Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете «Христианин».

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки


Украина онлайн

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета «Християнин»
(Украина, Херсонская область,
г. Новая Каховка)
приветствует Вас!


На этом небольшом сайте вы можете
прочитать все статьи из нашей газеты,
а так же скачать её электронную версию.
>>Читать последний номер<<
>>Скачать календарь на 2022 год<<

Про Господа писати прагну я! (Знайомство. Ольга Лазарук)

Християнська поезія багата на гарні, з глибоким змістом вірші, які торкаються серця. Дуже часто знаходимо ми в них відповіді на питання, відчуваємо підтримку в тих коротких рядках. Дух Святий діє через вірш так само, як через проповідь, бо то також є дар Божий. На сторінках нашої газети ми бажаємо познайомити читача з українською християнською поетесою Ольгою Лазарук. Мабуть кожен колись читав або чув вірші цієї сестри. Пропонуємо вам інтерв’ю з сестрою Ольгою, свідоцтво, про те, як вона прийшла до Господа, а також чудові вірші поетеси, які друкуються вперше.


Дорога до Бога

Народилася я на Франківщині, в селі Завалля Снятинського району, і за мене, єдину внучку від єдиного сина, все своє життя молилась моя бабуся. Вона з самого малку брала мене з собою по неділях і святах в нашу сільську православну церкву, вона мене вчила «Отче наш» і тому, що ввечері треба подякувати Богові за прожитий день, а вранці попросити, щоб Бог допоміг прожити день новий – і так з дитинства я робила. І, слава Господу, оглядаючись тепер на прожиті роки, я можу сказати: Господь беріг і допомагав мені. Не мала хвороб, отримала освіту, Господь допоміг вирішити проблему житла, алілуя! Одне лмш не складалося, як хотілось – постав у житті той бар’єр, дійшовши до якого не вдавалось подолати його своїми силами.

На четвертому курсі мого навчання помирає батько – перша переоцінка цінностей! Скоро не стає бабусі – друга переоцінка! І, звичайно, з кожним наступним роком темна ніч самотності все більше тиснула на серце і все частіше ворог душ людських навіював думки типу: «А навіщо таке життя взагалі?!» Дійсно, біль душевна ничуть не легша болі тілесної, і в стані, образно кажучи, каліцтва сердечного Господь мене і знайшов.

Їдучи якось тролейбусом поблизу нашої церкви, довелось через поломку вийти якраз навпроти неї і літня жінка з двома сумками, яка зійшла переді мною, покликала мене: «А ви не хочете піти подивитись на служіння? Тут нова церква відкрилась!» Я трохи повагалась, бо вигляд у мене був надто невідповідний: яскрава косметика, багато прикрас, не було ні шарфа, ні косинки, щоб покрити голову, але пішла. Служіння мені дуже сподобалось, от тільки коли кликали до покаяння, в мене був стан людини, яку просять щось зробити, а вона цього не робить і через це в неї дискомфорт і відчуття ніяковості...

Відвідала десь зібрань три чи чотири. Потім – відрядження. Через якийсь час ще пішла, та коли з кафедри заговорили про покаяння – хотілось втекти, або хоч під лавку заховатись.

Продовжувала відвідувати православну церкву і молилася. Молитов справді було багато – в мені бушували сердечні бурі. В той саме час захворіла і злягла бабуся. Покаялася і стала свідчити і кликати до Господа сестра моєї подруги... Рівно за півроку до мого покаяння в новорічну ніч над ранок мені приснився сон, хоч по силі відчуттів це була майже реальність: ми з матір’ю стояли на дорозі біля нашого подвір’я в селі. Був підвечірок із буро-червоними зловісними хмарами на небі, швидко темніло і я сказала матері: «Ну ось і той час, про який говорили, що Христос прийде на землю вдруге!» І тут на горизонті між хмар з’явилася пляма зеленого світла (як від електронного годинника вночі) і стала швидко рости, поки не залила все небо. І зверху в повітрі повільно опускався чоловік із довгим хвилястим волоссям у кремовому хітоні і коричневому плащі-накидці зверху. Я закричала: «Господи! Помилуй мене!» – тягнучи до нього руки. Він опустився настільки, що взяв мене за руку, і мої ноги відірвались від землі. От на цьому відчутті польоту вверх я прокинулась.

Я стала знову відвідувати нашу церкву. Відчувала, що треба вийти з покаянням, але ще деякий період боролася з цим бажанням через ворожі хитрощі: «Як ти така грішна людина підеш до Святого Бога? Спочатку треба помінятися, перестати чинити злі вчинки – а тоді вже йти до Бога!» Першого липня 1993 року в нашому зібранні мав бути брат В.Маковський. Я запросила на зібрання мою колишню однокурсницю, а сама йти передумала. А коли під вечір вона подзвонила, питаючи, де зустрінемось, робити було нічого, довелось іти. І там вже не я, а чиясь сила – сила Духа Святого – підняла мене з місця і повела наперед до кафедри. Я розумію, що це лише початок дороги, початок навчання, але це ж Господь!

Значить, у мене є запорука перемоги, захист і сила, щоб пройти відведений мені відрізок життя. І ще – тільки тепер у серці моєму є той мир і радість, якого не досягнути ні самовмовлянням, ні багатством, ні славою людською – це той скарб безцінний, який дає Господь даром, по Своїй любові до нас.


Дар для слави Божої

– Сестро Ольго, розкажіть, будь ласка, як творяться вірші?

– Вірші творяться, коли Господь дає натхнення. Я вже знаю цей стан. Це може бути в дорозі, може бути вдома, незалежно від того чи це ранок, чи вечір.

Існують різні шляхи приходу віршів. Деколи йде рядок за рядком, тоді треба сідати і починати записувати, аж доки не вичерпається – і вже є вірш. Є ще один шлях створення віршів, я його називаю «знання об’єму». Тобто, це коли я маю бачення якоїсь теми, але для того, щоб її розвинути, треба посидіти, зосередитися. Де коли і не відразу виходить. Необхідно підібрати, в якому розмірі буде писатися вірш та все таке інше, як той клубочок розмотати, на це потрібен час.


– Коли вірш написано, буває, що потрібно робити шліфовку фраз?

– Практично ніколи. Взагалі я фізик за освітою, в дитинстві дуже багато читала, і зараз, я так розумію, Господь використовує той словарний запас, який в мене вже сформувався. Коли мої вірші почали друкувати в «Євангельському голосі», то в редакції дуже рідко в них щось підправляли. Редактор міжконфесійної газети «Християнське слово», професійний журналіст, говорить, що інколи бувають русизми. Дійсно, мова наша засмічена – це загальна проблема. Інколи підправляю, при переписуванні з чернетки у чистовик, а взагалі серйозної шліфовки не буває.


– В нашій області серед християн є обдаровані люди. Що ви порадите починаючим поетам?

– Перше, це молитва. Потрібно просити Господа, щоб той дар йшов від Нього. Техніка може прийти і пізніше. Спочатку можна відшліфувати, порадитись з більш досвідченими людьми, вони підкоректують. Але найголовніше, щоб було все від Нього, через Нього і для Нього, тобто від Господа, як написано у Посланні до Римлян. Якщо людина отримує дар від Господа, то Господь дає для Церкви, для її збудови. Вона прославляє за це Господа, відповідно, дар вертається хвалою до Господа. Друге, дар потрібно розвивати. Я спілкувалась з людьми, в якіЛх були задатки, щоб писати вірші. Вони починали писати, але потім лінувались: рядки приходили, а вони не записували – це перша помилка. Друга – не віддавали для Церкви: спочатку дещо читали, потім переставали. Такі люди не є знаряддям у руках Божих, дар згасає, бо немає змісту його давати, якщо вони не розвивають той дар, не служать ним для Церкви.

Ще одна порада. Коли людина пише вірші, то вона повинна перебувати в Писанні, щоб зрозуміти напрямок, в якому писати, тому що бувають різні духовні потреби. Християнські вірші не повинні йти врозріз зі Словом Божим, мати характер цього світу.

Це головні аспекти для тих, хто починає писати вірші, а майстерність, як в будь-якій справі, приходить з часом.


– Ваші побажання початківцям.

– Дорожіть Господом, дорожіть тим, що Він дає. Ми повинні бути добрим знаряддям в Його руках. Насамперед жити в Господі, як християни, бути слухняними Йому. Кожну людину потрібно Господь очищує. Тому потрібно покорятись Господу, щоб Він міг працювати з нами, так каже Біблія.

Мене особисто Господь веде так: приходить поштовх – пишу декілька віршів, потім іде праця зі мною, бо я теж людина, потребую виправлення в чомусь. Проходжу випробування – знову праця. Тобто, написання віршів не йде, як суцільний потік, незалежно в якому ти стані.


– Тобто сама творчість, це є теж навчання?

– Так, безумовно! Саме краще, чи ти проповідник, чи поет, говорити до людей про те, що пережив з власного досвіду. Практично всі мої вірші, це мною пережите, озвучене Словом Божим. Лише таке слово має силу, тому що ти знаєш, про що говориш, відповідно Господь використовує те слово. Треба жити, як говориш, і говорити, як живеш. Підробка відразу розпізнається, і не супроводжується помазанням Божим.


– Дякуємо, сестра Ольго, за ваші поради, за відверту бесіду. Бажаємо вам щастя, здоров’я, творчих успіхів та рясних Божих благословінь в усьому.


Розмову вів Василь КРАВЧУК


Газета «Християнин» 03(14)2004


© 2008-2020