Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете «Христианин».

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки


Украина онлайн

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета «Християнин»
(Украина, Херсонская область,
г. Новая Каховка)
приветствует Вас!


На этом небольшом сайте вы можете
прочитать все статьи из нашей газеты,
а так же скачать её электронную версию.
>>Читать последний номер<<
>>Скачать календарь на 2022 год<<

Тунель Єзекії

Вивчаючи свою давноминулу історію, людство дивується: «Невже наші предки могли таке зробити?» Історики та археологи не перестають вражати суспільство новими відкриттями. Для християн, я думаю, найцікавішими є знахідки, пов’язані з описаними в Біблії подіями. Сьогодні ми розглянемо одну з них.


В другій книзі Хронік (рос. «Паралипоменон») на початку 32-го розділу зазначені оборонні міри, проведені царем Єзекією для захисту від військ Сенахерима. Серед іншого – забезпечення столиці питною водою на час облоги. Єрусалим розташований на пагорбах, основним джерелом води для нього був потік Гіхон, що витікав, на жаль, аж біля підніжжя пагорба. В залежності від того, кому належав цей стратегічний об’єкт, той і вигравав облогу. Впродовж всієї історії правителів Єрусалиму турбувало низьке географічне розташування джерела води.

Ще однією особливістю Гіхона є те, що він являє собою пульсуюче джерело, тобто викидає струмки води один раз на декілька годин. Тому виникали питання, як збирати і зберігати воду. Стандартними технологічними рішеннями в давні часи були маскування джерела ззовні та прокладання тунелю всередину міста. За всю історію Єрусалиму його мешканці створили декілька підземних споруд.

Першою являється відвідний канал, що проходить за межами укріплень Давидового Міста у вигляді тунелю, який частково прокладений в ґрунті і частково висічений в скелі в напрямку південних водозборів. Він має отвори для поливу сільськогосподарських земель в Кедронській долині.

Ще одною підземною системою водопостачання є так звана «шахта Уоррена». Вона починається в спеціальному приміщені, висіченому в скелі всередині міста. Верхня частина шахти – це похилий коридор зі сходами, який поступово переходить в горизонтальний тунель висотою 10 м, шириною 3 м і довжиною 42 м, а в кінці переходить у вертикальну шахту висотою 15 м, на дно якої поступає вода з Гіхона.

Найвідомішим водогоном є канал Єзекії. Кажуть, що його виявив арабський хлопчик, який упав в резервуар-басейн і, борсаючись у воді, дібрався до іншої сторони, де виявив тунель шириною 60 см. Перед дослідниками постало питання: хто, коли і яким чином пробурив у скелі канал довжиною 533 метра і висотою більше людського зросту без проміжних шахт штучного походження?

В 1880 році недалеко від Сілоамського виходу діти виявили в тунелі напис. В 1891 році його вирубали із стіни тунелю і розбили на шматки, які пізніше вдалось зібрати завдяки діяльності Британського консула в Єрусалимі. Напис був такого змісту: «...Це повідомлення про прорив. Поки землекопи працювали кирками один навпроти одного, і залишалось пробити всього три лікті, було чути голос кожного, хто гукав один одного... І в момент прориву землекопи вдарили один проти одного, кирка проти кирки. І тоді потекла вода з джерела в басейн на 1200 ліктів. А висота скелі над головами землекопів була 100 ліктів». Ця плоска кам’яна плита розміром 1,32 м в ширину та 0,21 м у висоту і понині вважається однією з найважливіших писемних пам’яток Палестини і зберігається в Музеї Давнього Сходу (Стамбул).

Така знахідка дещо пролила світло на процес будівництва тунелю. Виявляється, його будували дві бригади, одночасно копаючи з протилежних сторін міста. Але як вони могли зустрітись в середині під землею, особливо якщо врахувати хвилястість тунелю? Якщо вони мали такі вміння і здібності, то чому не прорили тунель більш прямим шляхом? Прямий був би коротший на 213 м. На початку вчені вважали, що канал був прокладний по вже існуючому природному тунелю чи потоку, який виник в результаті вимивання пористого, неміцного вапняку. Проте ця гіпотеза не могла пояснити ряд особливостей тунелю. Чому коли дві бригади будівничих були так близько одна до одної, їм довелось прикладати чимало зусиль, щоб зустрітись, а напрямок прорубки постійно змінювався (як зазначено на Сілоамському написі)? І якщо вони слідували за підземним потоком, то чому було створено декілька тунелів у помилкових напрямках?

Подальші дослідження спростували багато гіпотез теорії карстового походження тунелю. Дивлячись на план тунелю в місці зустрічі бригад, можна багато чого зрозуміти. Точка зустрічі визначається дуже легко: на стінах тунелю сліди від кірок змінюють напрямок. Також у цьому місці трапляються відгалуження і постійні зміни напрямку. Якби вони слідували за промитим водою тунелем, у них не виникло б труднощів на останньому етапі робіт. До того ж, природні підземні тунелі, розщелини та печери формуються просочуванням кислотної води крізь тріщини і розломи. Коли вчені дослідили всі наявні тріщини на стінах тунелю, то виявилось, що майже всі вони розташовані поперек тунелю, тому він не може мати карстову геологічну природу.

Протікання води викликає відкладення осадових порід на поверхні тунелю. Вертикальні бурові проби з підлоги тунелю Єзекії показують, що, хоча тонкі шари осадової породи покривають штукатурку на стінах тунелю (яка в деяких місцях наносилась декілька разів в античні часи), не було таких відкладень під першим шаром. Це означає, що вода не текла по стінах у вигляді природного карстового потоку до того, як була нанесена штукатурка після будівництва тунелю. Для штукатурки використовувалась суміш кісткового борошна, деревного вугілля і попелу, а також тріски та рослини. Вуглецевий аналіз гілочок, що збереглись в першому шарі штукатурки, підтверджує, що тунель був виритий у восьмому столітті до н.е.

Але залишається ще одне питання: як саме дві бригади землекопів зуміли зустрітись після блукань таким хвилястим шляхом? Вчені вважають, що знають: будівничі тунелю тримали напрямок завдяки «спілкуванню» з поверхнею, тобто стукаючи в каміння над собою. Експерименти, проведені вченими, показали, що зв’язок у вигляді ударів молотка над тунелем може бути ефективним, якщо тунель проходить на глибині до 15 м, проте звук можна розрізнити і до 24 м. До речі акустичний вид зв’язку протягом віків був методом, що використовувався для виявлення людей, що опинилися у пастці в результаті землетрусів та аварій на шахтах.

Згідно думки вчених, остаточний хід тунелю не був запланований інженерами Єзекії. Північний сегмент повертає від загального західного напрямку на південь. Південна частина повертає зі східного напрямку на північ. Це можна пояснити тим, що початковий план тунелю привів би будівників у центр пагорба на глибину більше 50 м, що набагато перевищує межу застосування звукового зв’язку. Через це дві бригади могли б не зустрітись взагалі. Коли ж дві бригади наблизились до точки зустрічі, відлуння від голосів та ударів кирок, що проходило крізь камінь, скоріше за все викликало багато плутаниці та збивало з правильного напрямку.

Тунель Єзекії – це ще одна плиточка мозаїки археологічного та історичного підтвердження істинності подій, описаних в Біблії. Враховуючи рівень розвитку науки на той час, сам собою напрошується висновок, що не стільки важливі знання та вміння, скільки правильне життя перед Богом. Коли Єзекія чинив угодне в очах Господніх, то Бог давав йому мудрість творити такі інженерні споруди, що і зараз викликають здивування і повагу сучасних вчених. Тому краще шукати перш за все Царства Божого та правди Його, а все інше додасться.


Підготував Роман КРАВЧУК


Газета «Християнин» 01(53)2014


© 2008-2020