|
В той час не було тракторів (Вірш. Ольга Лазарук)В той час не було тракторів, і для робіт з землею Використовувать волів доводилось єврею. Щоб віл тягнути плуга міг й колеса молотильні, Була запряжена в ярмо волова шия сильна. Щоб зручно чувся віл в ярмі, щоби не натирало, До нього кликали майстрів, і мірки всі знімали. Своє ярмо мав кожен віл – господар дбав про нього – І певно, що давав дохід той віл для пана свого. Вдягали на вола ярмо, у плуга запрягали, Як поганяли – він ішов, ставав – коли спиняли. Віл сам собі не вибирав чи сіять, чи орати – То все господар визначав, а віл лиш мав сповняти. Звичайно, віл не вибирав чи те, чи інше поле І в час роботи не втікав попастися ніколи. Хоч може часом і було в вола таке бажання, Пішов би, щоб не був в ярмі від рання й до смеркання... Господь сказав: «Ярмо візьміть...» А ти, дитина Божа, Змогла вже серцем зрозуміть, що треба бути схожій У поведінці на вола, з різницею лиш тою, Щоби сама своє ярмо взяла на шию свою? Взяла? А є, як від вола, Господарю прибуток? Йому ти радість принесла чи переважно смуток? А як взяла, хто на поля заглядає неблизькі? Хто бігає в робочий час на світські пасовиська? Стоїш, коли Господь стоїть? Ідеш, коли рушає? Хто в Господньому ярмі, той Божу волю знає, І той виконує її, слухняний добровільно. Господь же сил дає Своїх, з ним рухаючись спільно. Хто сам ярмо Господнє взяв, той у житті спокійним став. Господь сказав: «Візьми ярмо...» Чи любимє тобі воно? Ольга ЛАЗАРУК Газета «Християнин» 05(43)2011 |
| © 2008-2020 |