Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи
Водное Крещение 2008 года
просмотров: 2766
Церква (вірш)
просмотров: 2919
Рождественская евангелизация в ИТК №90
просмотров: 2451
Віра в науці
просмотров: 414
Краще раніше, ніж ніколи
просмотров: 2603
Бог гордым противится
просмотров: 3479
Философия моего служения
просмотров: 2711
Мировые часы
просмотров: 3558
Добрый путь
просмотров: 1286
Вдохновитель пробуждения
просмотров: 881

Всего статей: 665


Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Ящірка

„Любов не чинить зла, нечемно, ...не думає лихого” (1Кор.13гл.)


Кільцевий автобус потихесеньку їхав по заданому маршруту. Івасик неуважно розглядав пейзажі, які з’являлись за вікном, а потім так само зникали один за одним. Він не міг зосередитись на чомусь конкретному. У пам’яті мимо його бажання виникала подія, яка сталась сьогодні на богослужінні. Не міг зрозуміти, як можна було собі дозволити таке вчинити.

Що ж саме так сильно стурбувало нашого Івасика?

Славко з Павликом були занадто прудкими хлоп’ятами. Збоку здавалось, що ними ніколи не може оволодіти спокій. Їхнім витівкам не було кінця. Але цього разу вони перевершили всі межі дозволеного.

Зібравши декілька хлоп’ят у дворі молитовного будинку, вони пішли на поле, яке знаходилось поряд. Незабаром повинно було розпочатись богослужіння. Хтось із дорослих покликав їх: „Швиденько, вже пора, повертайтесь!”

В останню хвилину, захекавшись, хлопці забігли в дім. На їхніх обличчях були посмішки, в очах блищали лукаві вогники. Протиснувшись до дитячих рядів вони зупинились. Зібрання почалось: брат диякон запросив усіх до молитви. Люди прийшли прославити Бога, якого люблять, в благоговінні схиливши свої коліна та серця в молитві. Здавалось, в цей час єднання людей з живим Богом ніщо не може поворушити той мир і ту святість, яка лягла на лице молитвеників.

„Випускай!”, – прошепотів Павлик. Славко засунув руку в кишеню і потім щось швидко поклав на підлогу. То була звичайнісінька ящірка. Подивившись переляканими очима в різні боки, вона жваво побігла між рядами.. Декілька кмітливих дівчаток, помітивши це, вирішили повідомити брата, який слідкував за порядком, але як це зробити - вони не розуміли, бо на молитві ходити не личить. За цей час ящірка швиденько побігла до місця, де стояв хор, шукаючи собі надійну схованку. Дівчата заойкали. Почувши дивний шум і зрозумівши що сталося, один молодий брат – хорист, не гаючи часу, піймав ящірку і виніс її на вулицю. Слава Богу, молитва не була порушена. “Він піймав її, все обірвалось!” – незадоволено вимовив Славко. Їх витівка не дала бажаного ефекту.

Сидячи неподалік, Івасик бачив все це і був вражений до глибини душі таким вчинком. Все ж таки це – Дім молитви, а не місце для розваг. „Гаразд, - вирішив сам собі Івасик, – потім з мамою поговорю, а зараз треба уважно слухати проповідника і запам’ятати все, щоб розповісти дома хворій мамі.”

Зібрання пролетіло швидко, як здалось Івасю. Він добре запам’ятав почуте слово та закарбував його в пам’яті свого серця. Відвідавши ще й урок недільної школи, він поспішив додому. Хвора мама останнім часом дуже рідко відвідувала зібрання в церкві. Її духовним життям була молитва, читання Слова Божого, прослуховування християнських радіопередач та магнітофонних записів з проповідями. Основою своєї праці перед Богом мати вважала виховування в християнському дусі сина-підлітка, чим старанно й займалася. Про життя церкви їй розказував син. Цього разу, поділившись з мамою одержаним духовним „хлібом” на зібранні, Івась чомусь засмутився. Здавалось, що він щось недоговорив. Мама його не підганяла: за ці роки самоти вона добре навчилась чекати, тож вирішила потерпіти. Через деякий час син потихеньку почав розповідь про ящірку. Закінчивши він довірливо подивився в мамині очі і додав:

– Зовсім недобре приносити в Дім молитви ящірку! Чому вони це зробили?

– Певно, в їхньому серці тяги до витівок більше, аніж любові до Бога, – відповіла мама.

– Їх що, батьки не вчать, як себе вести в церкві?

– Думаю вчать, але часто так буває, що дітям хочеться виділитись перед ровесниками своїм вмінням, і часто вони гублять розсудливість та перестають розумно мислити. Також, відчуваючи любов своїх батьків, діти починають нею зловживати. На очах батьків вони добре себе ведуть: не говорять поганих слів, не чинять поганих діл. А коли очі та вуха батьків далеко, діти не контролюють свої вчинки. Богу дуже тяжко дивитись, коли наше життя не відповідає Писанню, коли у нас немає певної любові та благоговіння в ходженні перед Його лицем.

– Мамо, я знаю багатьох людей, які не бояться грішити. Чому?

– Біблія говорить: “...не швидко здійснюються суди над лихими вчинками, від цього і не боїться серце синів людських чинити зло.” (Еккл. 8:11.) А головне нема любові, тому що “...любов не вигадує лихого”. (1 Кор. 13:5) Божа ж Любов до людей є велика. Він наказує сходити сонцю над злими і над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.

-– Як же зупинити цих хлопчиків? Невже вони ніколи не стануть кращими?

-– Не завжди зауваження приносить користь. Трапляється так, що серце людей після докори стає затверділим. Самий кращій засіб - то молитва від щирого серця. Бог через Біблію нас вчить: “...перш над усе треба чинити молитви, благання, прохання... за всіх людей.” (1Тим. 2:1.) Молись, синку, і Бог обов’язково їх навчить і зупинить на шляху до лихих діл. Бог відкриває людині вуха і закарбовує Своє наставлення для того, щоб відвести людину від лихих вчинків і віддалити від неї гордість.

З тих пір Івасик почав старанно молитись за Славка з Павликом. Він багато ще разів бачив, як вони чинять щось неймовірне, що ніяк не відповідало правилам гарної поведінки. Але Бог давав йому сили не лишати молитви. Та ось одного разу сталося те, про що прохав Івасик. На уроці недільної школи вчителька розповідала про останнього халдейського царя Вавілону Валтасара, який виявив своє знехтування Богом, взявши священний посуд, принесений Навуходоносором із Єрусалимського храму, та пив з нього зі своїми вельможами і служницями на банкеті. Святкування те було порушене, бо з’явилася рука, яка почала писати на стіні незрозумілі слова навіть царським мудрецям, котрі їм пояснив Божий слуга Даніїл як суд над царем і його царством. В ту ніч Валтасар був убитий, а місто захоплене Кіром, та царство передане царю Дарію. (Дан. 5 гл.) Зробивши висновок з цієї події, вчителька запросила всіх до молитви. В цей час Дух Божий торкнувся серця Славка: він всю молитву плакав, благаючи прощення у Бога. Після молитви він підійшов до вчительки. Вони щось довго обговорювали і знову молилися. Коли на подвір’ї з’явився Славко, його обличчя було заплакане, але воно світилося небесною радістю – радістю покаяння та прощення.

Після цієї події в молитві Івасика мама чула слова подяки за Славка та слова прохання за спасіння Павлика.

Галя Малина


Газета "Христианин" 02(16)2005


© 2008-2012