Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете «Христианин».

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки


Украина онлайн

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета «Християнин»
(Украина, Херсонская область,
г. Новая Каховка)
приветствует Вас!


На этом небольшом сайте вы можете
прочитать все статьи из нашей газеты,
а так же скачать её электронную версию.
>>Читать последний номер<<
>>Скачать календарь на 2022 год<<

Основи віровчення та богослужбової практики ВСЦХВЄП (Продовження)

(Продовження. Початок у № 2(06)2001)


III. МИ ВИЗНАЄМО

Людина

Ми визнаємо, що:

1. Бог створив людину на Свій образ і подобу. Бут. 1,26-27; «І сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою...»

2. Людина має дух, душу і тіло, те, що становить людську істоту. 1 Сол. 5,23; «...Непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!»

3. Людина має свободу вибору. Повт. 30,19; «...життя та смерть дав Я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя...»

4. Людина згрішила через непослух Богові. Бут. З,1-19; «...з плодів дерева, що в середині раю, – Бог сказав: «Не їжте із нього і не доторкайтесь до нього, – щоб вам не померти... І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, – і він з’їв».

5. Через гріхопадіння перших людей все людство вспадкувало гріх і смерть. Рим. 5,12; «Тому то як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла смерть у всіх людей через те, що всі згрішили...»

6. Через благодать Ісуса Христа всім людям дана можливість спасіння. Тит. 2,11; «Бо з’явилась Божа благодать, що спасає всіх людей!»


Гріх

Ми визнаємо, що:

1. Гріх увійшов в людину через невір’я Богові і довіру неправді диявола. Бут. 3,4-6; «І сказав змій до жінки: «Умерти – не вмрете!», 2 Кор. 11,3.

2. Гріх – це порушення Божого Закону. 1 Ів. 3,4; «Бо гріх – то беззаконня».

3. Заплата за гріх – смерть. Рим. 6,23; «Бо заплата за гріх – смерть..!»

4. Христос прийшов, щоб власною жертвою знищити гріх. Євр. 9,26; «...Він з’явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх».


Спасіння

Ми визнаємо, що:

1. Людина не може спастися ні власними силами, ні своєю праведністю, чи заслугами, ні через інших людей. Мт. 16,26; «Яка ж користь людині що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?», Дії. 4,12; «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, щоб ним би спастися ми мали».

2. Бог пропонує прощення всіх гріхів та вічне життя з Богом даром через віру в Ісуса Христа. Ів. 3,15-18; «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне», Еф. 2,8.

3. Кожній людині для спасіння потрібно:

а) повірити в Ісуса Христа як у свого Спасителя. Дії. 16,30-31; «...Віруй в Господа Ісуса, – і будеш спасений ти сам та твій дім», 1 Ів. 5,13.

б) покаятися. Дії. 2,37-38; «... Що ж ми маємо робити, мужі-браття? ...Покайтеся...», Мт. 3,8.

в) народитися згори. Ів. 3,3; «...Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства».

– від води (Слова Божого). Як. 1,18; «Захотівши, Він нас породив словом правди...» Ів. 3,5.

– від Духа. Тит. 3,5; «Він нас спас... через купіль відродження й обновлення Духом Святим», Єзек. 36,26-27.

г) охреститися по вірі. Мр. 16,16; «Хто увірує й охреститься, – буде спасений...», 1 Пет. 3,21.

д) отримати дар Святого Духа. Дії. 2,37-38; «Що ж ми маємо робити, мужі-браття?». А Петро до них каже: «Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів – і дара Духа Святого ви приймете».


Хрещення Святим Духом

Ми визнаємо велику обітницю Отця – хрещення Святим Духом. Мт. 3,11;

«...Він христитиме вас Святим Духом й огнем», Дії. 1,5; 2,39.

1. Воно супроводжується:

а) прийняттям Божої Сили. Дії. 1,8; «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас...»

б) ознакою інших мов. Дії. 2,4; «Усі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» Дії. 10,45-46; 19,6.

в) проявом духовних дарів. 1 Кор. 12,8-11; «Одному бо Духом дається слово мудрості, а другому слово знання тим же Духом, а іншому – віра тим же Духом, а іншому – дари виздоровлення... роблення чуд, пророкування,... розпізнавання духів,... різні мови,.... вияснення мов...»

2. Ці дії не є проявом людських здібностей, або земних знань, а є результатом надприродної дії Святого Духа. Дії. 2, 4; «... як їм Дух промовляти давав».

3. Для отримання хрещення Святим Духом потрібно:

а) віра. Гал. 3,14; «...щоб обітницю Духа прийняти нам вірою» Еф. 1,13.

б) духовна спрага. Ів. 7,37-39; «...Коли прагне хто з вас – нехай прийде до Мене та й п’є!.. Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його...»

в) послух Богові. Дії. 5,32; «А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому».

г) молитва. Лк. 11,13; «...скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всі тим, хто проситиме в Нього» Дії. Ап. 1,14.

4. Хрещення Святим Духом може відбуватись:

а) під час молитви. Дії. 1,14; «Вони всі однодушно були на невпинній молитві...»

б) під час проповіді. Дії. 10,44; «Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова».

в) при покладанні рук служителів. Дії. 8, 17; «Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!» Дії. 9,17; 19,6.

г) за інших обставин. Дії. Ап. 8,39.


Дари Святого Духа

Ми визнаємо, що:

1. Дари Святого Духа не є проявом людських здібностей, а є надприродною дією Святого Духа в людині. Дії. Ап. 2,4; «...як їм Дух промовляти давав».

2. Дари Святого Духа послані Богом для збудування Тіла Христового. 1 Кор. 14,12; «Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, – дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви!»

3. Дарами наділяє Дух Святий згідно Своєї волі. 1 Кор. 12,11; «А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче».

4. Церква повинна досягати і пильнувати духовних дарів. 1 Кор. 14,1; «Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше – щоб пророкувати».

5. Церква зобов’язана не занедбувати дарів. 1 Тим. 4,14; «Не занедбуй благодатного дара в собі...»

6. Найкращий шлях – поєднання дарів з любов’ю. 1 Кор. 14,1; «Дбайте про любов і про духовне пильнуйте», 13,1-13.


ЦЕРКВА ХРИСТОВА

Вселенська Церква

Ми визнаємо, що:

1. Ісус Христос збудував Свою Церкву. Мт. 16,18; «...і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, – і сили адові не переможуть її».

2. Ісус Христос є її Головою. Кол. 1,18; «І Він – Голова тіла Церкви», Єф. 1,22.

3. Церква Христова, що будується Духом Святим від дня П’ятидесятниці, затверджена на основі вчення Апостолів і Пророків, і має Ісуса Христа наріжним каменем. Єф. 2,20-22; «Збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос...», 1 Кор. 3,11.

4. Церква Ісуса Христа складається з людей викуплених кров’ю Христовою, народжених від Бога Божих дітей з усіх народів і племен, які тепер живуть, на землі і вже спочилих у Господі. Євр. 12,22-23; «Але ви приступили ... до Церкви первороджених, на небі написаних...» Ів. 10,16;

«Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, – Я повинен і їх припровадити...», Об. 5,9; «...Ти викупив людей Богові з усякого племені і язика, і народу, і люду».

5. В цьому світі Церква Христова є стовпом і підвалиною правди. Тим. 3,15; «...Церква Бога Живого, стовп і підвалина правди».

6. Церква є Невістою Ісуса Христа і у вічності вона буде у шлюбі з Христом. Єф. 5, 31-32; «Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом». «Ця таємниця велика, а Я говорю про Христа та про Церкву», Об. 19,7-8.


Місцева Церква

Ми визнаємо, що:

1. Місцеву церкву складають члени Вселенської Церкви, що об’єднані спільною вірою та територією проживання. 1 Кор. 1, 2; «Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі...», Єф. 1,1; Рим. 1,12.

2. В її задачі входить:

а) проповідь Євангелії. Мр. 16,15; «І сказав Він до них: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!»»

б) діла милосердя. Гал. 6,9-10; «...поки маємо час, усім робімо добро...»

в) утвердження членів церкви у вірі, в святості, в любові. 2 Сол. 1,3; «...бо сильно росте віра ваша і приумножується любов кожного...», Дії. Ап. 2,42-47.

3. Умовою вступу до місцевої Церкви є:

а) увірування та покаяння. Мр. 1,15; «...Покайтеся і віруйте в Євангелію!»

б) духовне народження від Бога. Ів. 3,3; «...Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства».

в) прийняття водного хрещення. Дії. 2, 38; 41; «Отож ті, хто прийняв Його Слово, охрестилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три».

4. Віруючим, які прибули з інших місць, необхідно мати усне або письмове засвідчення пастора церкви, членами якої вони були.

5. Присутніми на церковному служінні можуть бути всі, та участь беруть члени церкви, а також дорослі та діти, які прийняли Господа своїм особистим Спасителем. Йоіл. 2, 16; «Зберіте народ, оголосіть святі збори, старців згромадьте, позбирайте дітей та грудних немовлят, нехай вийде з кімнати своєї також молодий, молода ж з-під свого накриття».

6. Члени місцевої церкви мають право подавати пропозиції, обирати та бути обраними на різні духовні служіння, брати участь у членських зібраннях, бесідах та при розв’язанні усіх питань церкви. Дії. Ап. 6,3; «Отож, браття, виглядіть із-поміж себе сімох мужів доброї слави...»

7. Кожний член церкви покликаний Господом:

а) коритися служителям церкви. Євр. 13, 17; «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм...», 1 Пет. 5,5.

б) брати щиру участь у служінні і житті церкви. Євр. 10,25; «Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося...»

в) жити в святості згідно заповідей Господніх. Ів. 14,15; «Якщо ви Мене любите, – Мої заповіді зберігайте».

г) гідно брати участь у Господній вечері. 1 Кор. 11,23-30; «Бо хто їсть і п’є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п’є!»

д) зберігати мир і єдність церкви. Еф. 4,3; «Пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру».

е) брати участь у матеріальному служінні церкви через десятину із своїх прибутків та через інші добровільні пожертвування. 1 Кор. 16,1-2; «...нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому»; 2 Кор. 9,6; «А хто сіє щедро, – той щедро й жатиме», Мал. 3, 8-10; Євр. 7,4.


(Далі буде)


Газета «Християнин» 01(07)2002


© 2008-2020