Не дивіться, що незрячі очі (Вірш. Марія Романенко)
Не дивіться, що незрячі очі, Що дивлюся ними в нікуди... Зазирніть у серце, що тріпоче – Ви знайдете в нім лиш тінь біди.
Не дивіться, що непевним кроком Я іду тривожно в самоті. Я іду так вже багато років – Й це не саме гірше у житті.
Не сумуйте, що не бачу сонця – Вмію бачить чистоту сердець. І прошу – не зачиніть віконце, Хай горить у них ваш промінець.
Не жалійте, що минає краще, – На святій землі добро творіть. Не забудьте тих, кому ще важче, Їхній біль до серця пригорніть.
Не дивуйтесь, бо я все ж щаслива, Син у мене є й моя сім’я. Друзі є, і ще найбільше диво, Що букет любові не зів’яв.
Романенко Марія Миколаївна
Газета «Християнин» 01(34)2010
|