Життя (Вірш. Богдан Кравчук)
Життя, сказав один моряк, – Це буря, хвилі, шум на морі, Це в грізну темну ніч – маяк, А в ясну ніч – на небі зорі.
Життя, сказав один пілот, – Це неба синь, птахи, хмаринки, Це даль небачених висот, Де люди схожі на пилинки.
Життя, сказав один лісник, – Це спів пташок, джерельні води, Це гарний затишний квітник, Де забуваєш всі негоди.
Життя, сказав Предвічний Бог, – Це пар, що лиш на мить з’явився, Це час хвороби і тривог. І кінчиш жить, якщо родився.
Ось змила хвиля моряка, Пілот невдало приземлився. Дуб дужий впав на лісника, І шлях чудовий закінчився.
І зникли море, висота, І перестали квітнуть квіти, А ти питання майбуття Вже вирішив? Де будеш жити?
Короткочасним є життя, В гріху пройде, неначе хвилька, Піде назавжди в небуття, Лишивши в пам’яті могилку.
Та з Богом краще є життя, Для цього, друже мій, від тебе Чекає Він лиш каяття, І з Ним ти житимеш у Небі.
Богдан Кравчук
Газета «Християнин» 01(45)2012
|