Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете «Христианин».

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки


Украина онлайн

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета «Християнин»
(Украина, Херсонская область,
г. Новая Каховка)
приветствует Вас!


На этом небольшом сайте вы можете
прочитать все статьи из нашей газеты,
а так же скачать её электронную версию.
>>Читать последний номер<<
>>Скачать календарь на 2021 год<<

Добрий воїн (В пам’ять про Володимира Ващишина)

«...Мужі побожні беруться зо світу, і немає такого, хто б те зрозумів, що від зла забирається праведний з світу! Він відходить із миром...» Іс. 57:1-2

Швидко пролетіла сумна звістка, сповіщаючи багатьом братам і сестрам у Христі трагічну новину про смерть дорогого брата Ващишина Володимира Вікторовича.

З жовтня 2015 року з різних областей України, особливо з Рівненської, багато автомобілів поспішали в село Берестівку Володимирецького району Рівненської області, щоб провести в останній путь дорогого брата і розділити скорботу родини та церкви, яких так рано залишив брат Володимир. На подвір’ї покійного зібралося кілька тисяч людей, які знали, любили, поважали дорогого брата Ващишина Володимира.

Керував і вів траурне богослужіння Віктор Боришкевич, єпископ Рівненської області, який швидко організував і спланував хід похорон.

Розпочав їх районний пресвітер Володимирецького району Степан Килюшик, який сказав промову-співчуття і коротко зачитав біографічні дані про покійного:

«Ващишин Володимир Вікторович народився 4 жовтня 1954 року в селі Берестівка. З дитинства пізнав Бога і почав ревно служити Йому.

У 1976 році був обраний керівником молоді помісної церкви і ніс це служіння до 1981 року.

З 1988 по 1990 рік ніс дияконське служіння у вищезгаданій церкві. В цей період ініціював й організував будівництво Дому молитви в Берестівці. 25 травня 1990 року обраний пресвітером і ніс це служіння до дня смерті. 9 років був старшим пресвітером по Володимирецькому району, ревно виконуючи Божу працю по церквах.

Брат Володимир разом із дружиною Любов’ю народили і виховали десять синів і дві доньки.

1 жовтня 2015 року, не доживши три дні до свого 61-річчя, відійшов у вічність. Діти Божі знали його як невтомного трудівника на Божій ниві і в духовному служінні, і в питаннях різної матеріальної допомоги потребуючим».

Після промови брата Степана словом співчуття ділилися близько п’ятнадцяти служителів, згадуючи різні події життя, які безпосередньо пов’язані із покійним братом Володимиром. По-особливому торкнулося і запам’яталося слово брата Ігната, служителя Желуцької церкви. Він розповів, що незадовго до смерті Володимира Ващишина мав сновидіння, в якому бачив багато пресвітерів, єпископів, які слухали проповідь про останній час і прихід Христа. Аж тут гучний голос промовив: «Хто готовий зустрічати Христа?» Настала тиша, і всі мовчали. Але після невеликої паузи встав брат Володимир і сказав: «Я готовий!»

Всі брати згадували його як мужа милосердя і як щиро люблячого Господа і діло Боже. Віддаючи останні сили, він ще організовував і відправляв допомогу на схід України.

Слово співчуття говорили також співробітники, що працювали на Кузнецовській атомній електростанції, де Володимир Ващишин працював водієм автобуса. Вони свідкували, що він ніколи не говорив зайвого, а те, що скаже, – обов’язково виконає. Як у слові, так і в ділі був бездоганним.

Закінчував траурне богослужіння Віктор Боришкевич, який також знайшов слова втіхи для родини, зачитуючи дані Богом обітниці вірним, святим і праведним людям.

Члени церкви, з якими доводилось спілкуватися, згадували його як надзвичайно жертовного брата і служителя, якому діло Боже було найважливішим. Незважаючи на тяжкість і серйозність своєї хвороби, брат Володимир до останнього був у церкві, на духовній праці. Хвороба сильно прогресувала останні півтора року, але не відвідував Дім молитви лише останній місяць, оскільки не мав взагалі фізичних сил.

Його дуже поважали і любили, але в той же час і боялися. Він легко знаходив спільну мову з дитиною, чи то з юнаком, чи то із старенькою жінкою. Брат Володимир дуже любив народ Божий, переживав і зі сльозами молився за нього Господу. Пильнував за чистоту і святість у церкві.

Він відійшов до свого Господа, Якого так любив. У Нього знайшов той блаженний спокій, якого не має жодна людина на землі. Але пам’ять про нього нехай не зникне із нашого серця. «Над нами є Бог» – це гасло, яке крізь роки проніс Ващишин Володимир Вікторович, віддаючи в руки Всевишнього свою сім’ю, церкву, з якими розлучився ненадовго по Божій волі. Так, ненадовго, бо у вічності буде зустріч. Але вона буде радісною.


Підготувала Тетяна КОЛОДИЧ


Газета «Християнин» 04(58)2015


© 2008-2020