Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Рукопокладення дияконiв у Новокаховськiй Церквi

27 серпня 2008 року в Новокаховській Церкві ХВЄ по пр. Дніпровський 14-а відбулося урочисте зібрання присвячене рукопокладенню на дияконське служіння: Лісовського В.П., Мельникова Д.В., Прокопчука А.Є. та Сидорова О.В.

Церква обирала нових служителів з надією і вірою, що ці служителя будуть вірні Богу, вірні Євангельскому вченню, вірні Церкві. Тому на очах багатьох віруючих можна було розглядіти не просто радість, радість свята чи чогось нового, ні, у всьому відчувався трепет, відчувалося переживання. На свято було запрошено багато гостей і ми щиро вдячні нашим дорогим друзям, які приїхали розділити з нами нашу радість. Також були запрошені і брати-служителі, які разом з пастором помісної Церкви Кравчуком В.В. і здійснили рукопокладення.

Духовий оркестр загравши, засвідчив, що зібрання розпочалося. І першими на молитву були запрошені Лісовський Василь Петрович та його дружина Анна Вікторівна. Слово-настанову давав пастор Кравчук Василь Вікторович, в основу якого він поклав восьмий та дев’ятий вірш третьої глави Першого послання Апостола Павла до Тимофія: «Диякони також мають бути поважні, не двомовці, не схильні до надмірного вживання вина, не користолюбці, але які мають таємницю віри в чистім сумлінні».

– Я бажаю цим братам вірності та непохитності перед Божим лицем, – говорив Василь Вікторович в закінчення, – бо не знаємо, що чекає нас попереду. Церква готується до приходу Ісуса Христа. І як важливо коли її служителя стоять твердо, вірно і непохитно. Рівняючись на таких і сам станеш таким.

Другими на молитву були запрошені Мельников Дмитро Володимирович та його дружина Оксана Анатоліївна. Слово-настанову давав брат-служитель Анікеєнко Сергій Васильович з міста Херсон. Передаємо коротенький зміст:

«Дорогие братья и сестры! Очень важно, чтобы сердце было открыто для Господа, чтобы сердце стремилось к Господу – такого служения хочет Бог. Служение Господу – это не просто носить титул дьякона, это нагнуть себя, взять дело Божье на свои плечи и пронести его достойно.

Дорогие мои! Когда тяжесть дела Божия вы будете нести с радостью, никого не упрекая, служа каждому – это будет благословением для вас. Апостолы говорят: «Не господствуйте, но несите тяжести каждого человека». Не смотрите на других, вы должны быть верными.

Труд диакона не простой. И как нужна молитвенная поддержка, молитва Церкви, молитва семьи. Потому, жены, благословляйте своих мужей и молитесь за них, чтобы Господь Духом Святым наполнил их и давал им мудрости.

Будет и такое, братья, когда будут говорить о вас незаконно плохо. Сносите это. Дорогая Церковь! Если кто-то думает, что служитель это половая тряпка, то вы глубоко ошибаетесь. Об него ноги вытирать не надо. А вы, братья, если и встретите таких людей на своем пути, то вы сносите их с терпением, помня, что и Христос страдал безвинно. Бытует такое мнение, что на первом месте должна стоять семья. А потом Церковь. Но у вас, братья, пусть не будет так. На первом месте поставьте Церковь и Бог благословит вашу семью.

Братья! Будьте хорошими помощниками вашему служителю, чтобы он со спокойным сердцем мог доверить вам любое дело. И в заключение, дорогие мои, без Господа не приступайте ни к какому делу. Всегда просите Его идти впереди и Он все будет устроять».

І знову почалася молитва. А потім духовий оркестр заграв відомий псалом про Церкву: «Бурями носимая». Справді, така і є Церква Христова, скільки пройшла, скільки витримала, а ще скільки залишилося до Христового приходу.

Наступними були запрошені Прокопчук Анатолій Єфстафіойвич та його дружина Ірина Віталіївна. А настанову давав служитель Крюк Анатолій Вікторович з міста Нікополь:

«Велике свято для Церкви сьогодні. Господь укріплює фундамент Церкви новими служителями Божими. Скажіть, чи багато сьогодні людей, які бажають служити Господу? Не так багато, правда? А у вас сьогодні поповнюються ряди працівників Божих, тому ви благословенні у Господа. Бо нажаль, як казав Христос, роботи зараз багато, а от робітників не вистачає. Тому Христос вчить нас поповнювати недостатки. Потрібні робітники? Призивайте, вибирайте, поставляйте, якою ж повинна бути ця людина? «Ну перш за все авторитетна» – промовите ви, і я звичайно погоджусь з вами, але… Часто служителі, щоб завойовувати більший авторитет серед людей – багато з чим поступаються, багато на що гріховне закривають очі. Зайвий раз когось не викажуть, дещо не поправлять, бо ж авторитет може впасти. Але, друзі мої, прошу вас, дорожіть авторитетом на небесах, хай для вас не буде різниці, чи то брат ваш, чи то жінка, чи ще який родич, дійте справедливо, як того вчить Євангеліє. Ходіть перед Богом і стійте на сторожі його слова.

Час спливає дуже швидко. І в Церкві Божій багато що змінилося. Якби воскресли сьогодні служителя минулого часу та спробували вирішити питання сьогодення, то скоріше всього не змогли б, бо не було раніше таких проблем. Хай Бог благословить мудрістю наших служителів, бо на їх плечі лягли нелегкі часи.

Як вибирати служителів? Слово Боже каже: «Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю» (Дії 6:3).

Ці люди повинні бути вибрані із вашого середовища. Це ті люди, яких ви добре знаєте, які певний час зростали духовно у вас на очах. Ви знаєте їх життя, їх працю в Церкві. «Служитель на замовлення», за чиєюсь рекомендацією, з якоїсь іншої церкви – не є Євангельським принципом. Та чужий завжди кращій. Бо нажаль, нам людям, швидше розгледіти вади один-одного, а ніж щось добре. Досконалих людей немає. Ми всі знаходимося ще в духовній школі, де вчимося небесної науки. Це стосується і ваших служителів. Тому прошу, дорога Церкво, не спішить критикувати, краще підтримайте, будьте милосердними, бо той хто критикує, не на небесах знаходиться. Ви підкажіть, допоможіть, десь словом, десь ділом. Часто віруючі закриваються фразою: «Хай тебе Бог благословить!» А ти коли благословляв останній раз? Жінка вдома сама, чоловік в роз’їздах, а роботи багато, може краще зайшли та повабили дитину, чи відро бараболі принесли б, приймайте благословенну участь, християни, а нагороду на небі поділите.

Хочу сказати дещо і для жінок. Написано: «Равно и жены их…» В деяких церквах, в наш час, це місце приймають буквально. Священники хліб поламали, а жінки їх понесли. Чи правильно це? Звичайно – ні. Це місце говорить про те, щоб жінки, як і чоловіки, жили по Євангелію. Також є така думка, що жінка далі свого носа не бачить. А я вам хочу сказати, що саме жінка може добре розгледіти такі моменти, на які чоловік навіть не зверне увагу. Замітить, підкаже. Хтось інший промовить, можливо злукавить, а жінка – найкращий критик. Наприклад: «Слухай, чоловіче, ти сьогодні добре проповідував, але слово «добре», ти сказав двадцять раз». Хіба будеш на неї ображатися? Вона не упереджений критик, то ж і візьмеш до уваги. І це буде благословенням.

Але буває, що через жінку та дітей у багатьох служителів закриваються вуста. Я знав таких служителів. Благословенні були брати. Але підросли діточки і все кудись поділося. А що поробиш? Батько одне каже. А діти не покоряються, в церкві це бачать. І починаються «поблажки». Вже те, що недавно вважалося гріхом, зараз стає дозволеним. Те, що недавно вважалося не святим, сьогодні є нормою. Бо ж свої діти підросли. Хай не буде у вас так. Хай діти служителів будуть еталоном, взірцем для всієї Церкви. Хай жінки будуть прикладом для інших сестер. Прикладом, як в поведінці, так і в одязі, в сім’ї. Бо від сьогодні на вас будуть направлені очі під різним кутом зору багатьох людей. І часто будуть дивитись не для того, щоб похвалитись та в приклад поставить, а навпаки, щоб осудить, зневажить. Знайте, ви несете велику відповідальність і те, що комусь дозволено, вам, дорогі сестри та діти служителів, не можна. Щоб на брата-служителя ніхто не міг показати пальцем: «Хай дітей своїх перш навчить, а потім нас! А жінка яка в нього!» Будьте прикладом.

А ще добре, коли жінка мудра. Знає коли, що спитати, коли промовчати. Прийде чоловік зі служіння, а мудра жінка не буде обтяжувати різними питаннями: «розкажи та розкажи». Вона знає, що якщо потрібно їй те буде, то чоловік сам розповість. Не понуждайте його. Бо є різні моменти, які часто межують зі сповіддю і для вас те не буде благословінням. Краще підтримайте. Сама велика підтримка – це молитва сім’ї. І якщо в сім’ї все добре, то і в служінні буде легко. А якщо там негаразди, що дуже добре видно зі сторони, особливо, коли жінка сидить в одному кутку зали, а чоловік проповідує в інший, відводячи погляд від неї – то є біда. Благослови вас Господь та збережи від таких стосунків.

І на останок. Брати, Церкво дорога! Те, що сьогодні ми звершуємо, рукопокладення братів на служіння, мені б хотілося, щоб ви пам’ятали, це не ми люди робимо, а Господь. Він, лише Він поставляє людей і тому лише Він має право зняти. Бо в наш час буває і таке, що «якщо я тебе рукопоклав, то можу через місяць і зняти з тебе свої руки». Але це не є Євангельське вчення. Якщо немає гріха, немає єресі, здоровий розум, то ніхто не має на це право. Це право лишається за Богом».

Церква піднялась на ноги, а брат Анатолій зі своєю дружиною Іриною стали на коліна. Ніхто з цих нових служителів ще до кінця не розуміє справжню суть цього служіння. Ще не знають, з чим зіткнуться у майбутньому. Адже людські серця «вкрай споганені» говорить Господь, а саме з ними їм і прийдеться працювати. Тож поможи їм, Боже, міцно триматись за руку Твою. Не шукати поради людської, не йти на компроміси з гріхом, не лукавити, а твердо стояти у Твоєму слові, надіючись лише на Тебе.

Час спливав дуже швидко і останніми на молитву-рукопокладення були запрошені Сидоров Олег Віталійович та його дружина Алла Юріївна. Слово для наставлення надали брату служителю Кобець Миколі Яковичу, який приїхав до нас зі своєю дружиною із міста Одеси:

«Хорошо когда в Церкви есть братья готовые на труд. Может кто-то и думает: «Хорошо Олегу, он теперь будет диаконом…» Конечно, великая честь быть служителем, но что за этим служением скрывается? Моё желание обратить внимание, на то, каким должно быть наше служение Богу. Кто-то может думает, что это только честь, похвала, слава, но что говорит нам Слово Божие? Послание к Римлянам 12 глава с первого стиха Апостол Павел говорит так: «Итак умоляю вас, братия, милосердием Божиим, представьте тела ваши в жертву живую, святую, благоугодную Богу, для разумного служения вашего». Итак представьте ваши тела в жертву. Как это? – спросите вы. Это посвятить себя бескорыстно, жертвенно, на служение Богу.

Сколько трудностей случается в служении! Сам Христос говорит, что птицы имеют гнезда, и лисы норы, а Сыну Человеческому негде приклонить голову. Апостолы жизнь свою положили за Христа, многие труженики в тюрьмах сидели за дело Божье. И хоть сейчас более спокойное время для благовествования, но жертва собой не уменьшилась. Это придется пройти всем братьям и их женам.

Но я хочу обратиться и к Церкви. Неужели только братья-служителя должны трудиться? Апостол Павел пишет: «умоляю вас братия…» Церковь Божья! Это слово относится ко всем, Господь придет и скажет:

– Раб, дай отчет!

И хорошо будет, когда мы услышим:

– Верный и добрый раб, в малом ты был верен, над многим тебя поставлю.

Трудитесь тем даром, которым Господь вас наделил. Все мы составляем тело Христово и все совместно должны трудиться жертвенно для Бога.

А вы, братья-служители, подвизайтесь за дело Божье, как воины готовые на смерть идти. Так же, обратите внимание, чтобы имели веру и добрую совесть. О, как важно иметь добрую совесть пред Богом. Как важно, чтобы служитель был чистым пред Богом, чтобы иметь дерзновение в молитве. Добрая совесть нужна нам и пред людьми, чтобы никто не мог укорять нас в чем-либо. Как Апостол говорит: «Я всею доброю совестью жил пред Богом до сего дня». Апостол Иоанн обращается к нам: «Дети мои! Станем любить не словом или языком, но делом и истиною. И вот по чему узнаём, что мы от истины, и успокаиваем пред Ним сердца наши; ибо если сердце наше осуждает нас, то кольми паче Бог, потому что Бог больше сердца нашего и знает всё. Возлюбленные! если сердце наше не осуждает нас, то мы имеем дерзновение к Богу, и, чего ни попросим, получим от Него, потому что соблюдаем заповеди Его и делаем благоугодное пред Ним» (1Иоан.3:18-22). Апостол говорит о доброй совести, которая живет в человеке, а не о той, которая уже сожжена, потому как бывает и так.

И в заключение хочу пожелать: «В усердии не ослабевайте; духом пламенейте; Господу служите» (Рим.12:11)».

На останок вся Церква заспівала псалом-побажання нашим новим служителям: «Будь как верный Даниил». Потім привітання, подарунки, та фото на пям’ять.

Життя продовжується. Тож вперед, християни, на зустріч з Ісусом Христом!

(підготувала Ірина Булан)


Газета «Християнин» 04(29)2008


© 2008-2012