Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи
Справжня мати завжди пожертвує собою заради дитя
просмотров: 3319
«Уроки доброты» в интернате №1
просмотров: 3023
Горобина
просмотров: 4293
Декольте
просмотров: 2767
Про Господа писати прагну я (вірш)
просмотров: 1557
Удивительный «аукцион»
просмотров: 1203
Христианство и рок - это разные вещи
просмотров: 2755
А якi це духовнi?
просмотров: 2722
Краще раніше, ніж ніколи
просмотров: 2781
Автор жизни
просмотров: 1551

Всего статей: 669


Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Екзамен з англійської мови

«Не бійся, з тобою-бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю» (Іс. 41:10)


Ось і завершився п’ятий семестр мого навчання в університеті. Скажу відверто, що ця сесія для мене була найтяжчою, але Сам Ісус по-батьківськи допомагав мені на всіх модулях, заліках та екзаменах! Без Нього – я б нічого не здала!

На зимовій сесії ми повинні були здати чотири екзамени, і я на кожний з них по-дитячому просила у Господа тверді п’ятірки, але на цей раз в мене з англійською була, як мені здавалось на той час, просто безвихідна ситуація.

На нашому факультеті студенти вивчають іноземну мову 2,5 роки, і якраз цей семестр був останнім, тому в кінці на нас очікували три види контрольних робіт й екзамен. Але в моїй групі, на відміну від інших, за весь семестр була всього на всього одна перша пара, на якій викладач нам сказала написати твір «My summer holidays», і на цьому завершилось наше вивчення англійської мови. За розкладом заняття у нас повинні були проходити кожен четвер другою парою, але замість цього студенти моєї групи в цей час могли займатись всім, чим душа забажає, а я швиденько збиралась і бігла в гуртожиток, щоб гарненько поспати на цій парі перед наступною лекцією. З не до кінця зрозумілих нам причин, наша викладачка спочатку приходила тільки на початок пари і як тільки вона починалась, вона нам говорила: «Ну на этом все, на сегодня достаточно!», і спокійно йшла по своїм справам. Спочатку я за це не сильно хвилювалась, тому що вона нам сказала, що за екзамени поставить хороші оцінки, та й мені не вірилось, що в нас до кінця семестру зовсім не буде пар.

Так я спокійно просиділа весь вересень, а на початку жовтня почала вже хвилюватись, тому що інші групи йшли вперед, а ми стояли на одному місці, хоча деяким студентам було абсолютно байдуже: є пари чи їх немає, але в мене ця ситуація з голови не виходила. Думаю, що ви правильно зрозумієте моє хвилювання, адже на філологічному факультеті іноземній мові приділяється багато уваги і вона вивчається на достатньо високому рівні, але особисто для мене – знання цієї мови є необхідним. Я почала молитись, щоб Ісус мені допоміг знайти якийсь вихід, і відповідь я отримала дуже швидко. Одного разу, коли я йшла в головний корпус, мені дали маленьку рек­ламну листівку, в якій усіх бажаючих запрошували вивчати різні іноземні мови на курсах. Це мене дуже зацікавило і я вирішила подзвонити, щоб записатись. Таким чином, я продовжила системно вивчати цю мову.

Пройшло три місяці, а наш викладач так і не з’являлась. В моїй групі більшість дівчат стали панікувати, тому що й те що знали, почали забувати, а перед цим були ще й літні канікули, під час яких студенти мають тенденцію практично все вивчене, м’яко кажучи, викидати з голови. Кожен раз, коли я приходила на початок пари, то сподівалась побачити нашого викладача, але мрії не здійснювались, а до модуля залишилось менше місяця.

Десь на початку грудня до нас прийшла викладач, яка відповідає за вивчення англійської мови на нашому факультеті, і забрала нас у свою групу. Відверто кажучи, нас ця ідея зовсім не втішила, тому що вже через тиждень потрібно починати писати три види контролю, а в нас за плечима одна пара за весь семестр. Не зважаючи на те, що продовжувала вчитись на курсах, я дуже боялась і весь час молилась, щоб Ісус мені допоміг, тому що деякі теми я ще не встигла пройти і практично їх не знала. Всі думали, що в нас просто безнадійне становище, але слава Богу, що Ісус проникає в усі деталі нашого життя і все тримає під Своїм мудрим контролем! Мені в той час взагалі було дуже не просто, тому що я почала сильно хворіти, нерідко все робила з останніх сил і частенько впадала у відчай, але слава Богу, що коли в мене не було сили навіть нормально помолитись Господу, то були і є такі душі, які постійно несуть мене на крилах молитви! Нехай Сам Господь їх всіх рясно благословить і щедро віддячить! На трьох заняттях ми написали контрольні роботи, а попереду залишився іспит.

Я поїхала додому на Різдвяні канікули, на яких духовно сильно підкріпилась, але фізичний стан залишав бажати кращого, та в Слові Божому сказано: «Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах…» (Рим. 8: 26). І от з надією на одного Бога, повернулась назад в Сімферополь на сесію. За три екзамени «автоматом» отримала п’ятірки і залишилась одна англійська.

Мені тяжко описати стан, в якому перебували мої одногрупниці, бо деякі навіть їсти не могли від страху. За два дні до екзамену ми пішли до викладача, щоб хоча б приблизно дізнатись, що нам треба очікувати. Вона зі мною трохи порозмовляла і сказала, що на екзамені реально можу отримати «відмінно». Коли від неї вийшла, то всю дорогу до гуртожитку я посміхалась, а серце співало і в душі постійно дякувала Богу! Моєму щастю не було меж, хоча я ще не здала екзамен. До мене в кімнату приходили дівчата за допомогою і мені доводилось їх втішати, в такі моменти я ловила себе на думці: «Господи, та коли це таке було, щоб я не боялась йти на екзамен?!» Слава Богу! В день іспиту встала раніше, щоб ще трошки підготуватись і гарно помолитись Богу, але по дорозі до університету все-таки почала сильно хвилюватись і тому подумки постійно перебувала в молитві. Нарешті в аудиторію зайшла викладач. Вона нашу групу, можна сказати, зовсім не знає, але саме мені чомусь тепло посміхнулась. Я, відверто кажучи, трішки здивувалась, але одразу подумала: «Слава Богу! Початок хороший!» Поки викладач виставляла оцінки своїй групі, ми повинні були розповісти тему «I am a philologist». Довго нам довелось чекати, поки вона там все повирішує і почне приймати в нас іспит, але в мене не було часу довго чекати, тому що була записана на прийом до лікаря, тому перша до неї підійшла і попросилась здавати. Вона переглянула те, що я їй підготувала і без всяких запитань намірилась мені ставити у відомість оцінку, але не сказала яку, тому я вирішила їй сказати, що хочу «5», і у відповідь почула коротке «Знаю!»

Ніби на крилах я вилетіла з університету, і від щастя постійно повторювала: «Дякую, Ісусе, дякую!» Потім подзвонила додому і відправила вдячні повідомлення своїм друзям, які за мене молились. Ось на такій щасливій ноті завершилась моя зимова сесія. Слава Богу, що Його цікавлять навіть найменші подробиці нашого життя і Він завжди залишається вірним Своєму слову!

Маргарита ДРОЗД


Газета "Христианин" 02(46)2012


© 2008-2012