Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете "Христианин".

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки






Украина онлайн

wwjd.ru: Христианская поисковая система.

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета «Христианин» (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас!

На этом небольшом сайте вы можете
прочитать все статьи из нашей газеты,
а так же скачать её электронную версию.
>>Читать последний номер<<

Про життя наповнене змістом

Ну скажіть, хто з нас не мріяв у дитинстві? Погодьтесь, що мрії ці були більші реальності. Нам здавалося, що обов’язково ми дістанемося до зірок, відкриємо ще один, нікому не відомий, острів, а по дорозі ще з пару материків. А з дна моря піднімемо скарби легендарного парусника. Ми виростали. Замість зірок світила нам настільна лампа, коли ми до півночі перевіряли учнівські зошити чи готували бухгалтерські звіти. Так і не відкриті острови перетворювалися у тяжку працю по відкриттю дверей власних будинків і квартир, ну а скарби матеріалізувалися часто у напівпорожні гаманці. Але ставши дорослими, ми не тільки не сміялися з грандіозних планів далекого дитинства, а, навпаки, продовжували і жити і мріяти мріями своїх дітей і онуків.

Думаю, що лише Адам і Єва жили в абсолютній гармонії мрії і реальності, поки диявол хитрістю все не порушив. Колись голубе небо, потемніло і назавжди віддалилось від землі. Але Бог знову повернув людям мрію. Одного разу відірвавши Авраама від смутку і турбот, Господь проговорив до нього. «...Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: «Таким буде потомство твоє!» Бут. 15:5. І серце нашого праотця по вірі ожило мрією і про обітовану землю, по якій він ходив, про сина, народженого старенькою Сарою і про Месію, що зодягне у Свою Праведність вірних. Бог не лише дарував мрії, але і робив їх реальністю: Вифлеєм, Голгофа, Новий Єрусалим, – багато з цього вже збулося, а інше обов’язково прийде у наше життя.

Для кожного з нас, у свій час безнадійно гинучих, Ісус подарував Мрію! Але багато християн дуже довго прощаються з дитинством. Духовним дитинством. Я не сперечаюсь, це чудова пора. Хто ж відмовиться від цієї безтурботності. Прийти на богослужіння, повибирати з духовного столу найсмачніші шматочки та й повернутись на свій, пролежаний до каркасу, диван. Ти в оправдання скажеш, що не знаєш, що робити? Послухай. Після чудесного раптового навернення перше, що запитав Савл це те, що мені робити, Господи? І Господь відповів: «Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!». Дії ап. 9:6. І сповнений Святого Духа Павло знайшов роботу, бо шукав її. Ні, він не перестав мріяти. Серце його завжди бажало «... мати дім у Господа». Тим не менше, послухай, що він сам говорить про своє життя: «Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в’язницях, часто при смерті. Від євреїв п’ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного, тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській; у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими, у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі. Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви» (2 Кор. 11:23-28).

Ти часто мрієш про небо, про вулиці з чистого золота, про красу Вічного царства? Добре робиш. Але якщо цим все і закінчується, то стоїть питання твого спасіння навіть, коли твої мрії не наповнені змістом служіння Богу і людям. Небо саме для тебе, воно чекає тебе. А поки ти на землі, не будь у полоні мрій, а служи ділу Євангелія. Зрозумій, що не слова, а діла йдуть слідом за нами. Можливо, ти знаходишся у великій церкві, можливо, ти одна у селі віруюча. Світи, сій, осолюй, допомагай ближнім, і прославиться Небесний Отець через твої добрі справи. Кажуть, що на запитання: «Щоб ви зробили, якби завтра прийшов Христос?», відомий англійський проповідник Чарльз Сперджен відповів: «Я сьогодні ще посадив би дерево». Пригадую розмову двох сестер, що поверталися з репетиції церковного хору. Одна з них мріяла: «Так хочеться попрацювати для Господа. Поїхати би у Африку до диких племен і там розповісти про Ісуса», на що друга, яка була регентом того хору, із сумом зазначила: «Ти хоч би репетиції не пропускала...» Скільки християн будуть мовчазно стояти перед білим престолом з опущеними головами тому, що все своє земне життя промріяли, тому, що всі роки лише бажали... Матвія 25:41-46 «Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований. Бо Я голодував був – і не нагодували Мене, прагнув – і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був – і не прийняли ви Мене, був нагий – і не зодягли ви Мене, слабий і в в’язниці – і Мене не відвідали ви». Тоді відповідять і вони, промовляючи: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці – і не послужили Тобі?» Тоді Він відповість їм і скаже: «Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, – Мені не вчинили!» І ці підуть на вічну муку, а праведники – на вічне життя».


Василь Кравчук


Газета «Християнин» 04(18)2005


© 2008-2020