|
Зупиніть музику!Музика... Хто не відчував у своєму житті її благодатний вплив на душу під час печалі і тривог, в хвилини радості і торжества. В наш час все частіше музика і пісня береться на озброєння в популяризації гріха і беззаконня. Але і в християнських церквах є сильні голоси, що величають Бога і попереджують про прихід Христа. Заховавшись під овечою шкірою у наші богослужіння, сім’ї, серця, намагається проникнути музика, яка багатьма християнськими спеціалістами і священнослужителями класифікується як світська, а інколи просто як богохульство. Про так званий «християнський» рок і піде мова. Але ціль цих роздумів не стільки все поставити на місце чи дати оцінки, як зрозуміти передумови виникнення подібних явищ в духовному світі. Древні запевняли, що в одну воду двічі не ввійдеш. Зрозуміло, що це не стосується такої науки, як історія. Навпаки, кажуть, що історія, пройшовши по таємним колам буття, повторюється. Біблія теж підтверджує цю думку, авторитетно заявляючи: «Що є, то було вже воно, і що статися має – було вже, бо минуле відновлює Бог!» (Єкл. 3:15). Початок четвертого десятиліття нашої ери... В день п’ятидесятниці, після злиття Святого Духа на учнів Христа, народилася Церква. Вістка про Воскреслого Ісуса залунала у всіх куточках Римської Імперії. Але почалися і гоніння, жорстокі, витончені, страшні. Кров мучеників лилась, як вода і, здавалось, кінця цьому не буде. 313 рік. Імператор Костянтин видає Едикт про толетарність, дозволяючи «християнам та усім повну свободу вибору собі релігії». Це перший такий указ в історії. 380-381 роки. Імператор Феодосій видав едикти, які зробили християнство єдиною державною релігією Римської Імперії, а приналежність до церкви – примусовою. Забувалися политі кров’ю амфітеатри, будувались храми, збирались поважні собори; одне слово – свобода. Попавши у безвихідь, лякаючись втратити посади, бізнес, привілегії, до церкви натовпами повалили не народжені згори люди, несучи з собою світ. Засмучений Божий Дух залишав храми і будинки молитви. І як наслідок цього, в людській душі утворилася порожнеча, яку в пожежному порядку намагалися замінити величчю храмів, багатим вбранням священиків, пишними та заученими літургіями. Надходив духовний сон, а за ним і клінічна смерть, яка в історії має назву «Середньовіччя». Сіль може втратити силу. На щастя Бог; з любові Своєї, відновив минуле. Через альбігойців, вальденсів, лолардів, анабаптистів, через служіння таких мужів, як Джон Вікліф, Ян Гус, Савонарола закладався фундамент, на якому у 1517 році Мартін Лютер проголосив про початок Реформації, яка немов іскра запалила Європу. До церкви повернулась простота служінь, люди знову могли читати Біблію і служити Богу в|д щирого серця. А коли пульс духовного життя завмирав, Бог знову давав церкві чудових служителів, які підіймали факел віри і йшли далі, шукаючи істину. Початок XX століття знову повернув людству П’ятидесятницю. Сповнені Духа Святого, Божі посланці принесли на Україну Євангеліє. На жаль, залізна завіса опустилася на довгі роки. Християни змушені були піти в підпілля. Та на диво, церкви мужніли, очищались, сповнювались Святого Духа, і випадкових людей в них не було. Історія повторюється. Кінець 80-х років. Завіса ламається. Приймаються закони про свободу совісті та релігійних переконань. Християнство в пошані, воно відновлюється у всіх сферах життя. Навіть Президенти приносять присягу на Євангелії. Чудеса! І знову у церкви прийшло багато не народжених від Бога людей. Особливо великий процент їх у тих церквах, де пастори, орієнтуючись на кількість прихожан, як основу їх фінансового процвітання, не піклувались про чистоту євангельського вчення. Двері для світу виявилися відкритими, і як наслідок, Дух Святий нечутно залишив зібрання. Порожнеча. Чим її заповнити? Видовищними програмами, музичними шоу та фестивалями. І величезна кількість церков перетворилася на християнські дискотеки, де проголошується уседозволеність та висміюється чистота. А музика стала головним інструментом, який повинен заглушити сердечну тривогу та голод по спілкуванню з Богом. Домінуючи у світі, вона зайняла перше місце і у служіннях. Цікаве спостереження: чим бідніша церква духовно, чим сухіше її джерело, тим більше там різноманітної музики і легких пісень, що дають присутнім дешеву насолоду та радість. Але вичерпується і цей замінник і вже не на горизонті, а біля порогу церкви з’являється музика, яка не так давно наводила жах навіть на людей цього світу. Я пам’ятаю як рясніли заголовки багатьох світових видань: «Зупиніть музику». А до нас вона прискакала у вигляді троянського коня з ліричною назвою «християнський рок». Ще в шкільні роки мої однокласники умудрялись діставати записи популярних рок-груп. Тільки наслухавшись тієї «музики», вони ставали схожі на боксера, після глибокого нокауту. Важко було повірити, що це наслідок спілкування з її величністю Музикою, про яку з благоговінням говорили великі мужі, починаючи з Мартіна Лютера. Тут було щось не так. Але що? Десь в 1975 році виповнилась моя мрія. З туристичної поїздки батько привіз мені в подарунок радіоприймач «Океан-209». Через шум «глушилок» я налаштовувався на хвилю «Голосу Америки», де ведучий Юрій Осмоловський вів музичні передачі. Через них, а також через інші канали, почала відкриватись завіса життя поза сценою багатьох кумирів тогочасної молоді. Воно було жахливим навіть для мене, тоді ще далекої від Бога людини. П’янство, наркотики, блуд, коротше кажучи, саме дно суспільства було для суспільства предметом поклоніння і наслідування. Музика, яку створили загрузлі в наркотиках і розпусті, молоді люди, породила таке саме відлуння і в серцях прихильників. Чи не тому ми ранком, йдучи на роботу, сковзаємося на одноразових шприцах у наших під’їздах? Вже пізніше я усвідомив одну істину: «Хто чистого вивести може з нечистого? А ні один!» (Іов 14:4); «А коли святий корінь, то й віття святе». (Рим. 11:16) Ну ніяк не могли на цьому демонічному, жахливому дереві вирости райські яблука. Та скривившись, ми проковтнули цю гіркоту, запивши її думками про примхи часу. Поки ті, хто духовно паралізував Європу і не тільки її, отримують з рук королев рицарські звання, черга дійшла до наших церков. Дивіться хто прийшов? Хтось підмітив, що поява «християнського» року зумовлена законами ринку. Згідний. Музиканти-невдахи, яким не знайшлося місця під сонцем на світському музичному олімпі, звернули увагу на нашу чисту християнську молодь, на наших дітей. Не проблема змінити назви і обгортки, а в піснях – слова. Мить, і народився «християнський» рок, який зробив свою зловісну справу на інших континентах, тепер пробує на міць стіни наших сімей і церков. Але я думаю про інше... Чому в серцях наших дітей, яких ми вчимо небесних мелодій, знайшовся попит на цю «музику»? Чому? Певно щось ми їм не додали, якщо у їх душах утворився вакуум. А може він давно і у нас? Щоб допомогти батькам і дітям розібратись у цьому, приводимо уривки з книги Базелії Шлінк. Пастор Василь КРАВЧУК Газета «Християнин» 02(13)2004 |
| © 2008-2020 |