Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

А надія не засоромить

Минув ще один рік третього тисячоліття, вже шістнадцятий. Оглядаючи за цей рік події духовного життя в Україні (в земному все більш-менш зрозуміло), важко щось відмітити особливе, значуще, що б стало поштовхом до змін або взагалі вплинуло на хід історії Церкви. Хтось заперечить, мовляв, були ж богослужіння, конференції, з’їзди, зустрічі, фестивалі, ювілеї. Не буду сперечатись, були, і сильні, і цікаві, проведені на високому рівні. Слава Богу і за це! Адже в країні, де йде війна, важке фінансове становище, просити у Господа більшого чи вимагати для себе незвичайного, не на часі. Можливо.

Але що радує, що кидається у вічі, так те, що в багатьох служіннях, на молитвах, поміж справедливих докорів і попереджень Духа Святого не можна не почути слова надії. Божий Дух каже, що невпинно наближається час, коли буде проявлятися Божа сила в чудесах і знаменнях. Від цього аж завмирає серце, і вже проблеми не проблеми, і труднощі не труднощі. Тому серед християн, які ходять в Божім страху, з’являється відвага просити у Небесного Батька не добробуту чи спокою, а ревності по великих Божих ділах.

На людську думку правильніше було б, щоб в Україну прийшов довгоочікуваний спокій, достаток, комфортні умови в побуті, а от тоді б і зливатися Божій благодаті. Та про мир і закінчення війни майже нічого не говорить Господь, про кінець смутку і тривог теж. А от за силу Божу, за дію Його дарів – багато, різноманітно і переконливо. Чому? Нам добре відомо, що в часи спокою і достатку людині важко шукати Господа. Згадайте, як прекрасно жилося євреям при царі Соломоні. Тоді навіть дорогоцінні метали були ніщо, і прийшло страшне відступлення та розділення держави. А чудеса і знамення, як правило, з’являлися в часи найстрашніших періодів існування Божого народу і за життя дуже злих царів. Пригадуєте, як в присутності великої кількості людей по молитві пророка Іллі на мокрий вщент жертівник спадає вогонь з неба саме в дні недоброго царя Ахава, і навпаки робилося безсилим страшне полум’я печі за правління жорстокого царя Навуходоносора. Чим сильніше наступало беззаконня, тим більше проявлялася сила Божа, Його чудеса.

Мені було незрозуміло, чому, не дивлячись на тривожний час, молодь та і старше покоління все частіше почали задавати мені питання: «А де ж чудеса?». І це не від простої цікавості, а насправді, це голос знеможеного, але не зневіреного серця. Спочатку це мене дивувало, думав, пережити б те, що нас спіткало, тут не до чудес. А потім відкрилось, що це ознака здорового духовного стану Церкви, бо в дні смутку тільки духовна людина піднімає зір до висот, звідки неодмінно прийде допомога, а не тоне в болоті сумнівів і невір’я.

Вирішив пильніше перевірити все по Слову. Зір буквально прикипів до Гедеона. Жив він в епоху суддів Ізраїля. Відійшли у вічність Ісус Навин, старійшини, що бачили чудеса та могутню руку Господа Саваофа. Єврейський народ розслабився, відступив від Закону, про Божу силу і могутність нове покоління знало тільки з розповідей батьків, тому і поспішила прийти справедлива розплата... Часто думають, що Гедеон був лякливий і зневірений чоловік. Він дійсно ховався від мідіянітян і молотив в точилі зерно, там було де розмахнутися молотильним ціпком. А ховався не тому, що страх скував його серце, а тому що дуже шкода було віддавати недругам хліб. Таким чином він дбав про родину, про завтрашній день. Ви помітили, що перед тим Священне Писання розповідає, що їхні вороги не залишали в Ізраїлі «...ані поживи, ані штуки дрібної худоби, ані вола, ані осла» (Суд. 6:4).

Напевно, багато хто приречено віддавав своє добро, а Гедеон свій врожай беріг.

Треба тільки здогадуватись, як йому вдавалось сіяти, вирощувати, жати, молотити наперекір всім обставинам. І небо це оцінило і дає йому правдиву характеристику: «Господь з тобою, хоробрий муже!» (Суд. 6:12). Зненацька розпочата розмова яскраво проявила, чим насправді жила ця людина: «О, пане мій, – якщо Господь з нами... де всі Його чуда, про які оповідали нам наші батьки, говорячи: Ось з Єгипту вивів нас Господь» (Суд. 6:13). Ми б замахали руками на Гедеона, та які там чуда, тут би живим залишитись, та було б що поїсти. А він молотив руками, а серцем, сповненим туги, думав про те, що в минулі часи Бог робив в Ізраїлі. Він жив спогадами славних сторінок свого народу і мріяв, щоб все те далеке і забуте повторилося знову. І воно повторилось! І очі Гедеона це бачили.

Чому і в ті часи, і нині християнам хочеться бачити чудеса? Невже мало Божого Слова, адже віра від нього: «Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, – проходить воно аж до поділу душі і духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця...» (Євр. 4:12), тому має надзвичайну дію в душі людини. Слово віри, почуте Неєманом від маленької дівчинки, привело його до чудесного зцілення і, як наслідок, до глибокого навернення та абсолютної переміни його життя. Важко уявити, що було б з вірою цього воєначальника, якби при поверненні в Сирію проказа залишилась на його тілі.

Тому через чудо Бог дає людині, по-перше, зцілення тіла і душі, вихід з безвихідних ситуацій, а по-друге, чуда свідчать про живого Бога, і це свідчення для багатьох є утвердженням у вірі на все життя.

Пригадую розповідь батька. Йому тоді «тринадцятий минало». Йшов 1943 рік. Він прийняв святе водне хрещення по вірі і Бог охрестив його Духом Святим. Наближався час тяжких випробувань, треба було до них готуватись, ховатись чи втікати. Ну точно тоді теж було не до чудес. Але в церкву села Більська Воля прийшли гості, серед інших був брат Лука Столярчук. Почалося богослужіння, брат Лука пройшов до столу і всі, ніби змовившись, почали молитись, Бог давав відкриття, хрестив Духом Святим, давав покаяння, прощав, обновлював... Минуло більше ніж півстоліття, а батько в найменших деталях пам’ятав те чудне служіння, де хто сидів, як все відбувалось. Після таких подій віра утверджувалася на все життя і легше вдавалося пройти стежки випробувань.

Чому було таким успішним служіння вождів Ізраїля, пророків, служіння нашого Господа Ісуса Христа, апостолів? Ось давайте прочитаємо: «І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стверджував слово ознаками, що його супроводили» (Мр. 16:20). А знаєте, яку характеристику дали Ісусу його ж учні, що сумні йшли в Еммаус: «...А вони розповіли Йому: «Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом» (Лк. 24:19). Ви звернули увагу на вислів «могутній у ділі й у слові»? І те, і інше було важливим, і перше, і друге йшло разом, і славився Великий Бог! І, знову ж таки, після чуда з чудес – воскресіння Ісуса Христа, згадані учні вже ніколи не вагались.

Чим сьогодні здивувати людей цього світу, щоб не загинули їхні безсмертні душі? Словом? Так, але вже багато проголошено проповідей, у сучасних проповідників чудова риторика, виважений підхід до слухачів, блискуча теологічна думка, перлини духовної мудрості, але... Неєман все шукає зцілення від прокази. Кажуть, що краще раз побачити, ніж багато разів почути. Один з славних апостолів зазначав: «Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі» (2 Пет. 1:16). Самовидцями! Ось чому покоління сучасних Гедеонів шукає в чудах укріплення своєї віри, бо Церква Христа вийшла на нелегку фінішну пряму і Дух Святий свідкує, що надходять трудні часи. Добре, що цих прекрасних християн не збили з дороги духовні підробки подібні до «благословення з Торонто», модерних «хвали і поклоніння», їх не задовольнило життя в так званій «благодаті», коли Бог дивиться чомусь тільки на серце і таке інше. І тому не сприймаємо новітній македонський крик: «Де всі Його чуда?», як забаганки. Це бажання переконатись у міцності тих підвалин життя, на яких ми, старше покоління, навчили їх будувати свої духовні будівлі.

Так було у всі часи. Те, що робив Ілля, було чудово, але перед Єлисеєм лежала незвідана дорога життя, духовні битви, протистояння, ворожнечі. Йому мало було того, що з Іллею був Господь, йому треба було самому достовірно знати, чи пішов з ним Бог Ізраїлю? Ви думаєте, у Єлисея та його друзів не було ніяких інших потреб? Помиляєтесь! Священне писання розповідає, що пророчі сини просто голодували. І, тим не менше, майбутньому провіднику Ізраїля потрібна була подвійна сила від Господа. Він взяв плаща Іллі, підійшов до Йордану і найперше зробив ось що: «І взяв він Іллевого плаща, що спав із нього, і вдарив по воді та сказав: «Де Господь Бог Іллі?» І також він ударив по воді, – і вона розділилася пополовині туди та сюди!» (2 Цар. 2:14). Тепер можна йти далі, бо попереду пішов Господь.

Де ж чудеса? А чи були? Були. Не раз Бог являв свою силу і в чудесах зцілення, і коли ховав від переслідувань, і наповняв до розливу серце силою Духа Святого. «Де ж воно поділось?» – запитаєте. Коли прийшла велика свобода для християн, ми, служителі, проповідники, були вимушені ввійти у виснажливу внутрішньо церковну боротьбу. В Церкву намагалися протиснутись лжевчення, лжебраття, зі своїми руйнівними нововведеннями. І для тих, хто дійсно стояв на сторожі, була одна заповітна мрія – зберегти Христову отару. Не судіть нас суворо, що немає сьогодні великих чудес і знамень. Нам Бог допоміг відстояти межі Євангелія, а ви, з Божою допомогою, поширюйте прекрасне Боже царство, не дивлячись на обставини, ревнуйте про духовні дари, а Ісус не забариться з допомогою.

Настав ще один рік третього тисячоліття. Вже сімнадцятий. Багато служителів і церков знаходяться в точилах, але годують Божий народ і чекають що, можливо, в цьому році прийдуть великі духовні переміни і наш край, по-особливому, навідає Христос! Тому:


Не пропадут трудов моих усилья,

Господь меня до цели доведет.

Он повелит, развяжут мои крылья!

Я не пойду, а полечу вперед!


Василь КРАВЧУК


Газета «Християнин» 02-03(60-61)2016


© 2008-2020