Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи
Обратись (стих)
просмотров: 1674
Віктор Федоров
просмотров: 4465
Поликарп (история церкви)
просмотров: 2748
Ящірка
просмотров: 3322
Екзамен з англійської мови
просмотров: 3039
Коли серця торкається Бог...
просмотров: 1940
Покаяние Галины и Саши – детей Любы
просмотров: 1182
Молодіжна конференція півдня України
просмотров: 3278
А небо мовчить...
просмотров: 2682
Сёстры, как мы себя ведём? (стих)
просмотров: 2957

Всего статей: 669


Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета "Христианин" (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы сможете прочитать некоторые статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию.

Водне Хрещення у колонії №90 м.Херсона

У неділю, 22 серпня 2010 року, приблизно о 07:15 ранку, група братів та сестер (24 душі), на чолі з пресвітером Василем Кравчуком і відповідальним за тюремне служіння Сергієм Дуплієм, відправилась на святкове богослужіння у ВТК №90 м. Херсона. Перед від’їздом ми у щирій молитві схилили свої серця перед Господом і ревно попросили Його благословіння на дорогу і ту працю, яку через нас мав зробити Христос у серцях грішних людей.

У цей, ніби звичайний день, мала відбутись велична подія: чотири душі, колись тяжко зранені гріхом, але які відкрили своє серце безмірній любові Христа, мали вступити у Заповіт з Богом через Святе Водне Хрещення. Всю дорогу мене переповнювали найрізноманітніші почуття. Хоча я трохи хвилювалась, але дуже хотіла побачити те, як Христос, навіть у таких місцях, де по-особливому панують зло, ненависть, ворожнеча, почуття помсти, знаходить все нові і нові душі для Царства Небесного.

На місце ми приїхали приблизно о дев’ятій годині ранку. Через деякий час нам дозволили заїхати на територію двору колонії. Стоячи під дверима, через які ми мали зайти на центральну алею тюрми, наш пресвітер згадав ті тяжкі часи, коли дуже сильно була гнана Церква Христова. Брати і сестри, які тоді сиділи за віру у Христа по тюрмах та таборах, навіть і помріяти не могли про те, що через декілька коротких десятиліть християни будуть спокійно заходити у ці місця для проповіді чистої Євангелії і проводити такі прекрасні богослужіння!

Коли всі отримали пропуски і зайшли на центральну алею, нас відвели у методичний кабінет, де начальник загону сказав, що для проведення зібрання відведено майже три години, хоча перед цим хотіли скоротити до двох годин, але Господь і в цьому питанні вийшов назустріч. Коли закінчилися всі підготовчі моменти і присутні були готові до початку зібрання, хор заспівав християнський гімн «Вірую!» Далі сестра Аня Кірічек розповіла вірш про прекрасне ім’я Христа і Його безмірну любов до кожної людини на Землі. Вступне слово говорив брат Сергій Дуплій, він також нагадав про те, якою дорогою ціною ми відкуплені і що Бог обов’язково виконає все те, що пообіцяв і що Він ніколи нас не залишить. Потім хор заспівав чудовий псалом «Вибрав путь я християнську…» Другим говорив проповідь брат Олександр Лєбєдєв про те, що собою являє Хрещення і яку велику роль воно відіграє у житті кожного з нас. Після проповіді, під спів псалму «Жить для Иисуса, с Ним умирать..», почалося Святе Водне Хрещення. Браття, одягнені у білі одежі, почали по-одному заходити у воду і на запитання пресвітера урочисто відповідали: «Вірую! Обіцяю!» Це були настільки хвилюючі моменти, що їх дуже тяжко передати словами, але хочу сказати, що ми всією душею відчули присутність Божу. Наші серця переповнювала велика радість, а на небі хори ангелів співали прекрасний гімн хвали і подяки Богові! У моїй пам’яті також пропливали ті святі хвилини, коли і я обіцяла служити Господу у добрій і чистій совісті. Гаряча хвиля любові до мого Небесного Отця знову сколихнула струни мого серця і я внутрішньо подякувала Гос­поду за кожну хвилину прожиту з Ним!

Проповідь до Хліболомання сказав брат Олег Сидоров. Він говорив про ті страшні муки, які довелось витерпіти за нас Христу, щоб ми отримали спасіння, і, що, хто не буде приймати участі у цій Святій Трапезі, той не матиме у собі життя. Далі брат Вася Кравчук зачитав слова із 1-го послання до Коринтян про Господню Вечерю. Коли після звершеної молитви брати почали підносити тарілку з хлібом, а через деякий час і чашу, то було помітно з яким трепетом і відповідальністю брали участь у першому в своєму житті Хліболоманні наші нові брати.

Потім, за традицією, під спів псалму «Не расскажет ручей говорливый…», браття подарували Біблії та ніжні червоні троянди нашим новим друзям, які декілька хвилин назад увійшли в ряди армії Христа. У них на очах блищали сльози радості! У голові одразу промайнула думка: які великі і славні діла звершує наш могутній Творець, коли люди, з таким непростим минулим, можуть просто на очах кардинально мінятись?!

Після цього наші брати та сестри служили псалмами, віршами, співав хор. А брати Рувим Вєлієв, Діма Барієв, Юрій Дехтяр розповідали про те, які великі милості в їхньому житті зробив Христос і з якої глибокої ями Він їх дістав, декого саме в тюрмі.

Останнім говорив слово наш пресвітер про те, що виходом із лабіринту гріха є тільки Ісус Христос, Який продовжує тихо і ніжно стукати у серця грішників для того, щоб помилувати, спасти, залікувати душевні рани і дарувати вічне життя.

У кінці зібрання був зроблений заклик до покаяння. Бажаючі примиритися з Христом підіймали руки. І, на превеликий подив, таких було багато. Церква Христова звершила ще одну гарячу молитву за новонавернених.

Служіння закінчилось приблизно в 12 годин 50 хвилин, але наші брати встигли подарувати тим, хто бажав, Нові Заповіти. Всі з радістю вітали один одного. На прощання ми з нашими братами разом сфотографувалися. Хочу сказати, що було нелегко прощатися з новою ріднею. Хай Господь їх рясно-рясно благословить і до кінця допоможе залишитися Йому вірними!

Дорогою додому, ми вирішили заїхати у туберкульозний диспансер і провести там коротеньке зібрання. Нам лікарі не дозволили ходити по палатам і тому на вулиці, під деревами, у звичних для нас умовах, ще трохи потрудились для Христа. Всі разом заспівали декілька псалмів, а потім браття проповідували, свідкували про великі милості, які зробив Христос у їхньому житті.

Коли спілкувалися окремо з деякими жінками та чоловіками, то вони плакали, тому що втратили надію на одужання і щасливе життя, але я твердо вірю, що Христос може зробити в житті цих людей великі чудеса і дати їм не тільки фізичне здоров’я, а й духовне. Треба тільки від усього серця вірити! Коли був зроблений заклик до покаяння, то примиритися з Христом вирішило три людини! Ісус ніжно їх покликав до Себе і дав тверду надію на світле майбутнє. Після молитви всі бажаючі отримали Нові Заповіти.

Ось такі два чудові зібрання нам подарував Господь! Але, слава Богу, день на цьому не закінчився! Дорогою додому, наші невтомні молоді брати запропонували ввечері поїхати на євангелізацію в с. Чорнянка. Але перед цим, у нас ще було прекрасне молодіжне зібрання. Слава Богу за таку чудову молодь, яка всім серцем до останніх сил бажає трудитись для Христа! Одна молода сестра з нашої церкви писала, що нехай девізом молодіжного життя будуть слова християнського гімну: «Для труда на Божьей ниве, мы готовы ВСЕ отдать. О, не будем же ленивы, пока день – не будем спать!»

Після молодіжного зібрання, ми всі посідали в машини, можна сказати «в три поверхи», і відправились на євангелізацію в с. Чорнянку. Наш диякон Олег Сидоров сказав, що не очікував, що так багато молодих сердець захоче ще потрудитись для Христа, тому що для одних це було третє зібрання, а для декого – четверте! Але Бог давав сили і бажання трудитись далі. Народ Божий нас радо і тепло зустрів. Ось у такій приємній атмосфері, приблизно о восьмій годині вечора, розпочалося зібрання. Молодь трудилась всім, чим тільки може: разом співали псалми, розповідали вірші, проповідували, свідкували. Благодать Божа широкою рікою проливалася у наші серця. Було видно, як Дух Святий проводить свою роботу у душах непримиренних з Ним людей. Великі та дивні діла Господні! Слава Богу за цей прекрасний і вільний час, коли навкруги панує свобода і слова Христа можуть без міри сіятись у бідні, зранені гріхом, людські серця. Тому, дорога молодь, давайте будемо використовувати кожну можливість і на повну силу трудитись для Христа, тому що ниви побіліли, а трудівників дуже мало!


Маргарита ДРОЗД


Газета "Христианин" 04(37)2010


© 2008-2012