Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Конференція тюремного служіння

Конференції тюремного служіння багато років регулярно проводяться у м. Запоріжжя в Домі молитви на вул. Зачиняєва, 78, в останню суботу лютого. Делегація Новокаховської церкви ХВЄП вже не раз бере в них участь. У цьому році випала можливість і мені, вперше, не тільки подивитись зблизька на стан та успіхи цього служіння, а й взяти в ньому участь. Але все по порядку.

Давно вже збирався відвідати найменшого з синів, який навчається в Запорізькому медичному університеті. Заздалегідь взяв квитки на потяг «Одеса – Кривій Ріг» на 27 лютого (дружина відпустила і найменшу доньку Анну) і зовсім випадково дізнався, що саме на цей день запланована і вищезгадана конференція. Наша церковна делегація розбилась на дві частини: одна поїхала на автомобілях, а інша – на потязі, причому в одному з нами вагоні. Мало того, в цьому самому вагоні зустрів і мав чудову бесіду з Ігорем Карповим з Одеси, нашим давнім і добрим знайомим.

Ранок. На вокзалі нас зустрів Мирослав і ми пішли на квартиру, де він на даний час проживає. Десь біля 8 години за нами приїхав пресвітер Церкви ОЦ ХВЄ, що на вул. Аеродромна, 32, Олександр Васильович Лебідь і запросив на сніданок, який приготувала його дружина Наталія Анатоліївна, на якому також були присутні інші гості. Не хотілося бути серед непроханих гостей, але проти аргументів брата Олександра протистояти важко, тому смиренно поїхав на конференцію.

Дім молитви ОЦ ХВЄ на вул. Зачиняєва, 78, зустрів приємною, святковою метушнею. Розпорядники тісненько паркували автомобілі, на кухні кипіла робота, а переповнений гостями зал був в очікувані рясного дощу благословень. Все говорило, що гостям тут сердечно раді. Тема спілкування була на текст зі Священного Писання: «Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!» (Гал. 6:10). Ведучий Олександр Куріпко, людина надзвичайно цікавої долі, надав слово старшому пресвітеру ОЦ ХВЄ Запорізької області Миколі Леонідовичу Ігнатьєву, який привітав гостей, поділився Словом і закликав до молитви. Було приємно, що старші служителі своєю присутністю, молитвою, добрим Словом настанови і всім своїм виглядом показували, що тюремне служіння і під наглядом, і під контролем і, саме головне, під постійною турботою. Далі ведучий надавав слово гостям конференції, які ділилися інформацією з місць свого проживання, проповіддю Слова, свідоцтвами, співом. Не стала виключенням і наша делегація, за що ми дуже вдячні організаторам. Виступи не раз закінчувалися гарячими молитвами, під час яких лунало пророче слово. Були випадки, коли виступаючих брат Саша з любов'ю зупиняв, і це ні в кого не викликало смутку чи образ, бо всі розуміли цінність часу і велику кількість делегацій, які представляли практично всі куточки України.

Десь біля 15 години насичена програма конференції перервалася не менш насиченим обідом, який пройшов в дружньому, добре організованому порядку.

Вечірня частина конференції проходила в тому ж руслі, що й на початку, щоправда деяка частина гостей змушена була від'їхати додому. Десь о восьмій годині вечора ми знову були в Домі молитви на вул. Аеродромна, де нас сердечно зустрічала сестра Наташа. Бесіди, молитви і відпочинок, адже завтра неділя і треба підготуватись до самого головного – до слухання.

В неділю ми прийняли участь в богослужінні місцевої Церкви, а брати з тюремного служіння встигли за ці дні провести служіння в декількох виправних колоніях області. Під час обіду поспілкувалися з братами, які відвідували не раз і нашу церкву. На вечір вирішили, що один з автомобілів, за кермом якого був брат Анатолій Прокопчук, поїде додому. В ньому визначили їхати і нам. Прощання, молитва – і в дорогу. За місто нас провів брат Михайло, новий знайомий Мирослава, теж, до речі, студент одного із запорізьких університетів. Декілька слів настанови молодим братам, в першу чергу як християнам, щоб любили Господа І дбали про Церкву Христа, і їхня «сімка» помчала назад, а ми – в бік Нової Каховки. Нічна дорога дуже виснажлива, тому зраділи нагоді заїхати до подружжя Буланів, членів нашої церкви, що проживають в селі Степне Нижньосірогозького району. Традиційно для віруючих поговорили за склянкою чаю, помолились і знову в дорогу. В Новій Каховці нас вже чекала донька Леся, яка щойно повернулася з виїзного молодіжного служіння, яке відбулося в селі Богданівка Каховського району, і доставила додому.

Довго не міг заснути, думки за Христову Церкву змінювались одна іншою. Радісно було від того, що не тільки Бог знає особисто тих, вірних сім тисяч, але і дає з ними зустріч на нелегких духовних стежках нам, пілігримам 21 століття. Зустріч, що підбадьорює і додає сил. Йдемо далі.

Василь КРАВЧУК


Газета «Християнин» 01(59)2016


© 2008-2012