Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Віктор Федоров

Увечері, 25 березня 2009 року, близько 22:00 в с. Крюковщина Києво-святошинського району Київської області біля свого будинку невідомими особами був викрадений Федоров Віктор Миколайович. Його тіло було знайдене 29 квітня на дні озера в Переяслов-Хмельницку.

Федоров В.М. протягом багатьох років був активним християнином, проповідником і меценатом. Він підтримував будівництво будинків молитви і подавав добродійну підтримку вдовам і сиротам у всіх областях України, був учасником добродійних проектів.


Не стало прекрасної людини – Віктора Миколайовича Федорова... Це не некролог, який пишуть друзі, щоб сказати останнє слово про близьку людину, це швидше спроба проаналізувати, кого ж нам дав Бог і хто був поруч з нами скільки років: бізнесмен, меценат, молитовник, благовісник, християнин?

Я не можу стверджувати, що це був мій близький друг, бо декілька земних зустрічей, коротких бесід та дзвінків для цього явно недостатньо. Але те, що ми були з’єднані в одному дусі і те, що брат Віктор став другом для Новокаховської церкви ХВЄ – однозначно.

Перше наше знайомство відбулося заочно, завдяки аудіо-запису його свідчення, який я прослухав декілька разів. А оскільки Віктор Федоров був щирою людиною, то вже по запису я знав про нього все. Майже все. А потім були зустрічі на богослужіннях, конференціях, бесідах. Де б не бував брат Віктор, скрізь він був у центрі уваги. І це не дивно. Освіта, знання, розум, любов до Ісуса, навіть без слів проявлялися в його поведінці. Нам всім хотілося подивитися на цю невелику людину з гарячим, неспокійним серцем. Його духовна перевага була відразу очевидна. І навіть зріст, останній наш аргумент, безжалісно нищився його скромністю та вірою в Господа і, через декілька хвилин спілкування, різниці в рості вже не існувало. Навпаки, здавалося що він на голову вище за найвищого з нас. Я ще раз переконався в справедливості почутого ще на уроках з російської мови: «Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму».

Перший приїзд брата Віктора в нашу Церкву припав на 6-7 серпня 2005 року. Проповіді братів, свідоцтво Віктора Миколайовича (див. додаток до газети «Християнин» №(01)2005 на нашому сайті), яке звучало завжди по особливому, молитви, присутність Господа... Коротке прощання. Мені здалося, що в очах у брата Віктора було щире здивування і неприхована повага до нашої Церкви, яка тут, на сході України, не зламалась під тиском лжедуховності, а лишилася такою, як і була, нічим не відрізняючись від духовно здорових Церков на заході. Мені здається, що саме це і визначило наші відносини надалі. Тому я навіть не здивувався, що на Комітеті ВСЦХВЄП, коли піднімалося принципове питання редактора «Євангельського Голосу» брата В’ячеслава Каплуна, Віктор Федоров забажав сидіти поруч зі мною. Пам’ятаю здивовані погляди присутніх там служителів (Федорова знали усі, а мене не дуже), але це теж було єднання в дусі. На жаль, наша присутність не захистила брата Славіка від несправедливості.

Самотньо було брату Віктору серед людей, не зручний він був для багатьох, бо ніяк не вкладався в стандарти цієї, вигаданої людьми, духовної системи. Напевно тому і залишив він «почесті» іншим, а сам поринув у світ справжнього духовного життя. Богослужіння, євангелізації, з’їзди, молитовні зібрання, поїздки – так народжувався ще один муж молитви. Цікаво, що про цей бік його життя всі ми тільки й говорили. І лише після мученицької смерті Віктора Миколайовича, я, як і багато хто з нас, та й то з світських ЗМІ, дізнався, що брат Віктор, який часто молився на колінах поруч з нами, був «...титановим магнатом...», власником солідного капіталу. Помітно було, що це його не радувало, а скоріше тяготило, на відміну від багатьох християн-підприємців, мрії яких саме про земне багатство. А щоб побачити їх на богослужінні та ще й з Біблією в руках – марна справа. Віктор Федоров, як міг, збирав скарби на небі. Деякі сім’ї в нашій Церк­ві, зокрема і сім’я автора цих рядків, одержувала допомогу від оповитого таємницею ТОВ «ФІКО».


Сферою діяльності ТОВ «ФІКО» є титановий прокат. Компанія здійснює діяльність на міжнародному ринку титану більш ніж десять років. Директор ТОВ «Фіко» Віктор Федоров є її Власником більш ніж на 99% відсот­ків, крім цього співвласниками компанії є заступник директора Федір Федоров (брат Віктора) та голов­ний бухгалтер Валентина Шаповал.

ТОВ «ФІКО» працює на ринку титанової продукції більше 15 років. Його основним виробництвом є титанові злитки, виплавлені електронно-променевим методом. Компанія поставляє продукцію до Німеччини, Франції, Італії, Фінляндії, Швейцарії, Япо­нії, Китаю, Південної Кореї, Туреччини, Індії.


В останнє брат Віктор був у нашій Новокаховській Церкві 16 березня 2008 року. Він щиро підтримав нас під час наших сумнозвісних подій. Як потім стало відомо, деякі «вищестоячі» боляче його за це докоряли. Але те богослужіння було дуже благословенне. Воно продовжувалось безперервно не менш п`яти годин (брат Віктор вимушений був трішечки раніше лишити його, щоб прийняти участь ще в одному). Багато членів нашої Церкви одержали втіху, а я мав особисто велику милість і підкріплення: в тому богослужінні Бог хрестив Духом Святим відразу трьох моїх менших дітей. Дивлячись на братів, на брата Віктора, я відмітив, що найчастіше він посміхався під час сильних молитов, і це йому дуже пасувало.

Що було потім? Брат Віктор цікавився нашими подіями, давав поради, роз’яснював, бо і сам був учасником у безлічі судових процесів, як і наша Новокаховська Церква. Пригадую його слова: «Брат Василий, если Верховный Суд возьмет к рассмотрению вашу кассационную жалобу, это будет большое чудо. Но чтобы он приостановил решение местного суда, это практически нереально. Если это произойдет, то значит над вашей Церковью огромная Божья милость...» Але так і сталось, і його коротке слово, що він молиться за нас, багато про що говорило.

Передостаннє sms-повідомлення, яке він надіслав мені, датоване 30 грудня 2008 року 14:27:28: «Пусть любящая рука Господа нашего Иисуса Христа хранит нас и в 2009г., хранит нас для Царства Своего. Виктор Федоров». І останнє, від 06 січня 2009 року 12:12:51: ««Се, Дева во чреве примет и родит Сына, и нарекут имя ему Эммануил, что значит: с нами Бог» Виктор Федоров». Ось і все. Бережу їх в телефонній пам’яті, і в пам’яті сердечній бережу, бо розумів і розумію, що поруч була справжня Людина.

А потім була середа 25 березня – день його зникнення. Але мало хто знає, що в той день була молитва на його дільниці. Помолившись Богу з простими братами та сестрами, які його щиро любили, Віктор поїхав додому, назустріч мученицькій смерті, назустріч безсмертю. Як піднімались бандитські руки на цю маленьку, за зростом людину, не знаю. Але брат Віктор Федоров жодного документу так і не підписав, хоч як цього жорстоко від нього не вимагали...Інакше це вже не був би він.

Віктор Федоров... Так хто ж він? Бізнесмен, власник великого капіталу, меценат, християнин? Так! Але скажу більше, що брат у Христі, Віктор Миколайович Федоров, був для нас дивним даром від Господа і прикладом для наслідування.

Він вже вдома. Нам ще йти. Що попереду? Сказати важко. Але, християни, ободріться: «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру» (Євр.13:7).

Від нашої, Новокаховської Церкви, висловлюємо щирі співчуття родині брата Віктора.


Пресвітер Новокаховської Церкви ХВЄ, Василь Кравчук


Газета "Христианин" 03(32)2009


© 2008-2012