Основи віровчення та богослужбової практики ВСЦХВЄП (Продовження)
(Продовження. Початок у № 2(06)2001)
III. МИ ВИЗНАЄМО Людина Ми визнаємо, що: 1. Бог створив людину на Свій образ і подобу. Бут. 1,26-27; «І сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою...» 2. Людина має дух, душу і тіло, те, що становить людську істоту. 1 Сол. 5,23; «...Непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!» 3. Людина має свободу вибору. Повт. 30,19; «...життя та смерть дав Я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя...» 4. Людина згрішила через непослух Богові. Бут. З,1-19; «...з плодів дерева, що в середині раю, – Бог сказав: «Не їжте із нього і не доторкайтесь до нього, – щоб вам не померти... І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, – і він з’їв». 5. Через гріхопадіння перших людей все людство вспадкувало гріх і смерть. Рим. 5,12; «Тому то як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла смерть у всіх людей через те, що всі згрішили...» 6. Через благодать Ісуса Христа всім людям дана можливість спасіння. Тит. 2,11; «Бо з’явилась Божа благодать, що спасає всіх людей!»
Гріх Ми визнаємо, що: 1. Гріх увійшов в людину через невір’я Богові і довіру неправді диявола. Бут. 3,4-6; «І сказав змій до жінки: «Умерти – не вмрете!», 2 Кор. 11,3. 2. Гріх – це порушення Божого Закону. 1 Ів. 3,4; «Бо гріх – то беззаконня». 3. Заплата за гріх – смерть. Рим. 6,23; «Бо заплата за гріх – смерть..!» 4. Христос прийшов, щоб власною жертвою знищити гріх. Євр. 9,26; «...Він з’явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх».
Спасіння Ми визнаємо, що: 1. Людина не може спастися ні власними силами, ні своєю праведністю, чи заслугами, ні через інших людей. Мт. 16,26; «Яка ж користь людині що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?», Дії. 4,12; «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, щоб ним би спастися ми мали». 2. Бог пропонує прощення всіх гріхів та вічне життя з Богом даром через віру в Ісуса Христа. Ів. 3,15-18; «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне», Еф. 2,8. 3. Кожній людині для спасіння потрібно: а) повірити в Ісуса Христа як у свого Спасителя. Дії. 16,30-31; «...Віруй в Господа Ісуса, – і будеш спасений ти сам та твій дім», 1 Ів. 5,13. б) покаятися. Дії. 2,37-38; «... Що ж ми маємо робити, мужі-браття? ...Покайтеся...», Мт. 3,8. в) народитися згори. Ів. 3,3; «...Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства». – від води (Слова Божого). Як. 1,18; «Захотівши, Він нас породив словом правди...» Ів. 3,5. – від Духа. Тит. 3,5; «Він нас спас... через купіль відродження й обновлення Духом Святим», Єзек. 36,26-27. г) охреститися по вірі. Мр. 16,16; «Хто увірує й охреститься, – буде спасений...», 1 Пет. 3,21. д) отримати дар Святого Духа. Дії. 2,37-38; «Що ж ми маємо робити, мужі-браття?». А Петро до них каже: «Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів – і дара Духа Святого ви приймете».
Хрещення Святим Духом Ми визнаємо велику обітницю Отця – хрещення Святим Духом. Мт. 3,11; «...Він христитиме вас Святим Духом й огнем», Дії. 1,5; 2,39. 1. Воно супроводжується: а) прийняттям Божої Сили. Дії. 1,8; «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас...» б) ознакою інших мов. Дії. 2,4; «Усі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» Дії. 10,45-46; 19,6. в) проявом духовних дарів. 1 Кор. 12,8-11; «Одному бо Духом дається слово мудрості, а другому слово знання тим же Духом, а іншому – віра тим же Духом, а іншому – дари виздоровлення... роблення чуд, пророкування,... розпізнавання духів,... різні мови,.... вияснення мов...» 2. Ці дії не є проявом людських здібностей, або земних знань, а є результатом надприродної дії Святого Духа. Дії. 2, 4; «... як їм Дух промовляти давав». 3. Для отримання хрещення Святим Духом потрібно: а) віра. Гал. 3,14; «...щоб обітницю Духа прийняти нам вірою» Еф. 1,13. б) духовна спрага. Ів. 7,37-39; «...Коли прагне хто з вас – нехай прийде до Мене та й п’є!.. Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його...» в) послух Богові. Дії. 5,32; «А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому». г) молитва. Лк. 11,13; «...скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всі тим, хто проситиме в Нього» Дії. Ап. 1,14. 4. Хрещення Святим Духом може відбуватись: а) під час молитви. Дії. 1,14; «Вони всі однодушно були на невпинній молитві...» б) під час проповіді. Дії. 10,44; «Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова». в) при покладанні рук служителів. Дії. 8, 17; «Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!» Дії. 9,17; 19,6. г) за інших обставин. Дії. Ап. 8,39.
Дари Святого Духа Ми визнаємо, що: 1. Дари Святого Духа не є проявом людських здібностей, а є надприродною дією Святого Духа в людині. Дії. Ап. 2,4; «...як їм Дух промовляти давав». 2. Дари Святого Духа послані Богом для збудування Тіла Христового. 1 Кор. 14,12; «Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, – дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви!» 3. Дарами наділяє Дух Святий згідно Своєї волі. 1 Кор. 12,11; «А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче». 4. Церква повинна досягати і пильнувати духовних дарів. 1 Кор. 14,1; «Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше – щоб пророкувати». 5. Церква зобов’язана не занедбувати дарів. 1 Тим. 4,14; «Не занедбуй благодатного дара в собі...» 6. Найкращий шлях – поєднання дарів з любов’ю. 1 Кор. 14,1; «Дбайте про любов і про духовне пильнуйте», 13,1-13.
ЦЕРКВА ХРИСТОВА Вселенська Церква Ми визнаємо, що: 1. Ісус Христос збудував Свою Церкву. Мт. 16,18; «...і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, – і сили адові не переможуть її». 2. Ісус Христос є її Головою. Кол. 1,18; «І Він – Голова тіла Церкви», Єф. 1,22. 3. Церква Христова, що будується Духом Святим від дня П’ятидесятниці, затверджена на основі вчення Апостолів і Пророків, і має Ісуса Христа наріжним каменем. Єф. 2,20-22; «Збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос...», 1 Кор. 3,11. 4. Церква Ісуса Христа складається з людей викуплених кров’ю Христовою, народжених від Бога Божих дітей з усіх народів і племен, які тепер живуть, на землі і вже спочилих у Господі. Євр. 12,22-23; «Але ви приступили ... до Церкви первороджених, на небі написаних...» Ів. 10,16; «Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, – Я повинен і їх припровадити...», Об. 5,9; «...Ти викупив людей Богові з усякого племені і язика, і народу, і люду». 5. В цьому світі Церква Христова є стовпом і підвалиною правди. Тим. 3,15; «...Церква Бога Живого, стовп і підвалина правди». 6. Церква є Невістою Ісуса Христа і у вічності вона буде у шлюбі з Христом. Єф. 5, 31-32; «Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом». «Ця таємниця велика, а Я говорю про Христа та про Церкву», Об. 19,7-8.
Місцева Церква Ми визнаємо, що: 1. Місцеву церкву складають члени Вселенської Церкви, що об’єднані спільною вірою та територією проживання. 1 Кор. 1, 2; «Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі...», Єф. 1,1; Рим. 1,12. 2. В її задачі входить: а) проповідь Євангелії. Мр. 16,15; «І сказав Він до них: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!»» б) діла милосердя. Гал. 6,9-10; «...поки маємо час, усім робімо добро...» в) утвердження членів церкви у вірі, в святості, в любові. 2 Сол. 1,3; «...бо сильно росте віра ваша і приумножується любов кожного...», Дії. Ап. 2,42-47. 3. Умовою вступу до місцевої Церкви є: а) увірування та покаяння. Мр. 1,15; «...Покайтеся і віруйте в Євангелію!» б) духовне народження від Бога. Ів. 3,3; «...Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства». в) прийняття водного хрещення. Дії. 2, 38; 41; «Отож ті, хто прийняв Його Слово, охрестилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три». 4. Віруючим, які прибули з інших місць, необхідно мати усне або письмове засвідчення пастора церкви, членами якої вони були. 5. Присутніми на церковному служінні можуть бути всі, та участь беруть члени церкви, а також дорослі та діти, які прийняли Господа своїм особистим Спасителем. Йоіл. 2, 16; «Зберіте народ, оголосіть святі збори, старців згромадьте, позбирайте дітей та грудних немовлят, нехай вийде з кімнати своєї також молодий, молода ж з-під свого накриття». 6. Члени місцевої церкви мають право подавати пропозиції, обирати та бути обраними на різні духовні служіння, брати участь у членських зібраннях, бесідах та при розв’язанні усіх питань церкви. Дії. Ап. 6,3; «Отож, браття, виглядіть із-поміж себе сімох мужів доброї слави...» 7. Кожний член церкви покликаний Господом: а) коритися служителям церкви. Євр. 13, 17; «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм...», 1 Пет. 5,5. б) брати щиру участь у служінні і житті церкви. Євр. 10,25; «Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося...» в) жити в святості згідно заповідей Господніх. Ів. 14,15; «Якщо ви Мене любите, – Мої заповіді зберігайте». г) гідно брати участь у Господній вечері. 1 Кор. 11,23-30; «Бо хто їсть і п’є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п’є!» д) зберігати мир і єдність церкви. Еф. 4,3; «Пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру». е) брати участь у матеріальному служінні церкви через десятину із своїх прибутків та через інші добровільні пожертвування. 1 Кор. 16,1-2; «...нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому»; 2 Кор. 9,6; «А хто сіє щедро, – той щедро й жатиме», Мал. 3, 8-10; Євр. 7,4.
(Далі буде)
Газета «Християнин» 01(07)2002
|