Осінь – ще один шанс, але шанс останній...
Осінь... І ніжний щем наповнює наше єство. Прохолодні ранки, по-особливому лагідне сонце. А вітерець ніжно розносить срібні павутинки, – залишки вінчального плаття красуні Літа. Невже все?!
Чого не торкнись – скрізь побачиш Божу премудрість. Звичайний земний рік, 365 днів, 4 пори року. Весна – пора планів і мрій, літо – наполеглива праця по їх втіленню, осінь – підбиття підсумків, зима – розплата. Ми народжувались, планували, мріяли, працювали. Але все частіше, чи то від крику відлітаючих журавлів, чи від марно прожитих днів, ми зупиняємось на ходу. Вже осінь… осінь мого життя. А що зроблено? Скоро Господар Жнив подивиться мені у вічі... І золоті краплинки падаючого листя ніби Божий стук у наше злякане серце, ще не все. Ще не зима. Є час, хоч і короткий, поправити своє життя, неможливе зробити можливим. Премудрий Боже! Добре, що між літом і зимою є осінь. Осінь, така схожа на незбагненну Отцівську милість. Осінь – ще один шанс, але шанс останній...
Василь Кравчук
Газета «Християнин» 03(17)2005
|