|
Куди, Спасителю, ідеш? (Вірш)Раз зустріч я мав із Христом в сновидінні: З хрестом крокував Він кудись у томлінні, Був зранений Він, із чола текла кров, В очах Його добрих зоріла любов. Важкий хрест на плечах Його утомив, І я запитати Його поспішив: «Спасителю любий, куди Ти ідеш? І хрест Твій нелегкий куди Ти несеш?» І тихо крізь сльози на запит цей мій Мені відповів наш Ісус дорогий: «Іду на Голгофу Я знову страждать, Де Я вже вмирав, щоб зіллять благодать. В церквах ваших жити Мені не дають, Бичують безчинством, невірністю б’ють, І «славлять» Мене гріхом клубів нічних: Там оплески, танці, злий регіт у них, Мені поклоніння, хвала і... обман Помножують біль від старих Моїх ран. Їх сварки, обмови, неприязнь сліпа Пришпилюють руки Мої до Хреста. Жадоба грошей, до мамони любов Мою проливають невинную кров. Під маску «святого» сховавсь Мій палач, Для нього чужий обездолених плач. Обман і «осанна» на їхніх устах, Давно загубили вони Божий страх. Себе називають друзями Моїми, Та Дух не царить Мій в стосунках між ними. Я в день той від них відречусь назавжди, Як буду над світом звершати суди». Чи ти, друже мій, не Ісуса палач? Дізнайся! Покайся і гріх свій оплач. Покинь же, нарешті, Христа бичувати, Покинь оцет-жовч Йому пити давати, Візьми в Нього хрест ти на плечі свої, Хай рани загоять молитви твої. Автор невідомий Переклав з російської Олександр Юрцунь «ЄВАНГЕЛЬСЬКИЙ ГОЛОС» №3, 1997 Газета «Християнин» 01(26)2008 |
| © 2008-2020 |