Живу! (Вірш. Василь Кравчук)
«... живу Я і ви жити будете!» (Iван. 14:19) (присвячується Новокаховській Церкві ХВЄП)
Живу... Дивуюсь ласкі Божій, Він допоміг в тяжкій дорозі, І в трудні дні не залишав, Підтримував, благословляв. На радість всім і на журбу. ЖИВУ!
Живу... Не раз приходила в відчай, Хтось шепотів: «Ну все, прощай...» Затихли друзів голоси, На поміч нікого просить... Та все ж, не в сні, а наяву – ЖИВУ!
– Живеш? Так ти ж програла всі бої, За нас усі, ми скрізь свої, Ти мрієш ще про перемогу? Здавайсь, залиш свою дорогу! Ми прапор високо підняли, І, на кінець, Життя здолали!
– Життя здолали? Зовсім ні! Пройде зима і на весні, Бог смуток змінить на пісні, Він лік веде ночам і дням, І все поставить по місцям...
А я живу! А я – ЖИВУ ! І не вві сні, а наяву! Усім на радість і журбу, ЖИВУ! БО МІЙ ЖИВЕ СПАСИТЕЛЬ!
Василь Кравчук
«ЖИВУ» – вірш, присвячений Новокаховській Церкві
Газета «Християнин» 01(34)2010
|