилье упал у подножья креста.


Но тут подошли к нему новые люди.

В них сила и молодость была видна.

И факел горящий в их крепкие руки

Старик передал на покой уходя.


Підготував Роман КРАВЧУК


Газета «Християнин» 02-03(60-61)2016


© 2008-2020