Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете «Христианин».

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки


Украина онлайн

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета «Християнин»
(Украина, Херсонская область,
г. Новая Каховка)
приветствует Вас!


На этом небольшом сайте вы можете
прочитать все статьи из нашей газеты,
а так же скачать её электронную версию.
>>Читать последний номер<<
>>Скачать календарь на 2022 год<<

Шукає тебе...

Той вечір, як і всі попередні, нічого особливого для мене не готував, якщо не враховувати те, що мав їхати з Києва додому. Але не просто на вихідні, а на все літо!!! Починались мої збори в дорогу, як і завжди, складанням тих речей, які обов’язково треба взяти, а закінчувались тим, що можна щось не вкрай важливе прихопити. До цього відносяться всякі конспекти та підручники, до яких все одно не дійде черга, через велику зайнятість молоді нашої Церкви влітку. А все-таки брав, щоб просто не було пустого місця у валізах. Не забув взяти «гедеонівське» Євангеліє – зручно читати в дорозі. У цей час у кімнату до мене зайшов один з першокурсників, якого я добре знаю через тих хлопців, які живуть зі мною в кімнаті. Не пам’ятаю, що саме я пакував, коли почув питання:

– Андрію, ти знаєш, у мене майже всі рідні такі віруючі, як ти?

І мені стало цікаво:

– А що значить «як я»?

– Ну... Вони просто не такі християни, як ми... Не лаються, не курять, не п’ють, не грішать, мирно живуть та і до Церкви ходять кілька разів на тиждень. Там у них з гріхами взагалі строго. Якщо ти не відповідаєш їхнім нормам, то тебе можуть вигнати чи виключити з членів громади. Уявляєш, у них навіть весілля без горілки, точніше взагалі без алкоголю і багатьох неприємних речей, насправді я вперше побачив, що без цього свято може бути цікавим. Ще у них є особливе свято, коли люди в білому одязі на березі річки обіцяють бути християнами... Там взагалі-то цікаво. Я так зрозумів, і ти з таких.

У ході розмови вияснилось, що у цього студента хтось із батьків має віруючу родину, яка служить Богу в одній з великих сільських церков Рівненської області, про яку мені також відомо. На превеликий жаль, молода людина, в якої один з батьків колись був членом Церкви, за яку молиться велика родина, дуже далека від віри. Стає зрозумілим, що у свій час хтось не захотів покоритися Господу і послухатись батьків, і в результаті і сам, а тепер вже і його діти далекі від істини, погрузли в гріхах і навіть не думають, що є інше чисте, щасливе життя, дивуються християнським порядкам. А я чомусь завжди думав, що людина, яка зустрілась з Євангелієм, пізнала Христа, просто не зможе витримати, коли побачить, як її ж власні діти гинуть без Бога, не знаючи Євангельської вістки. А виходить, що спокійно живуть «і не думають», що скоро прийде Господь.

Ми, як студенти, попрощались, пообіцяли один одному при нагоді зустрітись і продовжити нашу розмову. Через малий проміжок часу я вже розмістився на зручному сидінні автобуса «Київ-Каховка». Зрозуміло, мене прийшов провести мій старший брат Роман, і з ним я встиг поділитись інформацією про цю незвичайну зустріч.

І ось переповнений автобус рушає в дорогу. Починався сезон літнього відпочинку, у багатьох курс один – море! Як відомо, наша Херсонська область омивається двома морями і має своє власне – Каховське. Була велика кількість пасажирів у не дуже тверезому стані, згідно їх розповідей, одні їхали на море, на роботу, інші – на відпочинок. Як Ви самі розумієте, подорож з таким «контингентом» накладає недобрий відбиток на самопочуття інших пасажирів. Моє місце було біля вікна, тому мені особливо не дошкуляли ті люди, які невпевнено ходили по проходу. Поруч зі мною розташувалась молода людина, якій, видно, теж по-особливому не подобалась атмосфера в автобусі. Попередньо помолившись, я почав розмову, як, до речі, і всі християни, які не люблять втрачати нагоди нагадати людям про можливість отримання спасіння для їхніх душ.

Зазвичай все починається з коротенького знайомства. Виявилось, що молода пані працює у столиці, а зараз прямує додому на вихідні до батьків. І я їхав додому, тому кажу, що щасливий, бо мене вдома чекає сім’я в тверезому стані, та що і взагалі не бачив рідних у такому вигляді. У цей час двоє молодих людей на сусідньому сидінні, які на вокзалі вже встигли перехилити одну-другу пляшку, почали щось один одному доводити з третіми чи четвертими пляшками пива в руках. Зрозуміло, що без втручання інших пасажирів вони не змогли заспокоїтись. Потім трохи далі від нас інші вже дорослі чоловіки почали на весь голос говорити, як написано: «... и сердце твоє заговориш развратное» (Пр. 23:33). Згодом почувся гучний регіт жінок десь у районі заднього сидіння. Тобто взагалі картина типова для нашого безбожно-християнського люду, але аж ніяк не звична для мене. Коротше кажучи, вірно висловився Ф.М. Достоєвський: «Горе народу без слова Божия». Особливо це відчуваємо, коли за вікном пропливають чудові краєвиди багатющої української землі, подарованої нам Богом, а поруч на твоїх очах диявол знущається над людьми, втиснувши їм у руки пляшку і перевернувши їх розум.

Як Ви зрозуміли, все це сприяло початку серйозної розмови. Господь клав на серце слова, які потрібно було говорити, за що я Йому щиро вдячний. Нарешті, я запитав, чи має молода людина вдома Євангеліє (згадав, що моя книга ще зовсім нова і є можливість її подарувати). Вона ж відповіла, що має, але просто не читала. Виявляється, що в одному селі Кіровоградської області є Церква, де членами є батьки моєї випадкової знайомої, вони мають багато дітей, з яких всі ще ходять у зібрання, звичайно, окрім старшої доньки, моєї співрозмовниці, яка забажала жити так, як всі. Так з усього видно, що їй також не приємно приймати світське життя саме у такому вигляді, описаному вище. З розмови стало зрозуміло, що вона надіялась жити культурно, трошки інакше. Через недалекоглядність їй рано чи пізно треба було б усвідомити, що «Лукаво сердце человеческое более всего и крайне испорчено» (Иер. 17:9). І те серце колись приведе її до такої самої поведінки, а згодом до жахливих самих воріт пекла. Зрозуміло, я почав ділитись радістю, яку маю від читання Слова Божого, від спасіння і життя з надлишком, подарованого Христом Ісусом. Розмова закінчилась тим, що пані погодилась справді прочитати Євангеліє і піти у зібрання святих, куди ходять її батьки, брати і сестри. Коли вона вийшла на своїй зупинці, було видно, що її зустрічав віруючий, вже посивілий батько на стареньких «Жигулях». Я поїхав далі, молячись Богу про спасіння ще однієї заблукалої вівці.

У Вашому житті такі зустрічі, напевно, теж трапляються, можливо, частіше, можливо, рідше. Хтось не приділяє їм особливої уваги. А я не можу залишитись байдужим, вони чомусь всі пам’ятні і змушують замислитись. Пройшов період більш, ніж 90 років від початку великого пробудження на Україні. Багато людей отримали спасіння і були забрані Христом в інше Царство, інші, вірю, служать богу до сьогодні. Поряд з цим зіштовхуєшся з людьми, які виросли в християнських сім’ях і Церквах, але пішли шукати щастя там, де його нема. У результаті, вони мають дуже цікаве, можна сказати, особливе становище у цьому світі.

Такі люди не мають втіхи і спокою, бо вони без Доброго Пастиря. «Если я пойду и долиною смертной тени, не убоюсь зла, потому что Ты со мной; Твой жезл и Твой посох – они успокаивают меня» (Пс. 22:4). Цікавим фактом є те, що поки живі їхні батьки або рідні, які моляться за покаяння та благословення своїх невіруючих дітей, у них може бути ще непогане становище у світі, якесь багатство, слава, більш-менш лад у сім’ї. Коли батьки відходять у вічність, то часто в їх життя приходять небажані зміни, виникають проблеми. Одні починають сильно хворіти, інші втрачають надбане роками, сім’ю, дітей... Охорона Божа відходить, і диявол бажає якомога швидше зруйнувати життя таких людей. Є велика милість Божа до них в тому, що Він нагадує кожній такій людині про можливість навернення до Ісуса.

Якщо людина вчасно зрозуміє своє становище і розкається у гріхах, існує шанс запобігти багатьом наслідкам гріховного життя. Якщо людина знаходиться в гріху, вона руйнує власне життя, а також часто життя рідних нарівні з людьми, які взагалі істини ніколи не знали.

Якщо Вам дано незрівнянний ні з чим привілей жити в християнській родині, чути про Бога, знати Правду, і Ви умудряєтесь не тільки самі залишити Господа, а й відвернути від Нього дітей та ближніх своїх, то Бог спитає за це з Вас особисто, але вина буде набагато більша, бо Христос сказав: «...то придет господин раба того в день, в который он не ожидает, и в час, в который не думает, ..., и подвергнет его одной участи с неверными. Раб же тот, который знал волю господина своего, и не был готов, и не делал по воле его, бит будет много; а который не знал, и сделал достойное наказания, бит будет меньше. И от всякого, кому дано много, много и потребуется, и кому много вверено, с того больше взыщут» (Лк. 12:46-48). Багато з Вас думають, що віра батьків надає Вам пільги перед Богом. Але зрозумійте, що у Всемогутнього внуків нема, в Нього є тільки діти. Колективного спасіння не буває, кожен особисто або приймає, або ж ні в своє серце Христа.

Дорогі мої невіруючі наслідники віруючих родин! Кожному християнину відомо, що час кінця вже близький. Дуже Вас прошу, поверніться до Христа і Ви отримаєте справжнє життя, яке може обіцяти лише Христос. Мало того, Він єдиний Вчитель, який пообіцяв: «...и где Я, там и слуга Мой будет...» (Ин. 12:26). Він приніс з неба звістку про вічне життя з Ним і про вічні муки без Нього. Ви можете спізнитись і будете каятись тоді, коли вже буде пізно. Чим швидше Ви навернетесь із покаянням до Бога, тим більше шансів вимолити у Нього милості для всієї Вашої невіруючої родини. І пам’ятайте, що з Вас буде Бог питати по-особливому. Не буде на Страшному Суді людини, яка б сказала, що Бог їй не був відомий. Буде роковою помилкою зайняти місце нерозкаяних грішників у озері вогняному, тоді, коли в Небесному царстві ще є вільні місця. Не дарма Господь тривожить наші серця молитись саме за тебе. Поки Пастир Добрий шукає тебе, відгукнись на Його голос!


Андрій Кравчук


Газета «Християнин» 03(51)2013


© 2008-2020