Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете «Христианин».
При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.
Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.
|
|
Про життя наповнене змістом
Ну скажіть, хто з нас не мріяв у дитинстві? Погодьтесь, що мрії ці були більші реальності. Нам здавалося, що обов’язково ми дістанемося до зірок, відкриємо ще один, нікому не відомий, острів, а по дорозі ще з пару материків. А з дна моря піднімемо скарби легендарного парусника. Ми виростали. Замість зірок світила нам настільна лампа, коли ми до півночі перевіряли учнівські зошити чи готували бухгалтерські звіти. Так і не відкриті острови перетворювалися у тяжку працю по відкриттю дверей власних будинків і квартир, ну а скарби матеріалізувалися часто у напівпорожні гаманці. Але ставши дорослими, ми не тільки не сміялися з грандіозних планів далекого дитинства, а, навпаки, продовжували і жити і мріяти мріями своїх дітей і онуків. Думаю, що лише Адам і Єва жили в абсолютній гармонії мрії і реальності, поки диявол хитрістю все не порушив. Колись голубе небо, потемніло і назавжди віддалилось від землі. Але Бог знову повернув людям мрію. Одного разу відірвавши Авраама від смутку і турбот, Господь проговорив до нього. «...Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: «Таким буде потомство твоє!» Бут. 15:5. І серце нашого праотця по вірі ожило мрією і про обітовану землю, по якій він ходив, про сина, народженого старенькою Сарою і про Месію, що зодягне у Свою Праведність вірних. Бог не лише дарував мрії, але і робив їх реальністю: Вифлеєм, Голгофа, Новий Єрусалим, – багато з цього вже збулося, а інше обов’язково прийде у наше життя. Для кожного з нас, у свій час безнадійно гинучих, Ісус подарував Мрію! Але багато християн дуже довго прощаються з дитинством. Духовним дитинством. Я не сперечаюсь, це чудова пора. Хто ж відмовиться від цієї безтурботності. Прийти на богослужіння, повибирати з духовного столу найсмачніші шматочки та й повернутись на свій, пролежаний до каркасу, диван. Ти в оправдання скажеш, що не знаєш, що робити? Послухай. Після чудесного раптового навернення перше, що запитав Савл це те, що мені робити, Господи? І Господь відповів: «Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!». Дії ап. 9:6. І сповнений Святого Духа Павло знайшов роботу, бо шукав її. Ні, він не перестав мріяти. Серце його завжди бажало «... мати дім у Господа». Тим не менше, послухай, що він сам говорить про своє життя: «Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в’язницях, часто при смерті. Від євреїв п’ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного, тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській; у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими, у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі. Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви» (2 Кор. 11:23-28). Ти часто мрієш про небо, про вулиці з чистого золота, про красу Вічного царства? Добре робиш. Але якщо цим все і закінчується, то стоїть питання твого спасіння навіть, коли твої мрії не наповнені змістом служіння Богу і людям. Небо саме для тебе, воно чекає тебе. А поки ти на землі, не будь у полоні мрій, а служи ділу Євангелія. Зрозумій, що не слова, а діла йдуть слідом за нами. Можливо, ти знаходишся у великій церкві, можливо, ти одна у селі віруюча. Світи, сій, осолюй, допомагай ближнім, і прославиться Небесний Отець через твої добрі справи. Кажуть, що на запитання: «Щоб ви зробили, якби завтра прийшов Христос?», відомий англійський проповідник Чарльз Сперджен відповів: «Я сьогодні ще посадив би дерево». Пригадую розмову двох сестер, що поверталися з репетиції церковного хору. Одна з них мріяла: «Так хочеться попрацювати для Господа. Поїхати би у Африку до диких племен і там розповісти про Ісуса», на що друга, яка була регентом того хору, із сумом зазначила: «Ти хоч би репетиції не пропускала...» Скільки християн будуть мовчазно стояти перед білим престолом з опущеними головами тому, що все своє земне життя промріяли, тому, що всі роки лише бажали... Матвія 25:41-46 «Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований. Бо Я голодував був – і не нагодували Мене, прагнув – і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був – і не прийняли ви Мене, був нагий – і не зодягли ви Мене, слабий і в в’язниці – і Мене не відвідали ви». Тоді відповідять і вони, промовляючи: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці – і не послужили Тобі?» Тоді Він відповість їм і скаже: «Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, – Мені не вчинили!» І ці підуть на вічну муку, а праведники – на вічне життя».
Василь Кравчук
Газета «Християнин» 04(18)2005
|