Україні... (Вірш. Василь Кравчук)
Україно моя, неозорний мій краю, Тиха мова ланів, жайворонків пісні, Скільки років молюсь, скільки років чекаю, Ти ж до Бога не йдеш, спиш в гріховному сні.
На простори Твої і родючі, й багаті Щедро Бог носила і дощі і тепло, Та воскресший Христос не живе в твоїх хатах, В них царює ненависть, невір’я і зло.
Україно моя, все до болю знайоме, І церковний поріг, і дитячі стежки, Пробудись, зрозумій, що в Христі лиш Одному Твоє щастя і радість на вічні віки!
В. Кравчук
Газета «Християнин» 03(03)2000
|