|
Сінокос (Частина 2)Видео: «Сенокос», 2008 г., г. Новая Каховка Видео: «Сенокос», 2009 г., г. Новая Каховка Початок читайте у статті «Сінокос (Частина 1)» (Статью на русском языке читайте тут) 22 жовтня 2007 року, понеділок, браття міняли замки, наводили лад у приміщеннях Дому молитви (бо після тих людей залишилось багато сміття), ввечері зібралися на Церковну раду у вільному Домі молитви, який Господь знову повернув до законного власника – Церкви. А в середу, сяючий Дім молитви зустрічав Божий народ. І вхідні брами і в’їздні ворота були відчинені навстіж. А ми, відразу після богослужіння, поїхали на Рівненщину. Там, в одній з церков, яка вийшла з Союзу ХВЄ, відбулася конференція по питанню Нової Каховки. Яка радість бути з братами разом. На зворотному шляху заїхали на молитву, де Господь розрадив і дав дивний знак, що це ще не все, що прийдуть ще з лукавством і ця людина буде білокурою. 26 жовтня 2007 року, п’ятниця, слово до пресвітера через сестру М.: «Вот враг открыл пасть и разъярилась буря. А ты стоишь, и не знаешь. «Господи! Господи!», – только вопиет душа твоя, и нет покоя тебе. Но Я утешал тебя доселе и утешу впредь. Выстоять, – это весьма важно для тебя будет. Если ты выстоишь, то будет награда, и будет благо, и будет успех. Я отверну вскоре бурю, утихнет ветер, не смущайся в этом. Не соблазняйся в человеке, который не так, который идет в Царство по своим глазам, и по повелению своего разума, не руководствуется Моими советами, отчего так и случается. Но еще будут подходить и с лукавством к тебе, ты смотри, дабы ты имел различие, дабы ты различил это. Этот человек будет белокур, вот дается тебе знак, для утверждения, что доселе говорил Господь, и ныне говорит. Что открыл для тебя, то открыл, но нечто еще и скрыто от тебя. Даю знания тебе по потребности, как тебе поступить впредь, как шагнуть. Но это и Мое допущение, так говорит Господь, дабы еще переплавить, дабы очистить от всяких примесей. Ибо это в тебе было. Хочу так очистить, дабы более и более был способным на дело Мое. Как пал народ Мой и как упадет! И ты это будешь видеть, как превратят учение Мое на учение свое. Дети Мои, сыны Мои, труженики Мои, так говорит Господь ныне: «А вы стойте верно, а вы не отвлекайтесь, не отступайте от Слова Моего. Ибо Слово Мое будут расшифровывать и будут расшифровывать по-своему. Но будьте мудры и будьте рассудительными, и будьте осторожны, ибо много ветров учений, и народ Мой оденет лохмотья, многие падут, многие отойдут, как бы носящие Имя Мое, но не будет в сердцах Христа. Так говорит ныне Дух Святой: «Ободрись и оживись!» Сыны Мои, разве это человек избрал на дело? Я избираю! А ты, сын Мой, укрепись и утвердись, не унывай, но благодари Господа. Буря продлится, но до определенного времени, Аминь. Так сказал Господь». Поверталися з тривогою і радістю. Суботнє і недільне зібрання пройшло нормально. Стало відомо, що лідери тієї сторони організували масові покази відео матеріалів, майстерно перекручуючи факти і деталі. Одна сестра розчулено говорила: «Ой, не бачили ви як там бідного Федічку Бричку били?» Пригадалось прислів’я: «Поки правда встала, то неправда все село оббігала». 31 жовтня 2007 року, cереда, знову прибув Бабійчук. Через посіяну ворожнечу між членами Церкви трапився конфлікт сторін, в результаті – в кінці служіння бійка. 2 листопада 2007 року, п’ятниця, регіональна братерська молитва відбулася разом з сестрами, які не захотіли нас лишати на призволяще. Взагалі, роль наших сестер величезна. Вони ставали кордоном, йшли під удари і якби не вони, то багато гірких хвилин мали б місце. Благослови їх Господь! 3 листопада 2007 року, субота, перед служінням молюсь: «Боже, благослови, щоб хоч сьогодні бійки не було...» Ви служителі, браття, так ще не молились в житті? Знову явився власною персоною Олександр Іванович. Не раз дивився на цю молоду знахабнілу людину і думав звідки у неї це? І як не згадати про чудову людину, пресвітера Церкви ХВЄ м. Херсона, що по вул. Бабушкіна, 35, Сергія Васильовича Анікеєнко. Ця богобійна людина вела Церкву до благодаті, подалі від лжехаризматії. Від зібрання до зібрання все більше відчувався у Церкві духовний підйом. Але за дружбу з нашою Церквою, Олександр Іванович вирішив змістити цього пресвітера. А тут, в сім’ї Анікеєнка, одна недобра подія відбулась. Не чекаючи розв’язки, брат Сергій, як чесний, порядний пресвітер вирішив сам щиро розповісти все Церкві, щоб вона вирішила, чи бути йому чи не бути, служителем. 29 квітня 2007 року, після ранкового недільного богослужіння, відбулася відверта розмова. Переді мною протокол від 29 квітня, в якому відтворена безкомпромісна бесіда, результатом якої стало те, що з 105 присутніх членів Церкви, 103 висловили сердечну підтримку Сергію Васильовичу, в цей нелегкий для нього і для його сім’ї, час. А знаєте що було далі? Ввечері, того ж дня, під керівництвом Бабійчука, відбулося ще одне членське зібрання, на якому Бабійчук (Михайло Степанович, замітьте – одноосібно!) відсторонює Анікеєнка від служіння. Я був на тому членському. Що тільки не говорили Бабійчуку люди, які докази не надавали, як не взивали до його совісті, як не ображали – брат Сергій був знятий. Жах! Церква благословила, зрозуміла, підтримала, а цей вельможа, в одиночку, зняв. Нажаль, Херсонська Церква не була готова до цього. Минув майже рік. Страждає Церква, страждає брат Сергій. Ні Правління, ні Комітет, ні Паночко навіть не ворухнулись на захист. Явне ж беззаконня. Мабуть рука руку миє. Диякони Юрій і Славік, яких брат Сергій виховував, відносяться зневажливо, виконуючи всі забаганки Бабійчука. Эх, браття, що сієте, те пожнете. Вже й те сімейне питання у брата Сергія вирішилось, та, нещодавно, Олександр Іванович заборонив йому зовсім говорити Слово. Одноосібно! Брат Сергій будь вірний Господу, а Він завжди Вірний! Але повернусь до Нової Каховки. Кінець служіння. Бабійчук зривається з місця до мікрофону щось говорити. Але йому перегородили дорогу наші мужні сестри і почали гнати його з Церкви, як шкідливого кота, аж поки не вигнали на вулицю. Він хапався за лавочки, просився, пробував «свято» посміхатися, але йому вже нічого не допомогло. Ганьба була в Ізраїлі, коли Бог віддавав мужчину в руки жінок. А біля бокових дверей йшла бійка, яку розпочав Гнатов і підхопив Глабець. Знову слідчі, міліція, собаки, але на це вже ніхто не звертав уваги. Правда, після цієї події, Бабійчука в нас більше не було, аж до 22 листопада. Та коли це скінчиться, Господи?! Вісті про те, що зробили Паночко та Бабійчук в Новій Каховці, обростали подробицями. А їхні підлеглі, приходячи на богослужіння, демонстративно не співали загальні псалми, під час молитви не ставали на коліна, переривали проповіді викриками і образами. Їхні діти вештались по залу, розмовляючи на ходу по телефону, але Милосердний давав нам сили все знести. Наші «круті», яких ніколи не допросишся послужити автомобілями, тепер у свої «Тойоти» та «Мерседеси» запрошували простих людей, яких раніше не знали як і звати, підвозили додому. Любов надзвичайна. А Кравчук? Та він же «начальству» не покорився, а які діти в нього, ви ж нічого не знаєте, а жінка... Ідіть до нас. Скупити акції – це шлях до перемоги, і для цього треба трішки пожертвувати своїм, потерпіти, а там все стане на місця. 14 листопада 2007 року, середа, на загальних зборах членів Церкви, приймається рішення, про зміни та доповнення до чинного Статуту Церкви. Розпочинається важкий шлях до утворення незалежної Церкви, щоб не задихнутися у гарячих обіймах братерства, щоб не лишити зачіпки для подібної розправи. Зрозумівши, що в коридорах влади ми безправні, я почав роздумувати, що ці люди підуть навіть в суд, щоб забрати у Церкви Дім молитви, хоч у відділі у справах релігії нас підтримали, бо згідно нашого Статуту ми – незалежна Церква. Одного разу від цієї думки я прокинувся вночі і щось мені підказує в серці перечитати статут Обласного об’єднання. Читаю: «Членство помісних Церков об’єднання розглядається Пресвітерською Радою об’єднання на підставі заяви Церкви. Юрисдикція об’єднання розповсюджується на Церкви, які добровільно входять в об’єднання на території регіону (стаття 1. пункт 8-9)». А ви на членському зібранні таке звернення писали? Лист на Обласне об’єднання подавали? Ні! Значить юрисдикція («право производить суд, решать правовые вопросы» – словник Ожегова) Союзу ЦХВЄП на Церкву в м.Нова Каховка не поширюється. Тому Паночко і Бабійчук не тільки не мають ніякого юридичного права на Церкву, на Дім молитви, вони не мають ніякого права відлучати, знімати сан, робити цей розбій! Один Господь давав цей вихід, захищаючи Своїх дітей від цих напів-світських діячів. Слава Йому! В розмові з нашим дорогим братом Дмитром Федоровичем Новіковим Олександр Бабійчук, опустивши голову, підтвердив, що Новокаховська Церква ХВЄ була у братерстві тільки усно. Залишалось одне: примінити всі зусилля і спробувати одним ударом, під прикриттям Старійшин та Правління розбити незламну Новокаховську Церкву. Щоб під її розвалинами поховати і саму Церкву, і її пресвітера і свої дикі помилки, а потім сказати, як колись казав Давид, що на війні: «...меч пожирає то цього, то того», та й оправдатись перед людьми, мовляв, трішечки і ми помилились, ну тепер вже нічого не вернеш, хай все так вже і буде. А для цього, вищестоящих братів треба позбавити правдивої інформації. Але і тут не обійшлось без Божої допомоги. Випадково взнаємо що в середу, 14 листопада у м. Києві збирається Правління Союзу по нашому питанню. І, що цікаво, Бабійчук бере з собою як свідків – зачинщиків всіх бійок Глабця Анатолія, Манжула Анатолія, Бричку Федора, Грицюту Андрія, щоб служителі узнали всю «матінку-правду», яка вона є. В ранці, 14 листопада ми відправляємо Правлінню листа. Це був ультиматум, ознайомтесь: -------------------------------- Вих. № 97 від «14» листопада 2007 року Правлінню ЦХВЄУ Мир Вам! Як нам стало відомо, що сьогодні, на правлінні має розглядатися питання ситуації, яка виникла у Церкві ХВЄ м. Нова Каховка. З глибоким сумом ми сприймаємо те, що в черговий раз це питання буде розглядатися односторонньо без участі пастора Церкви та Церковної Ради, а на зустріч запрошені тільки організатори та учасники протистояння. Наполегливо просимо без нашої участі це питання не розглядати, а перенести його на іншій термін і обговорити його на комітеті ЦХВЄУ у м. Києві, бо «Хіба судить Закон наш людину, як перше її не вислухає, і не дізнається, що вона робить?» Ів. 7:51 У разі ігнорування нашим проханням, попереджаємо, що ніхто і ніколи з офіційних представників ЦХВЄУ не будуть допущені до участі у зібраннях нашої Церкви. З дорученням Церковної Ради Пресвітер Церкви (підпис та печатка) Кравчук В.В. -------------------------------- Але і Паночко, і його оточення ним проігнорували. Та дякувати Богу, що Михайлу Степановичу не вдалося зібрати під свої знамена одних підлабузників і боягузів. Знаємо, що деякі брати ставали і на наш захист. Пора вже браття проти беззаконня вирівнювати спину, поможи вам Господь. Члени Правління вислухавши інформацію поспішали додому. Десь біля 5 години вечора мені дзвінок від Миколи Синюка, мовляв ти хотів поговорити, приїжджай, поговоримо. Цікавлюсь, коли ж приїжджати, а у відповідь називається четвер або п’ятниця. – А хто ж там буде мене слухати? Всі ж роз’їхались. – Я, Паночко, ще пару братів... А у мене асоціація: напевне покличуть сторожа, вахтера. Від образи стислось серце... Обіцяю, порадившись з братами, передзвонити. Порадились... Стало гірко і страшно, що народом керують випадкові люди. Хай би краще водили автомобілі чи будували будинки. Ні в кого, з Церковної ради, бажання поговорити з Синюком, Паночком та «парою братів» не виникло. Хотів зателефонувати, але в поспіху десь загубили записаний телефон Синюка. Бачу і в цьому Божу руку. Взагалі, це був перший і останній раз, коли мене запрошували на Правління. Пізніше, на сторінці сайта ВСЦХВЄП (http://uupc.org/) прочитаю: «...Кравчук В.В... неодноразово ігнорував... запрошення до участі в засіданні Правління ЦХВЄУ...» Браття, будь ласка, не забувайте, що неправда і в Інтернеті неправда! 16 листопада 2007 року, п’ятниця, Бабійчук своїй стороні повідомив про свій дипломатичний успіх – Правління вирішило 22 листопада, в четвер, о 18:00 в Домі молитви провести членське зібрання. Планувалось провести голосування, розправитись із Кравчуком, але для цього треба, щоб «їхніх» членів було побільше, за будь-яку ціну. Будь ласка, ознайомтесь із листом від Паночко (без підпису і печатки!): -------------------------------- Церква ХВЄ м. Нова Каховка Кравчуку В.В. Копія: єпископу ЦХВЄ Херсонської області Бабійчуку О.І. Мир Вам! Враховуючи складну ситуацію, що склалася у церкві ХВЄ м. Нова Каховка, а також беручи до уваги письмові звернення багатьох членів церкви і особисту апеляцію Кравчука В. про те, що «вищим органом управління церквою є загальні збори її членів, на яких вирішуються всі внутрішні церковні питання, вибори та перевибори служителів» (із Статуту помісної церкви), прошу назначити членське зібрання Церкви ХВЄ м. Нова Каховка на 22.11.2007 року (четвер) о 18 годині. Прошу забезпечити повну можливість мирного і спокійного проведення цього ділового зібрання в Домі молитви. Будуть присутні члени Правління ЦХВЄУ, депутат Верховної Ради України Кравчук Петро Костянтинович та члени Обласної пресвітерської ради. Молимось про успіх цього зібрання! З повагою М.С. Паночко Ст. єпископ ЦХВЄУ ------------------------------------------------------ 18 листопада 2007 року, неділя, Олександр Гнатов, людина, з вищою юридичною освітою, об’являє всім присутнім на богослужінні про це рішення. Я його посоромив і посадив на місце, заявивши після богослужіння, що в четвер ніякого членського не буде і, як завжди, зібрання буде в середу, бо ніяких повідомлень мені не приходило. Гнатов Олександр та його товарищі зчинили такий лемент, кидаючи всенародно тяжкі образи на мою адресу, бо їм, бачите, Бабійчук сказав, ніби всі документи у мене є. Довелося підняти руку до неба і засвідчити зворотнє. Але й це знаменитого «юриста» не заспокоїло, тому Церква взяла його на замітку. Ввечері, того ж дня, заступник Ст. Єпископа по південному регіону О.І. Бабійчук, крадучись, особисто поклав на наш кухонний стіл, між каструль, вище згадані документи та листи, і безслідно зник. Потім, підтвердивши по телефону інформацію про свій «приїзд». Тепер моя дружина і серед дня закриває двері, щоб ще чого «не підкинули». То якщо приїдете – стукайте, вам відчинять, бо не ваша ж вина. Порадившись з Церковною радою пишемо відповідь: ------------------------------------------------------ Вих. № 98 від «19» листопада 2007 року Правлінню ЦХВЄУ Повідомлення Мир Вам! Повідомляємо Вас, що у неділю, 18 листопада 2007 року, десь, біля восьмої години вечора в дім нашого пресвітера Кравчука В.В. невідомою особою (як з’ясувалося пізніше, нею був заступник Ст. Єпископа ЦХВЄУ по Південному регіону Бабійчук О.І.) був таємно підкинутий пакет документів, а саме: 1. Лист М.С. Паночка (копія додається). 2. Повідомлення О.І. Бабійчука. 3. Протокол №7 засідання обласної пресвітерської ради ще від 13.10.2007 р. ! про покарання нашого пресвітера та його дружини, який на кінець-то потрапив до нас для ознайомлення. В листах М.С.Паночка та О.І.Бабійчука повідомляється про рішення правління ЦХВЄУ про проведення в нашій Церкві членського зібрання 22 листопада 2007 року о 18 годині. Церковна Рада Церкви ХВЄ м. Нова Каховка на своєму засіданні 19 листопада розглянула ці «документи» (лист М.С. Паночка надійшов до нас без реквізитів, дати, печатки та підпису!?) і вирішила відмовити у проханні проведення членського зібрання з наступних причин: 1. Через несвоєчасне «вручення листів» що не дало змоги порадитися з Церквою про вище згадане міроприємство. Цікаво, що протилежній стороні О.І. Бабійчук повідомив про це особисто, ще в п’ятницю, 16 листопада. 2. Через посіяну ворожнечу між членами Церкви неправомірними діями М.С. Паночко та О.І. Бабійчука. 3. Щоб запобігти провокаціям збоку організаторів протистояння та уникнути актів фізичного насилля та, збережи Господь, пролиття крові. 4. Через ігнорування нашим зверненням за №97 від 14.11.2007 р. Тільки недалекоглядна, осліплена людина може в такій ситуації пропонувати саме такий вихід. З усією відповідальністю заявляємо, що ніякого зібрання 22 листопада 2007 р. в Церкві ХВЄ м. Нова Каховка не відбудеться!!! Та ради миру в нашій помісній Церкві і для збереження єдності Церкви ХВЄУ вимагаємо, щоб 22 листопада, на зручний для всіх час в місті Києві була організована зустріч з повним складом Правління та Радою Старійшин для того, щоб хоч раз, всі могли почути що ж насправді відбулося в Церкві ХВЄ м. Нова Каховка, але за умови відсутності протилежної сторони. В іншому випадку ми лишаємо за собою право покинути зустріч. Ми переконані, що ні М.С. Паночко ні О.І. Бабійчуку не вдасться за спинами Божих мужів, Старійшин, Народних Депутатів та органів Державної влади заховати все те зло, причинене нашій Церкві та уникнути відповідальності перед Богом і людьми за понівечені душі та сльози наших дітей і жінок. В разі ігнорування наших вимог вся відповідальність за жахливі наслідки можливих подій лягає на Вас. Про прийняте рішення просимо офіційно повідомити сьогодні. За дорученням Церковної Ради Пресвітер Церкви ХВЄ м. Нова Каховка (підпис та печатка) Кравчук В.В. -------------------------------------------------- У відповідь одержали грайливий, сповнений зверхності, лист за підписом Синюка (лист №252 від 20.11.07). Правду кажуть: «Хочеш взнати людину – дай їй владу»: -------------------------------------------------- Церковній Раді помісної церкви ХВЄ м. Нова Каховка У відповідь на ваш лист № 98 від 19 листопада 2007 р. бажаємо повідомити вам наступне. По-перше, дякуємо за повідомлення, яке показує на вашу готовність до спільних дій на благо громади. Повідомляємо, що рішення про проведення членського зібрання церкви ХВЄ м. Нова Каховка за участю Правління ЦХВЄУ в четвер 22 листопада 2007 року о 18 годині залишається в силі. Просимо докласти всіх зусиль для належного його проведення. З повагою, Перший заступник Єпископа ЦХВЄУ (підпис) М. Синюк -------------------------------------------------- 20 листопада 2007 року, вівторок, вечір, Церковна рада. Як бути? Вирішуємо, зі згаданих у листі причин, відмовити Правлінню. Самим прийти, а людям сказати, що зібрання не буде, але хто хоче прийти захищати Дім молитви – хай приходить. Відчуваємо, що саме в четвер виконається пророче слово про «білокурого», ставимо ще нужду перед Богом. Вже, коли почали розходитись, приходить відповідь абсолютно співзвучна нашому рішенню. Слово і видіння через с. М.: «1 видение: брат Вася стоит на возвышенности, как на постаменте. Ему предложат тоже самое: перейти влево или вправо. Также само будут настигать. Оно такое самое только сойди с этого места. Будут предлагать влево сойти или вправо, только сойди с этого места». К этому видению было и пояснение: «то, куда предлагают перейти, – такое, как пень. Сверху вид пенька прочный, а в средине он трухлявый, но как станет на него, то прочности не будет и он (т.е. брат Вася) не устоит. Ибо слева и справа рушится и не устоит. Ибо не будет чувствовать прочности под ногами. И это будет уловка, говорит Дух Святой. Я не оставлю без знания и ведения его. Наставлю и открою и проведу». «2 видение: он (брат Вася) с поднятыми руками, но так, как бы хочет уже опустить. Пусть не опускает рук. Ещё пройдет одно, пройдет и другое, и после того почувствует облегчение. Так говорит Дух Святой, – Я был вначале и буду до конца. Хоть и сильная тяжесть будет и в душе будет огорчение, но Я близок. Аминь». 21 листопада 2007 року, середа, знову напруга наростає. Мене шукають високі міліцейські чини (я був у від’їзді) і пояснюють, що їм наказали з Києва забезпечити нашим єпископам охорону, бо: «...їде ваше Київське начальство знімати місцеве, Новокаховське...» На запитання, що ж у вас тут відбувається, браття розказують, що деяких людей відлучили від Церкви за нехристиянський образ життя, а вони підняли бунт і підключили до цього «верхівку». – А кого ж відлучили? – Федю Бричку, – називає машинально брат і спохвачується ... Лице майора освітила крива посмішка. – Бричку Федю? Та який там «християнський образ життя»... І махнувши рукою, поїхав. Отак насвітили «наші» в Новій Каховці, що й міліція в тюрму не прийме. 21 листопада 2007 року, четвер, темно, холодно, починають тремтіти ноги чи від холоду, чи від напруги. Приїжджають люди з тієї сторони. Їх звозять чим можуть, і «...мертвих, і живих, і ненароджених...». Позвозили і з інших церков області, з інших областей, з харизматичних церков і, навіть, зовсім невіруючих людей (прямо як на мітинг). Площа вирує, щось класики йдуть на пам’ять: «На майдані, коло церкви, революція іде...» Підходить вищезгаданий майор і питає чи я пресвітер. Ствердно киваю головою. – Так, що ж тут відбувається, поясніть будь ласка? Пояснюю по-їхньому, просто: – Губернатора може зняти Президент за одну хвилину, бо він його назначав. Але голову селищної ради самого віддаленого села він зняти не може, бо його обирала громада. Мене обрала громада, зняв «президент», а церква з цим не погодилась. – Зрозуміло, – сказав той і, подякувавши, відійшов. «Гості» затримувались. Хоч їх бачили неподалік на АЗС вчасно прибулих. Їдуть... Паночко йшов в оточенні міліції. Бо, кажуть, і Бабійчук був у губернатора, просив, щоб не підписували наші доповнення до Статуту і щоб виділили міліцейську охорону. Покликали мене. Говоримо. – Будь мужнім, відкрий Дім молитви! – каже Паночко. – В тому-то й полягає моя мужність, що тобі не відкриваю. Сьогодні зібрання немає. Що, наробив біди, а тепер за спинами людей і служителів хочеш заховати зроблене беззаконня? Не вдасться! – відповідаю. – Може старійшин послухає? – відказує той. Виходить з натовпу... Степан Васильович Веремчук (в минулому, єпископ Волинської обл., якого знаю біля 30 років, у нього завжди було біле волосся) без головного убору і вітер розвіває його пишне білокуре волосся... Чую ззаду пошепки: «Білокурий! Білокурий!» Я шанобливо зняв шапку. Степан Васильович умовляв мене відкрити Дім... Було дуже важко, але поміг Господь вистояти. Брати та сестри підтримували, розповідали Степану Васильовичу як розвивались події: «Бабійчук підтримав тих людей яких покарала церква... Вони зривали зібрання, не стають на коліна коли всі моляться, ходять по церкві з телефонами, усім кажуть неправду про пастора... Захватили церкву, украли сейф з документами... У нас є на діску відеозаписи... А у тієї сторони відео перекручене, пони повитирали своє беззаконня...» Генадій Кнівець з с. Братського свідчив Веремчуку: «Я не був на зібранні, я не бачив як це діло було, але я мав цей діск. Мені дали діск, тому що вже начали звонить з цієї сторони яка зібралась... Я сам сьогодні із села приїхав сюда за 70 кілометрів подивитися що це твориться? Тому що звонять нам в церкву: «Не принімайте!» Сестри начали бунтувать! Одна сестра каже: «Кравчук заїхав автобусом прям у двері, збив двері...» Кравчук це все зробив??? Я такий в шоці приїхав сюди, кажу: «Брати, є цей діск? Дайте мені, я нікому не покажу, тільки віруючим та спалю його». Я взяв цей діск. Коли я побачив цей діск, я ужаснувся! Я дітям своїм не показував! Моя мама плакала, яка гонєнія пережила. Вони Кравчука знаєте, вели як Ісуса на розп’яття, як овечку на заклання. Сестри обкружили, брати обкружили, щоб його не били!... Вони його тягнуть, Бричка став та тягне його! Тягнуть його за шию!... Я не заступаюсь за Кравчука, я не знаю що тут було. Я не заступаюсь ні за цих братів, ні за тих не хочу заступаться. Я хочу щоб примирилися, бо Господь скоро прийде та буде нас всіх судить... І вони тягнуть його, пойміть, порвали курточку йому, Бричка когось ухватив, скинув з лесниці, хтось полетів, я не знаю чи то брат, чи то сестра...» Степан Васильович послухав, розвернувся та пішов за Бабійчуком до машини. Паночко забрав усіх в інше місце (в заводську їдальню). Бабійчук з Веремчуком ще раз повертались, кликали мене на їхнє зібрання. І стало зрозумілим відкриття про «пень», – виконалось і воно. Але їхати Дух Святий не велів, і ми з радістю послухали Його. А там, в їдальні, по нашим скромним підрахункам, десь в сьомий раз з мене зняли сан, вдруге чи втретє відлучили разом з моєю вірною дружиною Галиною Іванівною. Доречі, моїй дружині, Указом Президента України №161 від 28 лютого 2007 року присвоєно почесне звання «Мати – героїня». Ми не хвалимось, але знайдіть сім’ю, в якій було би двоє дітей медалістів, щоб інші вчилися виключно на відмінно, позакінчували з відзнакою і музичну школу. Старші вже члени Церкви, хрещені Духом Святим. І всі, з маленьких років, служать Богу проповіддю, співом, грою на музичних інструментах і трудяться на євангелізаціях, як в області, так і поза її межами, в інтернатах, школах, в’язницях і т.ін. Невже ви думаєте, що все це само робиться і відлучаєте, без причини, багатодітну матір? Ех, ви, браття, – і сумно за вас і, страшно... Думаю, що саме в Новій Каховці, народився новий тип жінки – християнки останнього часу. Жінки служителя, жінки проповідника, члена Церкви. Не пасивної домогосподарки, а жінки-матері з активною позицією (як Девора, Марія, Прискилла), бо за спиною у них найдорожче – діти, а попереду, омріяна вічність з Ісусом, тому вони теж боролися до кінця. Ледь не забув, що десь разів з п’ять ще брали мене на замітку. На тому членському зібранні було десь 170 людей, а нас на той вечір офіційно було рівно 250. Люди, яких лукавством і обманом відокремили Паночко та Бабійчук зараз збираються в одній з харизматичних церков м. Нова Каховка. Михайло Паночко порадив їм через суд відібрати у Церкви Дім молитви, а якщо їм це не вдасться, то 1400 церков з ними і допоможуть у будівництві. Як вже було написано вище, на сторінці сайта ВСЦХВЄП (http://uupc.org/) були коротко описані ці події: -------------------------------- Про зміни в церкві ХВЄ м. Нова Каховка 22 листопада Правління та Рада Старійшин ЦХВЄУ відвідали м. Нову Каховку (Херсонська область). У зв’язку з тим, що пастор місцевої церкви християн віри євангельської Кравчук В.В. одноосібно позбавив 3 дияконів повноважень, розпустив Церковну Раду, неодноразово ігнорував рішення Обласної Ради та запрошення до участі в засіданні Правління ЦХВЄУ, це призвело до конфліктної ситуації в церкві. Коли єпископи прибули до молитовного будинку, В.Кравчук та його прибічники заблокували вхід до приміщення. Жодні умовляння старійшин, за спинами яких стояли близько 200 членів церкви, не допомогли. Членське зібрання громади було проведене в іншому приміщенні. Повноважним рішенням зборів 3 дияконів були поновлені в їх повноваженнях, Кравчук В.В. знятий з посади пастора і вилучений з церкви. Його дружина теж вилучена з церкви. Церковна Рада відновила свою діяльність. Членське зібрання завершилось молитвою покаяння всіх, хто знайшов себе винним у нехристиянській поведінці по відношенню до інших членів громади. Громада тимчасово проводить богослужіння у приміщенні, люб’язно наданому іншою помісною церквою християн віри євангельської (пастор Вознюк С.) Церква продовжує служити Господу в мирі та злагоді. -------------------------------- Діло зроблено. Звісно «... отряд не заметил потери бойца...» і Всеукраїнський Союз Церков ХВЄП, з полегшенням перегорнувши Новокаховську сторінку, впевненою ходою закрокує до намічених цілей. Але Слово Боже говорить: «Та в Господніх очах була злою та річ...» (2 Ц-в. 11:27). Тому за інтернет-сторінками чи бравими звітами не заховати Правди. Того морозного вечора, після від’їзду тієї сторони, ми в щирій молитві прославили Бога за захист і прямо під ворітьми заспівали: «Косари на лугу...» Здивовані міліціонери між собою коментували побачене: «... тех же было больше, но эти, как самураи, так отшили «киевских», и откуда у них такая сила?...» Звісно, сила була не в нас, а у нашого Господа. Слава Йому! Ще десь до півночі ми чекали провокацій і нападів, а потім вирішили їхати по домівках. Не доїжджаючи до Каховської ГЕС, нас на великій швидкості обігнали автомобілі «гостей». Нехай береже вас Господь і дасть кому розуміння, а кому і глибоке розкаяння. У суботу і неділю зібрання пройшли в спокої. Як після страшного урагану ми не могли наслухатись тиші. У залі з’явились пусті місця. Пригадалось пророцтво до пресвітера від 10 листопада 2006 року: «... но знай, дитя Моё, что на многие места народа твоего уже придёт замена. Народ грешит. И объяви народу, пусть не постится в грехах своих, пусть не приносит молитвы без покаяния, пусть не взывают к Богу своему, когда он занимается воровством, в блуде, прелюбодеянии. Выскажи народу, так говорит Господь... ибо многие занимают места, не исполняя истины Моей...» Дивлюся на церкву, на ці дорогі обличчя, що лишилися вірними Господу. Прості люди, школярі, студенти, робочі, пенсіонери. Одна сестра, що зараз на тій стороні, з неприхованою радістю говорила щось на зразок: «Ну треба ж так, що у нас Бог зібрав одних багатих, а у Кравчука одні бідні...» Заперечу Словом Божим: «Послухайте, мої брати любі, чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його? А ви бідаря зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди? Хіба не вони зневажають те добре ім’я, що ви ним називаєтесь?» (Яків 2:5-7). А братам і сестрам, що залишили Церкву, особливо вашим лідерам, бажаю, щоб ваша будівля протрималася хоч з під року. Оберіть собі старшого, тай служіть, щоб хоч трішечки зрозуміти, що таке Церква. Це не сидіти нога на ногу перед народом, вищіпуючи брови, а то й просто дрімаючи, а після, в гурті однодумців, злословити пресвітера. Ні! Це і на погребіннях треба мерзнути саме вам, а не тільки Прокопчуку, Лебедєву чи Нікуліну. Треба віруючих розвести і після служіння, і після репетицій, підтримати людину в останні хвилини життя, зупинити беззаконня, що почне проростати і безкінченні і безкінченні турботи і відповідальність за душі. Ваш пресвітер все це не так робив, може у вас вийде краще. Спробуйте. Народ Божий, не бійтесь. На тому боці підтримка світської влади, духовної еліти, а у нас тільки уповання на Господа. Але що більше, думаю здогадались. І відмітьте, це вже не ті брати і сестри, що були. На моїх очах Бог замінив їх серця, наповнивши глибокою вірою і незкінченною мужністю, і, тим не менше, вони залишились добрими, ніжними, прекрасними. Найкращими! Моя мама часто говорила, що за одного битого сім небитих дають, і не беруть. Пройшовши таке горнило, перемігши себе, Церква ХВЄ у м. Нова Каховка продовжує свій шлях. Бачу по служіннях, що Дух Святий працює з кожною душею, готуючи нас до прийняття Божої Сили, бо в цій місцевості повинен ще могутньо прославитись Христос. Ворогу душ ніби вдалася ця страшна атака, але Господь, і тільки Він один, може використовувати шквали і бурі, сонце і холод для виконання Його планів: «Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої за ваші думки. Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав! Бо з радістю вийдете ви, і з миром проваджені будете. Гори й холми будуть тішитися перед вами співанням, і всі польові дерева будуть плескати в долоні. На місце тернини зросте кипарис, а замість кропиви появиться мирт. І стане усе Господеві на славу, на вічну ознаку, яка не понищиться!» (Іс. 55:8-13). А для служителів, для інших церков, з пережитого, хочеться поділитись тим, що пізнали. Тому, для запобігання таких ситуацій вислухайте наші поради: По-перше, брати-служителі, тісніше працюйте з Церквою, з людьми. Щоб вони були в курсі всіх подій, які робляться навколо. Не замикайтесь з Церковною Радою, не вирішуйте все там. Бо про Церковну Раду ніде нема написано, а про Церкву скрізь. І як це добре, коли люди знають, добре орієнтуються, моляться, підтримують. По-друге, передивіться всі Статутні документи, документи на майно громади. Щоб печатки, штампи, реєстраційні документи були в порядку і в надійних місцях. І, якщо у Церкві єдинство, – це Божа милість, – скористайтесь нею і зробіть зміни та доповнення до Статуту, щоб захистити громаду від свавілля братів-чиновників, особливо, що торкається майнових питань. Телефонуйте, дамо пораду, якщо треба приїдемо для консультації, але не будьте байдужими, бо вкрались до нас лукаві люди, а з лукавими... По-третє, читаючи книгу «Відкриття», бачимо послання до семи Церков, які були в Асії. Якби у наш час, то ми б мали Союз Асійських Церков і наш голова союзу жив би в Римі, щоб перед кесарем захищати наші інтереси. Але Ісус Христос посилав листи кожному пресвітеру Церкви у Ефесі, у Смирні і т.д. Йому це було не важко, бо він працює з Церквою без посередників. Немає послання Старшому єпископу Союзу Асійських Церков, бо це не Євангельський принцип. А ми, віддавши свої повноваження Центру, боремося з гріхом, проводимо Євангелізації, будуємо Доми молитви, пильнуємо Церкву, даємо фінансову підтримку, подаємо звіти, а з нас за це, без суду та слідства, знімають сани, топчуть, зневажають, ведуть до суду. Що це? Але ж як не вмовляв Самуїл ізраїльтян, як не лякав правами Царя, вони захотіли щоб було, як у «інших народів». Винні ми самі. З усього видно, що майбутнє справжніх Євангельських Церков у вільному об’єднанні їх по духу. Без «київських» погоничів. Тому раджу робити Статути незалежних Церков, а форма координації дій між Церквами, сама знайдеться. Але жити в страсі перед вище стоячими, яким дозволено все і вся, з якими заодно і світська влада, коли ігноруються права громади, служителя – таке життя, казав Бєлінський, гірше всякої смерті. По-четверте, після подій у Кременці, Одесі, Малині, Дніпропетровську, Харкові, Нікополі, Новій Каховці, «панове», пора і честь знати, – негайно у відставку!!! Якщо, звичайно маєте мужність. Один служитель з Волині сказав мені таку фразу: «Напевно Бог і допустив Паночко до «керма», щоб зруйнувати цей, колись євангельський, а тепер напів-харизматичний, Союз». Схоже, він не помиливсь. Зараз наша церква оживає, заліковує рани. Запрацювала молодь, недільна школа, оркестр, хори, відділи. Відсвяткували Різдво. Вже одержали і перші вісточки з суду: -------------------------------------------------- Справа № 2408/08 УХВАЛА 21 січня 2008 року Новокаховський міський суд Херсонської області у складі: головуючої судді Бойко М.Є. при секретарі Тарасенко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Церкви християн віри Євангельської п’ятидесятників до Кравчука Василя Вікторовича про захист прав віруючих та визнання дій відповідача протиправними, – ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив признати дії відповідача Кравчука В.В. протиправними та зобов’язати його передати виконуючому обов’язки пастора Новокаховської церкви християн віри Євангелійської п’ятидесятників епіскопу Херсонської області Бабійчуку Олександру Івановичу оригінал Статуту церкви, кутовий штамп, печатку, молитовний дім, матеріальні цінності церкви та не чинити перешкод Бабійчуку О.І. у керівництві церквою ХВЄП та проведенню богослужінь. Згідно з ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред’являються в суд за місцем їх проживання. Як вбачається з матеріалів справи відповідач – Кравчук Василь Вікторович проживає в с.Веселе Бериславського району, а тому зазначений позов має бути поданий до відповідного суду за місцем проживання відповідача. Керуючись ст.ст. 114, 115 ЦПК України, – УХВАЛИВ: Справу за позовом Церкви християн віри Євангельської п’ятидесятників до Кравчука Василя Вікторовича про захист прав віруючих та визнання дій відповідача протиправними повернути позивачу для подачі його за місцем проживання відповідача. Заява про апеляційне оскарження ухвали суду може бути подана протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали, а апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Херсонської області через Новокаховський міський суд. Суддя (підпис та печатка) М.Є. Бойко -------------------------------------------------- УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2008 року суддя Новокаховського міського суду Херсонської області Сапронова Л.В., розглянувши позовну заяву Церкви християн віри Євангельської п’ятидесятників до Кравчук Василя Вікторовича про захист цивільних прав віруючих християн віри Євангельської п’ятидесятників м. Нова Каховка, – ВСТАНОВИВ: Ухвалою судді від 05 лютого 2008 року позивачу було надано строк до 12 лютого 2008 року для усунення недоліків, зазначених в цій ухвалі, а заява була залишена без руху. Оскільки до заяви не додано посвідчуючого документа, який підтверджує, що Бабійчук Олександр Іванович призначен епіскопом ЦХВЄП, не додана копія позовної заяви. Так як до теперішнього часу недоліки позивачем не були усунені, то за таких обставин, керуючись ст. 121 ЦПК України, – УХВАЛИВ: Позовну заяву Церкви християн віри Євангельської п’ятидесятників до Кравчук Василя Вікторовича про захист цивільних прав віруючих християн віри Євангельської п’ятидесятників м. Нова Каховка, вважати неподаною та повернути позивачеві. На ухвалу може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 5 днів з дня проголошення ухвали, та апеляційна скарга протягом – 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Херсонської області через Новокаховський міський суд. (підпис та печатка) Суддя Л.В. Сапронова -------------------------------------------------- Новокаховський МВ УМВС України в Херсонській області 52/1212 30.01.08 Кравчук Василю Вікторовичу Повідомляю Вам, що в порушенні кримінальної справи відносно Вас за заявою Каналош П.М. від 10.01.2008 року, про викрадення трудової книжки – відмовлено за ст. 6 п. 2 КПК України, у зв’язку з відсутністю складу злочину. Ви можете ознайомитись з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи в будь який зручний для Вас час в кабінеті №302 Н. Каховського МВ УМВС. Начальник Н. Каховського МВ УМВС України в Херсонській області підполковник міліції (підпис) М.Й. Мінько -------------------------------------------------- Тож, напевно, «далі буде». Але Господь не раз говорив нам і про це і про інше, підтримуючи наші серця. Одне сумно, що люди, які доклали рук до розділення Церкви, не збираються каятись. А якщо Боже довготерпіння закінчиться і Господь виставить рахунки? Тому з глибокою надією чекаємо повернення наших братів та сестер, що пішли за чужим голосом, яких всілякими методами тримають в омані, і використовують як прикриття, «духовні» діячі. Зглянься над ними, Господи... А поки що закінчу словами з пісні, яка стала для нас багато значущим символом: «Косари на лугу отмахались острыми косами – Завершен сенокос. Ну а я невредимый стою... И как в прежние дни, упиваясь небесными росами Прославляю Тебя за любовь и за милость Твою!» Пресвітер Новокаховської Церкви ХВЄ Василь Кравчук На фото: 14 жовтня 2007 року, свято Жнив у Новокаховській церкві ХВЄ. «Будьте такими, якими ви є – природніми, але внутрі будьте духовними... Обрізаніє не зробить вас подібного до Христа...» (слова з проповіді М.С. Паночко) 21 жовтня 2007 року. Безпідставні намагання заступника по південному регіону О.І. Бабійчука зняти з пасторського служіння В.В. Кравчука призвели до заколоту та розколу церкви 14 жовтня 2007 року, М.С. Паночко знімає сан священнослужителя з В.В. Кравчука за «антиєвангельські дії» 14 жовтня 2007 року, свято Жнив 14 жовтня 2007 року, самовільний вихід О.І. Бабійчука за кафедру привів до зриву святкового зібрання 14 жовтня 2007 року, грубе втручання у роботу звукооператорів під час богослужіння 14 жовтня 2007 року, дострокове закінчення зібрання у зв’язку із зривом богослужіння 15–17 жовтня 2007 року, Дім Молитви заблоковано, до роботи не допущені пресвітер, адміністратор та інші працівники 17 та 20 жовтня 2007 року, богослужіння пройшли біля воріт зачиненного Дому Молитви 17 та 20 жовтня 2007 року, під спів псалма «Люблю Господь Твой дом...» брати і сестри прикріплювали букети квітів до вхідних воріт полоненого Дому молитви 21 жовтня 2007 року, прихильниками Бабійчука заблоковано в’їзд пастору до церкви трьома автомобілями 21 жовтня 2007 року, прихильники Бабійчука не пускають пастора на подвір’я церкви 21 жовтня 2007 року, прихильниками Бабійчука заблоковано вхід пастору до церкви 21 жовтня 2007 року, бійка у Домі Молитви – Федір Бричка замахнувся стільцем на Олександра Лебедєва 21 листопада 2007 року, Генадій Кнівець (зліва) та Степан Веремчук (справа) Продовження читайте у №02(27)2008 (Сенокос) Газета «Християнин» 01(26)2008 |
| © 2008-2020 |