Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Історичний нарис про Новокаховську Церкву ХВЄУ: село Хрестівка

Історія Церкви ХВЄУ с. Хрестівка бере початок з однієї сестри, Олекси Каращук. Віруючою сестра Олекса стала в с. Рудка, Володимирецького района Рівненської області.

Ви запитаєте, як це сталося?...

Перейшовши після одруження жити в дім свого чоловіка Наума Каращука, ближче познайомилася з його віруючими батьками. У свекра Адама була велика хата. Він тільки недавно повернувся з тюрми, в якій відбував строк за Слово Боже, за віру. В нелегких умовах брат відбував свій строк, та віру зберіг. Жодного разу не сідав їсти, поки не попросить благословення на їжу. Завжди читав Слово Боже, молився. Почали збиратися люди, щоб почути, що він читає. Так розпочалися зібрання в їхній хаті. Молода невістка Олекса не знала, як їй бути. Пішла за порадою до своєї матері. Мама їй відповіла: – Що вони, доню, роблять те роби й ти.

Послухавши доброї поради сестра Олекса довго не вагалася. На одному із зібрань покаялася перша за свого чоловіка і почала служити Богові.

Згадуючи дім Адама Каращука, батька Наума, коли вони проживали ще на Рівненщині, сестра Олекса розповіла мені таку історію.

Одного разу, коли троє підлітків пасли корів біля Білого озера, то побачили ангелів, що вийшли з води. В їхніх руках були печатки, і вони йшли в напрямку до села. Підлітки були з трьох родів. Одним з них був Адам Каращук. Хлопці запитали їх, куди вони йдуть? Вони відповіли: Ми йдемо печатати роди на спасіння. Підлітки запитали: – А як можна спастися? – Шукайте Євангеліє, читайте, поступайте так і будете спасенні, – відповіли ангели. Довго ходили вони з села в село в пошуках Євангелія. Так до рук Адама Каращука потрапило Слово Боже.

Час ішов. Після війни стали вербувати людей із західних областей на необжиту Херсонщину. Багато сімей було завербовано із села Рудки, серед яких і сім’я Каращуків. Оселилися у Чаплинському районі.

Село Хрестівка було центральною садибою, а села, які були поруч неї, називалися відділками за номерами і назвами: с. Світле, с. Хлібодарівка, де були розподілені сім’ї, які їхали разом із одного села Рудки. В с. Світле зібрання проходили в домі Стрижеуса Петра. В с. Хлібодарівка – у Адама Каращука. Дуже часто з с. Світлого ходили після роботи через поля до дому брата Адама.

Зібрання проходили в силі Духа Святого. Віруючі з села Світлого частенько після закінчення робочого дня, по бездоріжжю, в будь-яку погоду, не зважаючи на інші перешкоди, (а вони були від невіруючих чоловіків, які не пускали), бігли на зібрання в Хлібодарівку до дому Адама Каращука і, бувало, дорогою сповнювались Духа Святого. В радості поспішали, щоб перебути в спільності. Далеко було чути про ці зібрання, і, навіть, до району донеслась чутка. Перший секретар райкому приїхав щоб розібратися. Брат Адам запросив гостей до хати. Довгий час тяглася їх розмова. Віруючі почали хвилюватися, чекаючи результату. Дуже їм не хотілося, щоб забрали брата Адама. Але Бог вирішив цю проблему. Навіть віруючі дивувалися, бо коли вони повиходили з хати, то потисли руки один одному і розійшлися. Керівник замість того, щоб забрати, підбадьорив нашого брата Адама. Так Бог чудно міняє думки і людські наміри.

Йшов час, і брат Адам Каращук відійшов у вічність, а сім’я Наума і Олекси з її синами переїхала в село Хрестівку. На той час із с. Світлого багато сімей переїздили в село, яке називали центральним. Сестра Уляна Мельник вербувалась разом з сестрою Олексою, тому й вирішила її провідати. Довго згадували сестри зібрання у Рудці, говорили за сьогодення. Але найперше вирішили читати Слово Боже. Ці дві сестри були вже в роках, добре обоє не бачили, тому читали їхні онуки, а коли й сестри, які на той час були ще не віруючі. Збиралися то в сестри Олекси, то в сестри Уляни, що проживала в дочки Тані. Читали всі, кого просили: Віта Чорна, Рімма Баланович, Ніна Мельник, дочка Уляни. Через Рімму покаялася її мати, сестра Галя Грабовецька, в якої довгий час проходили зібрання, а після її смерті її дім став Домом молитви і є таким до сьогодні. Багато молилися, щоб Бог вирішив, де постійно проводити зібрання. Бог допоміг і в цьому, Слава Йому!

До двох стареньких сестер стали приєднуватися сестра Галя Жакун, яка ще на Світлому ходила на зібрання і її новонавернена дочка Ніна Буроль, сестра Клава Кондратенко, яка ще в Хлібодарівці каялася, Вовк Маша та Юхим, її чоловік, покаялася Чорна Таня, дочка Уляни Мельник, брат Володя Качан відновив своє покаяння, сестра Ніна Мельник, Надя Христиченко. Уже було з ким збиратися, але треба було, щоб хтось вмів починати співати псалми. Розшукали сестру Марію Царюк, і по молитвах Бог почав вертати своїх дітей. Бо на Світлому вона відвідувала богослужіння разом із своєю сестричкою, Танею Царюк. Потім покаявся і брат Наум, чоловік сестри Олекси, але не проповідував, тому що вже був в роках. Церква, маючи нужду в братах-проповідниках, довгий час молилася за братів. Хотілося сестрам слухати проповіді. Один раз на місяць приїжджали брати з Новокаховської церкви з ломанням хліба, але того було недостатньо. Брат Вася Стрижеус, який на той час був пресвітером, говорив нам, що погано молимся. Тоді церква усилила молитви, і Бог дав відповідь. Бог дав покаяння в тюрмі Гриші Каращуку, сину сестри Олекси.

Він добре вмів роз’яснити Слово Боже і багато свідкував за себе. Так продовжувалося життя церкви.

Почали відвідувати зібрання Дацюк Світлана, а потім і її чоловік Михайло.

По молитвах віруючих навернулись до Бога дві невістки Володі Жука, сестри Наташа і Оля, а за ними і сестра Валя Ніцак. Довго просила сестра Поліна Ільченко за сина Гришу, і Бог побудив на покаяння їхніх дітей. Покаялися Гриша і Надя Ільченки. Віруючі розшукали давно покаяного брата Андрія Величко, який доповнив нашу церкву. Повернули брата Володю Качана.

Довгий час їздили в село Козацьке, щоб набратися підкріплення для душі. Там завжди з любов’ю нас зустрічали брати та сестри. Особливо Стрижеус Ганна, Бородуліна Марія. Вони готувили нам місця і приймали теплими обіймами. Велика любов Божа наповнювала серця приїжджих. Від спілкування в с. Козацькому на зібраннях і самі запалювалися, і запалювали тих, хто не приїздив по якійсь причині, і тоді ця радість давала свої плоди.

Настав 1993 рік, це рік незабутній в нашій пам’яті і в церкві. Було водне хрещення, і хрестились 4 душі, серед яких Міша і Світлана Дацюки. Після цього наші зібрання почали відбуватися майже на одному місці. Бог вирішив питання з братами, бо прислав нам брата Мішу, брата Ваню Буроля, а потім і брата Гришу Ільченка, брата Величка, і тому ще сильніше почала діяти наша церква. Приєднались дві сестрички із с. Світлого Ніла Кендюшенко і Женя Пашегорова, часто відвідувала зібрання сестра Валя Микитюк. Люда Кушнеренко переїхала в наше село і також стала членом нашої церкви. Йшли свята і будні нашої церкви. В багатьох сім’ях були діти. Їм дуже хотілося навчитися пісень чи розказати вірша, але як це зробити? Діти також хотіли, щоб їх хтось згуртував і з ними працював. Це питання на себе взяла сестра Ніна Мельник. Вона починала перші недільні уроки. Першими учнямими нашої недільної школи були: Віта Чорна, Мельник Володя та Таміла, Микитюк Діма і Діана, Кушнеренко Наташа, Христиченко Лариса і Ігор, Вітя і Наташа Буролі, Саша Шашкевич. Спочатку готувались до свят, а потім проводили уроки в домі сестри Ніни. На допомогу їй прийшла с. Наташа Жук. Вони і тепер трудяться на Божій ниві. Діти віруючих почали поповнювати недільну школу. Діти сім’ї Дацюків: Ілона, Альоша, Віка, Рита, Ваня, сім’ї Жук: Леся, Костя, Таня, Оксана, Світлана, Денис Романов, Горбачик Андрій і Оксана. Бог рясно поблагословив дітей недільної школи, а в подарунок від Новокаховської церкви діти одержали піаніно. Але де ж було взяти учителя, щоб вчити дітей? Віруючі змовилися молити Бога, щоб послав такого брата. Ним став брат Сергій Караванов, відомий на весь район музикант, і його дітки теж прийшли в недільну школу. Віруючі почали трудитись в с. Надєждівці та в с. Строгановці. Брати та сестри з цих сіл доповнили нашу церкву. Не так давно Бог побудив до покаяння ще двох братів – Васю Хрестиченка і Колю Андрецова, і додав ще через покаяння не тільки дочку Таню Духновську, але і її маму і дві сестрички Морозови.


Підготувала Ніна Мельник


Газета «Християнин» 02(20)2006


© 2008-2012