Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Горяча пора - канікули!

Настала осінь. Позаду – тепле літо, канікули, попереду – навчальний рік, сесії, екзамени. Та про це літо, ми будемо ще довго згадувати, говорити, але я хочу розповісти про саме головне, про поїздки. І цього літа у нашої молоді було велике бажання та натхнення щось зробити для нашого Спаса, без якого не було б ні літа, ні канікул, ні чудових зібрань, ні щасливої юності. Для молоді в Церкві багато роботи, але як дорого, коли наші люблячі брати і сестри з молитвою на вустах відпускають нас в поїздку. Це просто прекрасно. Так сталося і на цей раз. Наші брати Сергій Дуплій та Сергій Гнатко, несучи тюремне служіння в ВТК №90, познайомились з Миколою Григорійовичем, дияконом баптиської Церкви «Голгофа» в м. Херсоні, який запросив їх відвідати їхню Церкву для свідчення. А також просив, щоб з ними приїхав і гурт молоді нашої Церкви, щоб співом послужити Богу. Після роздумів брати вирішили взяти з собою двох братів та шістьох сестер, які б послужили співом.

І ось 19 липня о 07:20 ранку ми вирушили в дорогу до м. Херсона, бо в 9 годин там розпочиналось богослужіння. Найбільше переживав брат Сергій Дуплій, тому що був відповідальний за організацію поїздки. Двічі в дорозі виходив з ладу автомобіль, ми дуже хвилювалися, що виїхали з запасом часу, але, нажаль, запізнимось. Так і трапилось. Ми приїхали в 09:20. Але нас радісно зустрів брат Микола Григорійович, підбадьорив нас і провів до залу, де нам надали перші місця, знайомимось з людьми та з перебігом богослужіння. Найперше в Церкві привертає увагу молодь (можливо тому, що сама така), по їх одягу можна визначити, чим «дихає» Церква, це своєрідний «лакмусовий» папірець. Добре, коли молодь в Церкві покірна Слову Божому, коли залишається такою, якою сотворив її Бог, не прибавляючи, і не убавляючи нічого. Дуже важливо бути таким, яким ти є. Але повернемось на зібрання в Церкві «Голгофа». Чесно кажучи, хвилювались, як нас зустрінуть, чи сподобаються наші пісні та свідчення? Нам дали годину, для участі в зібранні.

Першим вийшов на кафедру брат Сергій Дуплій, який сказав, що ми раби, нічого не варті, і не приїхали показати себе, а прославити Творця. Після нього вийшов наш гурт: браття в класичному одязі, сестри в хустках, у пристойних сукнях та блузах з акуратними зачісками. Я не хвалюся, але зараз такої молоді дуже мало, і тому хочу повідомити що в м. Нова Каховка є саме така, жива Церква, яка йде по слідам Христа і всіма силами намагається не звертати ані вліво, ані вправо. Перший пролунав псалом:


«Господи, до Тебе зір підношу я,

Таким, як є, до Тебе йду,

Втомивсь в житті, душа болить,

Де спокій я знайду?»


Слухали нас уважно, але коли в приспіві пролунали слова: «Сльози, вночі і вдень я ллю, де спокій я знайду...?», то дійсно, з багатьох очей потекли сльози, я думаю це були сльози радості від того, що Благодать почала торкатися багатьох сердець. Зараз є багато Церков у яких сльози «не в моді». А й справді, навіщо плакати, якщо Христос сказав радіти? Так, люди радіють, але як правило ця радість лише на вустах, а в серці – порожньо. А коли серце наповняє Дух Святий і коли приходить Благодать з небес, то течуть сльози по моїм щокам і я не можу їх спинити, та й не хочу. І така радість наповняє серце, такий мир сповняє душу, що кращої миті в житті немає. Слава Богу! Потім співали: «Душа тоскует в мире одиноко», «Помню я детства дни», «Я нуждаюсь в Тебе Мой Спаситель», «Как и все живу на этой я земле» і на кінець звичайно «Христиане, стоят маяками!». Говорили наші брати про милість Господню, явлену в їх житті.

В кінці зібрання пастор Церкви зауважив, що треба бути справжніми християнами, бо є такі люди, які гучно славлять Бога, але одяг на них зовсім не відповідає званню дітей самого Бога! Після служіння підходили люди, віталися, знайомилися з нами, дякували, запрошували ще. Один брат дуже жалкував, що не взяв з собою відеокамери (сам він з Риги), щоб записати нас і показати у своїй Церкві, щоб підбадьорити народ, що є ще у Церквах така чудова молодь. Я не хвалюся, це його слова. Через годину-півтори ми були вдома у дорогого нашого брата-служителя Сергія Анікеєнко, його дружина, сестра Таїсія, приготувала нам смачний обід, а ввечері нас вже чекала євангелізація в селі Червона зірка. Довго не затримуючись, ми поїхали. По дорозі заїхали за братом-служителем Володимиром Грищуком, і на перехресті приєдналися до наших братів і сестер, учасників духового оркестру, які приїхали з Нової Каховки на двох мікроавтобусах, і потихеньку направились на місце.

Перед богослужінням за звичаєм грав наш духовий оркестр. Місцеві жителі дивувалися, що в таке село, де вже майже нічого не залишилось, приїхав «цілий» оркестр! Помолившись, розпочалась євангелізація. Співала молодь, і окремо брати, і окремо сестри, декла­мувалися вірші. Нікого з нашої молоді Бог не обділив, кожного одарив талантом і навіть не одним. На покаяння ніхто не вийшов. Самі знаєте грішити не соромно, а от прийти до Бога з розкаянням – соромно! Але віримо, що те, що Господь посіяв через своїх дітей, неодмінно проросте. В кінці брат Володимир запросив селян помолитись за нас, а ми на прощання заспівали псалом «Манит сердце мечтою». Нас місцеві віруючі смачно нагодували і ми вирушили додому.

Повернулися пізно, відверто кажучи втомились, але були надзвичайно щасливі. Нова Каховка зустрічала нас вогнями ГЕС та прохолодою Дніпра. Як не дякувати Богу за Його велику любов і милість до нас, Його дітей?!

Леся Кравчук


Газета «Християнин» 04(33)2009


© 2008-2012