Газета «Християнин» (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас! На этом небольшом сайте вы можете прочитать все статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию. >>Читать последний номер<< >>Скачать календарь на 2022 год<<

Роздуми над Словом: Дух Святий

Приходило до кінця земне служіння Ісуса. Христос знав, що треба невдовзі буде залишити учнів, а вони ж, як ті малі діти, звикли, що їх вчитель завжди поруч і не уявляли, як вони будуть без Ісуса. Бо ж відчули Отцівську руку, а тепер треба було відпустити її. І як вони самі будуть у цьому темному світі?

Не дивно, що учні збентежені. Христос бачив це хвилювання у їх серцях, тому треба було заспокоїти: «Я не кину вас сиротами, – Я прибуду до вас!», – лагідно, як батько, промовив Спаситель. А потім, уточнюючи, дав знати, що Йому потрібно йти до батька Свого, але Він, замість Себе, попросить Батька прислати іншого Утішителя, який буде для улюблених учнів таким же близьким, як Ісус. «Ще недовго, вже світ мене не побачить, але ви Мене бачити будете, бо живу Я – і ви жити будете!» (Ів. 14:18). «І вблагаю Отця Я, – і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, – Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він» (Ів. 14:16-17).

Тут Христос більш детально розкриває про цю Особистість, а саме, що Дух Святий Утішитель зараз перебуває при учнях. Вони бачать, знають Його, тобто Дух Святий і Ісус Христос – одна Особа.

Через багато років апостол Павло, розуміючи цю істину, написав цінні рядки до Євреїв, що Христос Себе непорочного Богу приніс у жертву Духом Святим. Нам, які живуть у сьогоднішній час, це не нове відкриття. Але тоді Апостоли ще не до кінця розуміли вислови Господа: перед ними у їхній уяві мерехтіла тільки страшна картина – Ісуса не буде з ними.

Не знаю, такі переживання були з них чи ні, але певно, що такі, бо, якщо б зараз від мене забрали Ісуса (на щастя це неможливо), помер би, все б життя зупинилось. Думаю, і ви зі мною погодитесь – ніякого замінника, лише Ісус.

Але на той час Ісуса від учнів забрали, все ж таки Христа розіп’яли, залишились тільки сподівання на обіцянку Ісуса: «Воскресну в третій день».

Почався рахунок не то що дням, але годинам. Вже після смерті минуло три дні, і ось учні чують радісну новину – Христос воскрес! Невдовзі Він Сам приходить до них, говорить Своїм голосом, показує Свої руки пронзенні та ребра. Учням не йметься віри: «Чи це те, про що говорив Христос, коли був з ними ще до Своєї смерті?» Скоро пригадуються Ісусові слова: «Вблагаю Отця Я, – і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, – Духа правди...» Невже це прихід Духа Святого у образі Ісуса? Але ж ні, Христос говорить, що це ще не той час? «Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, – це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, – бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю» (Лк. 24:39).

У новому тілі Христу ще не довго бути з учнями, небагато залишилось часу тішити їх Своєю присутністю: настала пора іти до Отця, а Хто ж їх далі поведе дорогою спасіння, яку прокладено великими стражданнями та муками? Звісно Дух Святий! Учні тримаються за Ісусові слова, сказані у Єрусалимі перед вознесінням: «Ось я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти», – це для учнів скарб, адже, якщо поруч не буде Ісуса – все марнота. Слова Господа Христа під сумнів ставити не можна, вже перевірено: сказав: «Воскресну», і воскрес. Значить і все інше проречене виконається дослівно.

Прийшла пора залишити землю Ісусу. Він вивів учнів аж до Віфанії і угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей... Він віддалявся, а вони пильно дивились на небо, бо туга була за Ісусом. Раптом перед ними стали два мужі у білій одежі та й сказали: «Галілейські мужі, – чого стоїте й дивитесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як пішов Він на небо» (Дії Св. Апостолів 1:11).

Слова Анголів ще більше підбадьорили «сиріт»: Христос так само прийде з неба, як пішов. Це стало поштовхом до ревного благання Отця про Дух Святий. «Вони всі однодушно були на невпинній молитві» (Дії Св. Апостолів 1:14). «Коли ж почався день П’ятидесятниці, всі вони однодушно знаходились вкупці. І нагло зчинився шум зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огнені, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» (Дії Св. Апостолів 2:1-4).

Сміливо можна сказати: до учнів прийшов Ісус Христос Духом Святим. Тепер вони переживали зустріч з Ісусом у своєму серці. їхній дух став славити Бога іншими мовами. Він почав говорити про великі діла Божі. То блаженна мить, коли не тільки уста, але дух людини від наповнення Духа Святого славить Бога. А це є саме головне, бо Отець прагне Собі таких богомільців. «Бог є Дух, і ті що Йому вклоняються, повинні в Дусі та в правді вклонятись» (Ів. 4:23). Тепер зрозуміло, чому всюди, де проповідували Апостоли, чулися молитви на інших мовах і пророкування. Тепер зрозуміло, чому Павло, прибувши до Єфесу і деяких учнів знайшовши, запитував їх про отримання Духа Святого при увіруванні. Тепер зрозуміло, чому Церква останніх днів прагне про хрещення Духом Святим: тому що нам потрібен Ісус Христос і наповнення Святим Духом.

А чи тобі потрібен Христос, чи знаєш ти, що то за радість – наповнення Духом Святим?

Іван БУРОЛЬ