|
Екзамен з англійської мови«Не бійся, з тобою-бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю» (Іс. 41:10) Ось і завершився п’ятий семестр мого навчання в університеті. Скажу відверто, що ця сесія для мене була найтяжчою, але Сам Ісус по-батьківськи допомагав мені на всіх модулях, заліках та екзаменах! Без Нього – я б нічого не здала! На зимовій сесії ми повинні були здати чотири екзамени, і я на кожний з них по-дитячому просила у Господа тверді п’ятірки, але на цей раз в мене з англійською була, як мені здавалось на той час, просто безвихідна ситуація. На нашому факультеті студенти вивчають іноземну мову 2,5 роки, і якраз цей семестр був останнім, тому в кінці на нас очікували три види контрольних робіт й екзамен. Але в моїй групі, на відміну від інших, за весь семестр була всього на всього одна перша пара, на якій викладач нам сказала написати твір «My summer holidays», і на цьому завершилось наше вивчення англійської мови. За розкладом заняття у нас повинні були проходити кожен четвер другою парою, але замість цього студенти моєї групи в цей час могли займатись всім, чим душа забажає, а я швиденько збиралась і бігла в гуртожиток, щоб гарненько поспати на цій парі перед наступною лекцією. З не до кінця зрозумілих нам причин, наша викладачка спочатку приходила тільки на початок пари і як тільки вона починалась, вона нам говорила: «Ну на этом все, на сегодня достаточно!», і спокійно йшла по своїм справам. Спочатку я за це не сильно хвилювалась, тому що вона нам сказала, що за екзамени поставить хороші оцінки, та й мені не вірилось, що в нас до кінця семестру зовсім не буде пар. Так я спокійно просиділа весь вересень, а на початку жовтня почала вже хвилюватись, тому що інші групи йшли вперед, а ми стояли на одному місці, хоча деяким студентам було абсолютно байдуже: є пари чи їх немає, але в мене ця ситуація з голови не виходила. Думаю, що ви правильно зрозумієте моє хвилювання, адже на філологічному факультеті іноземній мові приділяється багато уваги і вона вивчається на достатньо високому рівні, але особисто для мене – знання цієї мови є необхідним. Я почала молитись, щоб Ісус мені допоміг знайти якийсь вихід, і відповідь я отримала дуже швидко. Одного разу, коли я йшла в головний корпус, мені дали маленьку рекламну листівку, в якій усіх бажаючих запрошували вивчати різні іноземні мови на курсах. Це мене дуже зацікавило і я вирішила подзвонити, щоб записатись. Таким чином, я продовжила системно вивчати цю мову. Пройшло три місяці, а наш викладач так і не з’являлась. В моїй групі більшість дівчат стали панікувати, тому що й те що знали, почали забувати, а перед цим були ще й літні канікули, під час яких студенти мають тенденцію практично все вивчене, м’яко кажучи, викидати з голови. Кожен раз, коли я приходила на початок пари, то сподівалась побачити нашого викладача, але мрії не здійснювались, а до модуля залишилось менше місяця. Десь на початку грудня до нас прийшла викладач, яка відповідає за вивчення англійської мови на нашому факультеті, і забрала нас у свою групу. Відверто кажучи, нас ця ідея зовсім не втішила, тому що вже через тиждень потрібно починати писати три види контролю, а в нас за плечима одна пара за весь семестр. Не зважаючи на те, що продовжувала вчитись на курсах, я дуже боялась і весь час молилась, щоб Ісус мені допоміг, тому що деякі теми я ще не встигла пройти і практично їх не знала. Всі думали, що в нас просто безнадійне становище, але слава Богу, що Ісус проникає в усі деталі нашого життя і все тримає під Своїм мудрим контролем! Мені в той час взагалі було дуже не просто, тому що я почала сильно хворіти, нерідко все робила з останніх сил і частенько впадала у відчай, але слава Богу, що коли в мене не було сили навіть нормально помолитись Господу, то були і є такі душі, які постійно несуть мене на крилах молитви! Нехай Сам Господь їх всіх рясно благословить і щедро віддячить! На трьох заняттях ми написали контрольні роботи, а попереду залишився іспит. Я поїхала додому на Різдвяні канікули, на яких духовно сильно підкріпилась, але фізичний стан залишав бажати кращого, та в Слові Божому сказано: «Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах...» (Рим. 8:26). І от з надією на одного Бога, повернулась назад в Сімферополь на сесію. За три екзамени «автоматом» отримала п’ятірки і залишилась одна англійська. Мені тяжко описати стан, в якому перебували мої одногрупниці, бо деякі навіть їсти не могли від страху. За два дні до екзамену ми пішли до викладача, щоб хоча б приблизно дізнатись, що нам треба очікувати. Вона зі мною трохи порозмовляла і сказала, що на екзамені реально можу отримати «відмінно». Коли від неї вийшла, то всю дорогу до гуртожитку я посміхалась, а серце співало і в душі постійно дякувала Богу! Моєму щастю не було меж, хоча я ще не здала екзамен. До мене в кімнату приходили дівчата за допомогою і мені доводилось їх втішати, в такі моменти я ловила себе на думці: «Господи, та коли це таке було, щоб я не боялась йти на екзамен?!» Слава Богу! В день іспиту встала раніше, щоб ще трошки підготуватись і гарно помолитись Богу, але по дорозі до університету все-таки почала сильно хвилюватись і тому подумки постійно перебувала в молитві. Нарешті в аудиторію зайшла викладач. Вона нашу групу, можна сказати, зовсім не знає, але саме мені чомусь тепло посміхнулась. Я, відверто кажучи, трішки здивувалась, але одразу подумала: «Слава Богу! Початок хороший!» Поки викладач виставляла оцінки своїй групі, ми повинні були розповісти тему «I am a philologist». Довго нам довелось чекати, поки вона там все повирішує і почне приймати в нас іспит, але в мене не було часу довго чекати, тому що була записана на прийом до лікаря, тому перша до неї підійшла і попросилась здавати. Вона переглянула те, що я їй підготувала і без всяких запитань намірилась мені ставити у відомість оцінку, але не сказала яку, тому я вирішила їй сказати, що хочу «5», і у відповідь почула коротке «Знаю!» Ніби на крилах я вилетіла з університету, і від щастя постійно повторювала: «Дякую, Ісусе, дякую!» Потім подзвонила додому і відправила вдячні повідомлення своїм друзям, які за мене молились. Ось на такій щасливій ноті завершилась моя зимова сесія. Слава Богу, що Його цікавлять навіть найменші подробиці нашого життя і Він завжди залишається вірним Своєму слову! Маргарита ДРОЗД Газета «Християнин» 02(46)2012 |
| © 2008-2020 |