Небо (Вірш. Світлана Бурдак)
Я дивлюсь у простори небес... Там домівка моя де спочину; Там побачу Того, Хто воскрес; Він пригорне мене, як дитину.
Мої сльози рукою зітре І подивиться ніжно у очі. Скаже: «Доню, чекав Я тебе!» О, як серце почути це хоче!
Там у небі не буде страждань, Вже не буде лихої години. І на душу тяжких нарікань, Від недоброї, злої людини.
Там лунатиме пісня моя, Зі святими в чудовому хорі. Прощавай же навіки земля, Мій притулок в небеснім просторі!
Світлана Бурдак
Газета «Християнин» 01(34)2010
|