Золотистим птахом осінь прилетіла (Вірш. Василь Кравчук)
Золотистим птахом осінь прилетіла, Сумно стало в полі, тихо у саду, Зажурилось сонце, небо похмурніло, І заплакав дощик у всіх на виду.
Ну чому ж так плакать і чого журитись, Чуєш, знову пісню літо замовля? Серце не обманеш – де від себе дітись? Через осінь Божий голос промовля.
– Нива побіліла, а женців немає, Час вже схаменутись, до роботи стать. Дні лукаві линуть (вічність не дрімає) Будем перед Богом відповідь давать
За життя марнотне, за часи байдужі, За таланти наші, що в землі лежать. Що Йому казати на суді ти будеш, Як перед престолом доведеться стать?
Боже, дай не спати, – вічність перед нами, Дуже, дуже близько вже останні дні. І щоб там не плакать гіркими сльозами, Для Христа трудіться, друзі дорогі.
Василь Кравчук
Газета «Християнин» 03(17)2005
|