Діти – спадщина Господня

Слово Боже говорить: «Діти – спадщина Господня, плід утроби – нагорода!» (Псалом 127:3). Дивлячись на своїх діточок, переконуюсь в тому, яке дійсно благословення дарує Господь в кожний дім, в кожну родину. Неможливо зараз уявити нашу сім’ю без дитячого щебетання і дзвінкого сміху. Я думаю, що кожна жінка може зрозуміти ту Анну (1 Сам. 1:10), яка просила Господа, щоб дарував їй дитину.

Але обов’язок батьків не лише народжувати дітей, але й виховувати їх в «напоминанні й остереженні Божому» (Єфесянам 6:4). Так, ми будемо відповідати, чому навчили ми своїх дітей. Зараз в наш час чимало можна зустріти батьків (навіть і серед віруючих), які не займаються вихованням, скоріше дітей виховує вулиця, дитсадки, школа. А батькам все ніколи, нас все більше поглинає життєва «марнота», як сказав Єклезіаст.

Але, якби ми, хоча б на хвилиночку задумалися, як багато залежить від наших молитв до Господа, від нашого навчання, від нашої відвертої розмови з дітьми, ми, можливо, по другому стали б відноситися до цього.

Коли я стала займатися з дітьми в смт Чаплинці, на початку я була вкрай незадоволена, мені здавалося, що те, що я говорю, діти не сприймають, так як мені хотілося. Не було дисципліни, я не могла «відчути» дітей. За свої роки в Господі я ніколи так щиро не просила Бога мудрості. Але розуміла одне, що лише в Ньому є те, що мені потрібне. Діти навчалися у мене, а я вчилася у них, і терпінню, і вміння вислухати, і вміння довіряти. Пам’ятаю, як важко було сказати дітям «вибач» за неправильний вчинок. Але зараз я вдячна Господу, у нас – відвертість і довіра.

На початку недільна школа нараховувала 9 учнів, зараз, дякувати Богу, – 18 учнів. Серед них приходять діти з невіруючих сімей (більшість). Вік різний: від 3 років до 14 років. Діти розділені на 3 класи.

Проходила недільна школа у суботу. Але, так як у нас відбувається будівництво молитвеного будинку, не лишається осторонь і школа. Тому перенесли зайняття на п’ятницю. А скільки радості викликає у дітей допомога на будівництві. Легше звичайно з тими дітьми, у кого батьки віруючі. Але кожна дитина – вона є різна, до кожної треба знайти свій підхід. Мені подобається відвідувати дітей вдома, це може багато сказати про дитину. Люблю лишатися віч-на-віч з кожною. Провести урок на тиждень недостатньо, потрібно знати радощі дитини, її переживання, думки. Потрібно, щоб дитина могла довірятися тобі, розповісти те, що її хвилює, чим вона живе. Потрібно навіть вислухати 3-річну дитину, як вона допомагає вдома, і похвалити. Для цього потрібно, звичайно, молитися за них так, як за своїх дітей. Під час занять вчимося говорити Богові в молитві все, що в нас є на серці, співаємо пісні, псалми, вивчаємо вірші зі Слова Божого, просто вчимо Біблію. Досить цікаво, як діти роздумують над віршами з Писання. Домашнє завдання виконують лише з Біблії. Діти почали краще орієнтуватися в ній, знаходячи місце Писання, чи назву книги. Майже кожне служіння в церкві не проходить без дітей: чи то вірш, чи то пісня, все для слави Божої. Я прагну, щоб діти служили не раз в місяць, а йшли на зібрання, щоб послужити іншим. Не все те, що планується на урок, воно виходить. Бувають випадки, що Господь повертає на іншу тему. Тому розумію, що без читання Слова Божого і молитви це служіння не буде корисним.

Яка велика милість від Господа, що кожна дитина може почути про Ісуса Христа. І чим раніше вона почує, тим краще. Щоб уже з дитинства в її серці було те насіння, яке в майбутньому принесе плід покаяння. Як апостол Павло в другому посланні до Тимофія (3:15) говорить: «І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса». Чим частіше ми приклоняли б коліна в молитві за дітей (а їх нараховується 30% на Землі), тим менше було б беззаконня, грабежу, насильства, наркоманії, пияцтва. А хто, як не ми, діти Божі, стануть в проломі за батьків і дітей, які ще не пізнали Того, Хто тримає все в своїх руках. Скільки темних діл робить сатана з дітьми, з підлітками. А скільки дітей гине ще до народження. Але, Слава Господу, наш Бог сильніший всякої темної сили. Він сказав, що з Його руки ніхто не вкраде. Як прекрасно перебувати завжди з Господом! Нехай Він нам всім допоможе зрозуміти, що кожен з нас предстане перед Богом, і за кожну справу ми дамо відповідь, за наших дітей також. Чи готові ми зараз до цієї зустрічі?...

Валя КОТЯШ

Газета «Християнин» 01(07)2002