Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи
Осінь – ще один шанс, але шанс останній...
просмотров: 2690
Обратись (стих)
просмотров: 1669
Поездка в зоопарк
просмотров: 1312
Водне Хрещення 2009
просмотров: 2868
Газета `Христианин` 04(48)2012 - Список статей
просмотров: 70
Перелом
просмотров: 2579
Песнь Евангелия
просмотров: 2671
Довга боротьба
просмотров: 3410
Зернышкина надежда
просмотров: 2628
Поездка в Широкое и Ингулец
просмотров: 1210

Всего статей: 669


Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Великий Бог, коли на світ погляну...

«Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, – не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався так, як одна з них» (Мтв.6:28-29)


Нарешті, після довгої і холодної зими, до нас завітала прекрасна весна, і разом з нею все навкруги почало пробуджуватися: по стовбурах дерев потік живущий сік, маленькі бруньки поступово перетворилися на ніжне зелене листячко, куди не глянь, скрізь милують око найрізноманітніші квітки, а слух наповнюється веселим щебетом пташок. Весна… Як її можна не любити? В цю пору року я дуже люблю гуляти в ботанічному саду Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського, в якому навчаюсь (його доволі часто порівнюють з Нікітським) і спостерігати за тим, як з кожним днем дерева, кущі й квіти стають все гарнішими – скрізь видно руку нашого Творця. Дивлячись на таку красу, хочеться всім серцем співати: «Як навесні природа розквітає, і чую я в діброві солов’я, і запах трав квітучих вдихаю, любов’ю сповнена душа моя. Тоді, Господь, мій дух співа Тобі: як славен Ти! Як славен Ти!»

Не раз Церкву порівнюють із садом, гос­подарем якого є добрий Виноградар, наш Вічний Бог, що всі Свої сили віддає на невтомну працю, твердо вірячи в те, що Його руки не трудилися даремно. Думаю, Ви прекрасно розумієте, що за один день не може вирости прекрасний, хоча б маленький садочок, на це йдуть цілі десятиліття кропіткої роботи. Також цікавим є той факт, що деревце, яке тільки посадили, не може зразу приносити плоди, його потрібно обкопувати, поливати, захищати від шкідників, різних хвороб, з часом почати обрізувати зайві гілочки, а лише потім, коли мудрий садівник зробить все правильно, воно почне приносити плід, але на цьому ще не кінець, адже навіть ті дерева, яким вже не один десяток, також потребують піклування з боку хазяїна.

Для прикладу хочу трошки розповісти Вам про ботанічний сад вище згаданого університету, його ще називають Салгиркою (за назвою річки, що бере свій початок ще на схилах Чатир-Дагу, а на цій горі побувала навесні 2011 року вся наша молодь) або Воронцовським парком, історія розвитку якого розпочалася ще у XVIII столітті, а заснований він був у 1795 році уродженцем Германії, академіком П.С.Палласом. На сьогоднішній день територія ботанічного саду, площа якого становить 32 га, представляє собою єдиний історико-природничий комплекс. Колекційні фонди налічують близько 2000 таксонів декоративних деревно-чагарникових і трав’янистих видів, сортів і форм рослин, у тому числі рідкісних, зникаючих і реліктових. Найбільш широко представлені наступні культури: троянди (понад 200 сортів), іриси (400 сортів), бузку (55 видів і сортів), тюльпани (100 сортів), канни (36 сортів), лілійники (130 сортів), рослини закритого ґрунту (250 таксонів) та ін. Ви тільки подумайте, Яким могутнім, муд­рим і величним є наш Господь, адже цей сад – лише маленька частинка Його творива у всьому світі! Також дуже важливим є те, що засаджували територію не просто так, як заманеться, а згідно плану і двом стилям: ландшафтному і регулярному, поєднанням яких був досягнутий високий художньо-архітектурний ефект і посилено різноманітність території. Справжньою прикрасою саду є алеї: кедрово-сакурова, горіхова, катальпова, каштанова, туєва та ін. За час існування саду було організовано декілька спеціалізованих експозицій: розарій, сірінгарій (експозиція декоративних чагарників), ірідарій (експозиція декоративних багаторічників), «Велика галявина» (експозиція декоративно-квіткових культур), «Зимовий сад» (експозиція рослин закритого ґрунту) та ін.; також було відновлено функціонування каскаду во­дойм, де створюється експозиція водних та прибережно-водних рослин. Це був коротенький опис саду. Я думаю, що Ви змогли хоч трішки уявити цю красу і зрозуміли скільки праці, витраченого часу (більше 200 років) і коштів за цим всім стоїть, адже задарма нічого у цьому світі не робиться.

Тепер давайте порівняємо духовне життя кожного християнина і Церкви загалом із садом. До нашого покаяння ми блукали у цьому світі і не могли знайти собі притулку, того духовного оазису, де змогли б на повну силу розцвісти і глибоко пустити коріння, можна сказати, що в якійсь мірі були схожими на таку рослину, як перекотиполе, що весь час хаотично носиться вітром. Але Ісус Христос не міг просто так стояти в стороні і байдуже спостерігати за тим, як ворог душ людських знущається над нами, раз у раз кидаючи у невблаганну круговерть життя. Тому Він знайшов нас, з любов’ю взяв на Свої пронзенні руки, і вирішив надати можливість рости у Його прекрасному саду і бути корисним. З цього моменту Небесний Садівник став день і ніч над нами невтомно працювати: спочатку знайшов місце, потім посадив, а далі почав поливати, окопувати, захищати від шкідників та різноманітних духовних хвороб і не забував обрізувати все непотрібне.

Ще в дитинстві я не раз помічала, як кожен рік перед цвітінням обрізують гілочки у кущів та дерев, чесно кажучи, раніше не могла зрозуміти навіщо це потрібно робити, адже їм боляче! Але виявилось, що якщо плодове дерево своєчасно не обрізувати, то воно поступово стане дичкою, плоди його будуть маленькими і кислими. Так само і Господь прибирає все непотрібне, що заважає нам бути справжніми християнами. Слава Богу, що Він такий добрий, і якщо на перший рік ще не зміг порадувати Спасителя своїми плодами, то Він не опускає рук, а продовжує окопувати, поливати, обрізувати сухі гілки, і з великим терпінням та любов’ю в очах чекати, коли Його дитина нарешті принесе той достойний плід, хоча б зовсім маленький, але не пишне листя, яке нікому не потрібне. Коли ми були невіруючими, то жили в страшній пустелі гріха, де не було джерельної води, яка є життєво необхідна, а тепер, будучи під опікою Ісуса, маємо можливість постійно черпати в молитвах та Слові Божому ту необхідну вологу, без якої просто неможливо нормально рости і розвиватись.

У книзі пророка Осії Господь дає Своєму вибраному народові таку обіцянку: «Я буду Ізраїлеві, як роса, розцвіте він, неначе лілея, і пустить коріння своє, мов Ливан. Розійдуться його пагінці, і буде його пишнота, мов оливне те дерево, а пахощ його – мов Ливан. Навернуться ті, що сиділи під тінню його, збіжжя оживлять вони й зацвітуть, немов той виноград, будуть згадки про нього, немов про ливанське вино. Єфрем, – що йому до бовванів іще? Я вислухав вже та побачив його, Я для нього, немов кипарис той зелений: з Мене знайдений буде твій плід». Хто мудрий, то це зрозуміє, розумний – пізнає, бо прості Господні дороги, і праведні ходять по них, а грішні спіткнуться на них» (Ос. 14:6-10). Якщо ми намагатимемося жити праведно, виконуватимемо всі заповіді, будемо любити один одного, простягатимемо будь-кому руку допомоги і з легкістю прощатимемо, то зможемо розцвісти так, як про це говориться у цих рядках Слова Божого. Також ми повинні розуміти, що всі не можуть бути могутніми дубами, пишними кленами, прекрасними трояндами або білосніжними ліліями, які не залишають байдужим ні одне око, і є символами краси і сили. Можливо, ми просто є подібними до ніжного василька або маленької незабудки, яких здалека не всі помічають, але, якщо підійти ближче, то можна побачити таку красу, яка надовго залишиться в нашій уяві, адже і в простоті є те, що можна назвати безцінним. Кожному дано своє і не потрібно рватися стати тим, ким ніколи не зможеш бути, не треба намагатися досягнути того, що є невластивим, протиприроднім. Я думаю, що всі ми повинні залишатися такими, якими хоче бачити нас Господь. У Слові Божому говориться: «І пізнають усі польові дерева, що Я, Господь, понизив високе дерево, повищив дерево низьке, висушив дерево зелене, і дав розцвістися дереву сухому. Я, Господь, говорив – і вчинив!» (Єз.17:24). Ви тільки подумайте, тим, які раніше були сухими, не мали в собі життя, були низькими і неприглядними, Господь дав можливість на повну силу розцвісти і бути Його дітьми! Яка це велика милість! На сторінках Святого Письма є такі дорогоцінні рядки: «Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог виб­рав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло. А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, – праведністю ж, і освяченням, і відкупленням, щоб було, як написано: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!» (1 Кор. 1:27-31).

Дорогий друже, якщо ти думаєш, що нікому в цьому житті не потрібний, що всім оточуючим просто байдуже як спливають твої дні або вважаєш, що не маєш ніяких талантів чи якихось можливостей, або сталося так, що втратив найдорожчих для тебе людей, то не смій забути, що на небі є Той, Хто біля тебе знаходиться кожну секунду і в будь-який момент готовий прийти на допомогу, ніжною рукою витерти сльози з обличчя і пригорнути до Своїх грудей, а також обов’язково дасть можливість знову стати тою чарівною квіткою в саду, яка буде милувати Його око і радувати серце. Пам’ятай, що якщо ти з Ісусом, то Він з тобою, якщо ти зробиш хоча б один крок Йому назустріч, то Він, в свою чергу, зробить тисячі, для того, щоб спасти, подарувати вічне життя і дати тобі ще один шанс зацвісти у Божому саду, разом з усіма вибраними серцями.

Маргарита Дрозд


Газета "Христианин" 02(46)2012


© 2008-2012