Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете «Христианин».
При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.
Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.
|
|
Спогадуйте наставників ваших (пам’яті Степана Ніловича Черевача)
Відійшов у вічність Степан Нілович Черевач. В серцях тихо і сумно. Згадуємо цього чудового наставника, що залишив слід і в нашому духовному житті, через якого Бог подавав готові перлини мудрості, досвіду, які він здобув у стражданнях та боротьбі. Ситуація навколо нашої, багатостраждальної Новокаховської Церкви ХВЄП і до сьогодні неоднозначна і не вирішена. Декому, попри всі старання, ніяк не вдається спорудити «саркофаг» навколо цього, небаченого принаймні в Україні, зла, заподіяного Божому народу. Тим більше ми до сьогодні дивуємось, як зміг брат Степан в тому 2007 році, по-гарячому, у стислі терміни, все зрозуміти і розставити по полицях. Ми, свідки тих подій, самі не знали що робити, до кого бігти, де шукати поради і допомоги. А Нілович (він тоді був серед нас, напевно, найстарший по віку), спокійно все оцінив і дав незабутні уроки людяності, доброти, вміння тримати рівновагу та не втрачати шляхетності в різних обставинах. Він настільки перейнявся нашою біллю, скорботою, що співпереживав як і ми, тут, в іншому куточку України. Мені передали його слова, які він сказав по приїзді з Нової Каховки. Він свідкував, що побачив дивну церкву, на служінні якої після проповіді люди плачуть, після декламації вірша, співу псалма, гри оркестру, молитви, теж плачуть. Це було вірно зазначено, так було насправді, бо несправедливість «маючих владу», підтриманих світом, залишила глибоку рану на тілі церкви. Приїзди наших друзів, їх спів, проповіді, співстраждання зробили свою дивну роботу, а спокій і впевненість самого Степана НІловича, згодом передалась і нам. Священне Писання промовляє: «...слово на часі своєму яке воно добре!» (Пр. 15:23). Христос, таким чином лікував наші душі, підтримував нас і благословляв. Але це не залишилось непоміченим. Нам відомо, що болючі докори посипались на тих, хто клав душу за наше духовне майбутнє, за те, щоб церква в Новій Каховці з честю пройшла всі випробування, щоб не відкинула відваги своєї, «бо має велику нагороду вона» (Євр. 10:33-35). Цікаво, що ніхто з братів на це не скаржився, а приймали як від Божої руки. Ось такі вони, скромні та прості служителі Христової Церкви, які не побігли за популярністю, славою чи «пихою життєвою». Їм незрівнянно дорожче було бути там, де важко Божим дітям, де бажав бачити їх Господь. Пройдуть роки, все стане на свої місця, і історія (а часто це просто людська пам’ять) справедливо нагородить своїх героїв. Кому честь, кому славу, а кому і ганьбу. З глибини віків Соломон промовив: «Пам’ять про праведного на благословення...» (Пр. 10:7). Нелегко виконати вчення Ісуса: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» (Мат. 5:44). І християни це слово виконують. А як же тоді треба любити, пам’ятати, благословляти тих друзів, братів та сестер, які прийшли на допомогу в найважчий момент? Тому: «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру» (Євр. 13:7).
Новокаховська Церква ХВЄП
Газета «Християнин» 02-03(60-61)2016
|