Таємниця Віфлеємської зорі
Людський розум найшвидше пробуджують і найдовше тримають в напрузі таємниці. І не так важливо чи це таємниці колись квітучих земних цивілізацій, чи далеких зоряних світів, пожовклі сторінки древніх манускриптів або загадкові знаки, диких племен. Особисто для мене найтаємнішими, найдивовижнішими є Біблійні пророцтва. Про одне з них, появу біля 2000 років тому невідомої зірки, і піде сьогодні розмова.
Приблизно 1400 років до Різдва Христового, ізраїльський народ могутньою Божою рукою звільняється від Єгипетського рабства і направляється в обітовану землю. Зляканий наближенням до своїх кордонів нащадків Якова, моавітський цар Валак терміново посилає посольство на схід. В місті Петорі, що розкинулось на березі Євфрату, живе надзвичайно популярна особистість – пророк Валаам, що насправді має спілкування з Богом та одержує від Нього відкриття. Посли отримали завдання: за будь-яку ціну умовити пророка прийти і проклясти ізраїльський народ, тим самим відкрити дорогу до перемоги над ним. Після довгих вагань, Валаам все-таки розпочинає небезпечну подвійну гру і вирушає в дорогу. Зустріч. Почесті. Приготування. Ось і вершина гори, що мала стати свідком прокляття. І дивно. Пророк, попереджений Богом, починає не проклинати, а благословляти Ізраїля. Душа Валаама рвалася виконати доручене Господом, а руки тягнулись до подарунків. Падала людина, що полюбила неправедну нагороду більше істини. Та навіть падіння людини Бог і тільки Він Один, може використовувати для Своєї слави. І в останньому, показаному Богом видінні, пророк Валаам побачив те, що більше 1400 років хвилювало уми і серця волхвів та мудреців сходу: «...Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря від Якова...» (Числа 24:17). Це пророцтво передавалось з покоління в покоління як усно, так і письмово, обростало людськими припущеннями та здогадками. І всі, посвячені в таємниці прийдешніх днів сподівались, що саме на їхньому віку спалахне зірка невимовної краси та сили і сповістить всім про народження в Ізраїлі Великого царя, царя в імені якого благословляться всі народи землі. Минуло багато століть. Ще одна ніч покрила чорним рядном гори і долини Древньої Месопотамії. По звичці ставали до роботи астрономи, мудреці волхви. Але що це? Нова зоря? Помилки не може бути, надто переконливе її світло. Тремтячими від хвилювання руками, розгортались манускрипти. Так і є. Збувались слова, що проговорив Бог через пророка Валаама. Значить... В ту ніч так ніхто і не заснув. До Єрусалиму відрядили лише трьох, самих поважних мудреців, хоч бажаючих було багато. Подарунки? Обов’язково! Це ж вам не Європа, а Схід. Надійно прив’язувались до сідел золото, ладан та смирна. Розпочиналася далека дорога. Дорога довжиною в життя. Щоб знайти, поклонитись та принести дари Царю царів. Та не тільки мудреців Сходу, – всіх нас покликала в путь Дивна Зоря, що серед життєвих пустель наповнила надією наше серце. Саме вона ознаменувала собою початок нової ери, та вказала всім жителям землі шлях до Спасителя душ – Ісуса Христа, Божого Сина. Різдвяна ніч... Вдивляюся в перлинки зір. Серце переповнюється неземними звуками вічної симфонії. Симфонії про Божу Любов. Відшумів Новий рік. Спить моє миле місто. Спить і навіть не підозрює, що найбільша таємниця всіх віків вже давно відкрита. В Божому Сині є спасіння, є прощення гріхів, є мир зболілому серцю, є ВІЧНІСТЬ!
Пастор церкви КРАВЧУК В.В.
Газета «Християнин» 02-03(08-09)2002
|