Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете «Христианин».
При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.
Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.
|
|
Чим завинив людям Христос?
«А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!» (До Галатів 2:16)
В останній час у газетах, журналах, на полицях книжкових магазинів з’явилося багато наукових публікацій, присвячених темі виникнення Всесвіту. Наведу дві цитати з інтерв’ю доктора технічних наук професора А.С. Лазарева в газеті «Тайны будущего»: «Знания о Вселенной, накопленные человечеством за тысячи лет своего существования, доказывают: теологическая точка зрения рождения Вселенной выглядит намного логичнее идеи «Большого взрыва»»; «Вселенная не просто управляємо, но существует план ее развития, разработанный с точностью до жизни отдельных людей». Як бачимо, згадану проблему все частіше висвітлюють не журналісти чи письменники, а науковці з високими званнями, титулами та заслугами в науковій сфері. Висококваліфіковані вчені витрачають роки, а як у даному випадку, десятки років свого неповторного та безцінного життя, щоб у кінці кінців зробити наведений вище висновок. Тому, хто сьогодні цікавиться цією темою, іноді важко зрозуміти, що на даний момент є правильним: теологічний погляд чи матеріалістична теорія. Раніше я дуже радів з вище згаданих висновків учених, але зараз ставлюсь стриманіше, бо Богові, як і людям, не потрібні ці докази, адже все, до чого дійшли сьогодні вчені, мільйони людей приймали вірою протягом тисячоліть, невпинно, аж до цього дня проповідують по всьому світу. За це Слово правди в різні віки незлічена кількість християн, починаючи з мученика Стефана, поклали, і як навчає Біблія, ще покладуть на Божий вівтар своє життя. Привертає увагу те, що ці теорії, з точки зору їх творців, претендують, як говорять, на істину в останній інстанції. І дійсно: матеріал зібраний добротний, добре продуманий та оброблений з використанням Біблії, біблійних та інших пророцтв, підтверджених історією та життям. Проте, говорячи і доказуючи наявність Бога у Всесвіті, ці вчені мужі, можливо, несвідомо, але не те що наближають, а віддаляють людину від Господа. Чому? Бо там немає місця Ісусу Христу! Інший приклад. Я працюю машиністом насосної станції, яка знаходиться на значній відстані від села. Одного разу там зупинилась запряжена парою коней бричка. Господиня, жіночка чи дівчина (на вигляд років двадцяти семи), попросила в мене води напоїти коней. Поки вони пили, в нас зав’язалася невимушена бесіда. Виявилось, що вона вважає себе прочанкою миру, їздить по країні, проповідуючи життя в мирі з Богом, людьми та природою, вона розповідає всім про Бога, Його любов, добрі закони, Ним дані, про те, яким є благом всім жити за цими законами. Вона свідчила, що більшість людей радо її зустрічають і слухають, допомагають хто нічлігом, хто обідом, хто харчами на дорогу або кормом для коней. Я слухав і радів. Як добре, що є такі Божі люди, які вчать Божій гармонії в цьому розбещеному та гріховному світі. Та в якийсь момент я запитав чи читає вона Біблію? Дівчина відповіла, що в неї є Новий Заповіт, який вона іноді читає. Я поцікавився, чи не намагалася вона говорити людям не тільки про Творця, а й про Ісуса Христа Розп’ятого. Відповідь мене настільки вразила, що я часто про неї згадував. Вона сказала, що колись намагалася про Нього говорить, але люди не бажають слухати. Тільки мова заходить за Сина Божого, то ті, які тільки-но радо слухали про Бога, повертаються і, посилаючись на роботу, йдуть. Ще приклад. Моя мама до хвороби була активною прихожанкою однієї з церков. Вона попросила мене на свято Пасхи відвезти її на другий кінець села, щоб взяти участь у Богослужінні й освяченні паски, згідно обряду. У селі, де ми мешкаємо, такої церкви немає, а є поставлений пагорб, де встановлено та освячено хрест, біля якого в такі дні збираються охочі! Коли я її привіз, то здивувався, бо з одного боку, незважаючи на дуже ранній час (навіть ніч), біля хреста зібралося доволі багато жителів села, а з іншого боку, я бачив якихось сумних, з далеким від святкового настрою людей: хто з кошиком, хто з сумкою, хто з пакетом. Таке враження, що їх насильно розбудили, дали кошики і зібрали для відправки в далеку дорогу чи заслання. Жоден, в моїй присутності, не сповістив про воскресіння Христа, більше того, рідко хто взагалі вітався поміж собою, така атмосфера, яка здебільшого буває на похоронах. Але це ще не все. Приїхав священик з жіночками, що співають, одразу ж почав обряд (видно, дуже поспішав). Я підійшов ближче, щоб почути Пасхальну проповідь. Та, на мій великий подив, уся проповідь звелася до кількох загальних фраз і побажання присутнім, щоб Бог дарував усе, що бажають, а особливо в кожне подвір’я по автомобілю, що визвало схвальні відгуки в присутніх. Зібрав гроші і поїхав. Навіть у день Воскресіння – не знайшлося місця Розп’ятому Христу. Я не осуджую інші конфесії, просто з великим сумом свідчу про те, очевидцем чого я поневолі був. На кінець, останній приклад. Я не хочу говорити про будні дні, але оглянемось навколо себе і подивимось, що робиться в дні великих свят: Різдва, Пасхи, П’ятидесятниці та в недільні дні, бо вони є показниками духовного життя суспільства та сім’ї. Люди в ці дні не працюють на виробництві, бо в країні вихідні дані для того, щоб людина могла задовольнити свої духовні потреби, та тільки одиниці йдуть до церкви. Більшість збираються родинами, накривають столи, їдять, п’ють, веселяться, навіть не задумуючись, з якого приводу це все відбувається, і що це свято їм подарував Христос, Який був розп’ятий і воскрес заради них. Тож і в сім’ї, на сьогоднішній день, місце для Розп’ятого Христа не передбачене, як і в суспільстві. Що ж виходить? Науковцям, що доводять наявність Творця у Всесвіті – Христос не потрібний. Він не вписується в їх «бездоганні» теорії, бо для них незрозуміло, навіщо Тому, Кого вони називають Вищим Розумом, було ввійти в людську плоть і бути розп’ятим, якщо Він абсолютно спокійно може керувати усім процесом з неба. Люди, які називають себе «прочани миру», його не проповідують, бо світ, приймаючи Бога, не приймає Його Сина, не розуміючи, що Син і Отець – Одне. Як не дивно, багато церков, сповіщаючи про Бога, відходять від проповіді про Розп’ятого Ісуса, бо це не збільшує, а зменшує кількість прихожан, а значить – і церковні доходи. Нерозумні доходять до того, що героїчно заявляють, ніби самі готові відповідати за свої вчинки, Христос їм не потрібний: «Ми не просили Його за нас вмирати на Хресті». Суспільству та сім’ї Христос не потрібний, бо бентежить людські душі і серце, говорячи про муки, які чекають тих, хто Ісуса не прийняв. Він їм заважає красти, обманювати, жити гріховним життям. Люди, як равлики позакривались у своїх раковинах-домівках. Там, поки що, тихо і затишно. Навіщо звідти вилазити, прикладати зусилля, йти до Церкви, щоб отримати не заспокоєння, а навпаки. осудження у свою сторону за те, що живуть без Бога. Виходить, що ані суспільству, ані сім’ї Розп’ятий Христос також не потрібний! То виникає, на мій погляд, справедливе питання. Люди добрі! Я навіть не питаю, що нам доброго зробив Христос, але давайте хоч дамо відповідь самим собі: що Він зробив нам поганого? Чим перед нами завинив, що ось уже протягом двох тисяч років ми Його женемо з нашого суспільства, сімей і навіть Церкви? Чому ми і зараз, як колись у Синедріоні, закриваємо вуха і рвемо на собі одяг, коли чуємо про Христа Розп’ятого? Отямимось, поки ще є час, та підемо до Нього, у смиренні схилившись на коліна, покаємось в Ім’я Ісуса в наших гріхах та примиримося через Нього з Отцем нашим Небесним, Якому в Його Церкві честь і хвала на віки вічні. Амінь!
Микола Петрусь
Газета «Християнин» 03(51)2013
|