Газета «Християнин» (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас! На этом небольшом сайте вы можете прочитать все статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию. >>Читать последний номер<< >>Скачать календарь на 2022 год<<

До 500-річчя Реформації

Реформація. В 2017 році це слово, за яким криється величезна суть, стало надто популярним і вживаним. Його зазвичай пов’язують з великою постаттю того часу Мартіном Лютером, з його боротьбою проти індульгенції, католицької церкви, папства. І це, на перший погляд, правильно, але задаймо собі декілька питань: «Чи справді це було головною метою діяльності Лютера? Що хотів Бог зробити через Реформацію?» На жаль, багато християн не спішили і не поспішають шукати зв’язку між діями видатних діячів Реформації та діями Всемогутнього Бога. Невже Реформація стосувалась тільки питань, пов’язаних із людьми того часу, і тієї території, де жили реформатори? Що ці зміни дають нам – українцям? Що насправді Реформація реформувала і що дала світові?»

Розпочнемо з останнього питання. Відповідь на нього об’ємна. Хоч Реформація була виключно релігійним рухом, але ті зміни, причиною яких вона стала, були кардинальними і колосальними. І стосувалися вони не тільки духовної сфери життя, а й політичної, соціальної, наукової, освітньої і навіть економічної. Тому можна з впевненістю стверджувати, що Реформація – подія світового масштабу, яка надзвичайно вплинула на світову історію.

Історія

З появою Реформації історики виокремлюють новий етап історії людства – Новий час. Історія світу більшістю науковців поділяється на декілька періодів: стародавній, середньовічний, новий та новітній. Кожен період зазвичай виокремлюється певними датами і подіями, які стали переломними і дали поштовх новому етапу історії. Так, падіння Риму в 476 році вважається кінцем доби стародавності. Першу світову війну вважають початком новітньої доби історії, яка продовжується і сьогодні. Звичайно, що коли було скинуто останнього імператора Західної Римської імперії Ромула Августа 476 року, то ніхто не проголошував, що віднині новий період в історії людства. Але більшість дослідників вбачають в цій знаковій події ознаки кінця однієї епохи і початок нової. Так от, початок Нового часу історики-дослідники вбачають в двох надважливих подіях тогочасного світу, однією із них є проголошення Мартіном Лютером своїх 95 тез 31 жовтня 1517 року. Таким чином, Реформація стала відправною точкою ще одного етапу світової історії, який називається «Новий час». Це, звичайно, не йде в порівняння з датою Народження нашого Господа Ісуса Христа, яка стала відправною точкою історичного процесу, до якої і від якої сучасний світ рахує роки свого існування.

Політика

Одну із найвагоміших змін Реформація принесла в політичну ситуацію не тільки тогочасної Європи, а і всього світу. І хоч вони торкалися не багатьох аспектів, але ці аспекти були основоположними. По-перше, Реформація стала клином, який був вбитий між церковною і світською владою. Якщо раніше влада католицької церкви і папи була вища, ніж влада монархів, то Лютер проголошував відокремленість Церкви від держави, вимагаючи віддати «кесарю – кесареве, а Богу – Боже». Але головне те, що кожен державний діяч як християнин мав нести відповідальність за свою державу перед самим Богом. Тепер політичні рішення кожен правитель міг приймати не озираючись на Ватикан. По-друге, Реформація стала поштовхом для розвитку національних держав, консолідації за територіальним чи національним принципом їх жителів в одну міцну спільноту громадян, які мають право впливати на ситуацію в своїй країні. Відновлюється значення поняття «демократія» як політичного устрою, де всі рівні перед Господом і мають право брати участь в державних справах: обирати і бути обраним. По-третє, поява національних мов як атрибута суверенної держави завдячує одній із головних ідей протестантизму – кожен народ повинен мати Біблію, перекладену зрозумілою йому мовою, для її чіткого і точного виконання. Біблія перекладалась народною, зрозумілою всім її носіям, мовою.

Філологія і лінгвістика

Отож, розглянемо який вплив на філологію і лінгвістику спричинила Реформація. Справді, потреба в користуванні Святим Письмом рідною мовою ставила на порядок денний покращення письмового оформлення текстів, тобто правопису. В період Середньовіччя панувала латинська мова, яка вже давно перестала бути зрозумілою для звичайного обивателя і викладалась в університетах окремим предметом, який навіть не кожному студенту давався під силу. Тогочасні європейські мови багато чим відрізнялися від неї, тому потреба в оформленні живої народної мови стояла давно. Але Реформація стала одним із факторів, який зрушив вирішення цієї проблеми з місця. Ще Ян Гус – один із передвісників змін в релігійному житті європейців – став на шлях удосконалення рідної йому чеської мови саме через потребу мати Біблію рідною мовою. Він прагнув спростити чеський правопис: щоб людям легше було вчитися читати, а потім самостійно вивчати і роздумувати над Біблію. Доти чеський правопис був досить складним, в якому для вираження одного звуку об’єднувалось декілька букв. Гус ввів розрізнювальні діакритичні знаки: для позначення довжини – риску над голосною, для позначення м’якості – крапку. Наприклад, слово «хрест», яке до Гуса писали поєднанням букв «krtijzz», після реформи правопису почали писати як «Kriz». Який же результат дала зміна правопису? Через багато років один кардинал католицької церкви, подорожуючи Чехією, у своєму щоденнику записав, що в Чехії багато сільських стареньких бабусь знають Біблію краще, ніж середній італійський священик. Адже читання Слова Божого рідною, до того ж зрозумілою і полегшеною мовою звучало гучніше за сотні проповідей.

Переклад Біблії Лютером німецькою мовою дав поштовх створенню літературної німецької мови. До цього в кожному німецькому князівстві був свій діалект, Лютер вибрав «саксонський». Вибір був настільки вдалим і близьким до народного, що мова Біблії Лютера стала літературною і сприяла створенню єдиної німецької національної мови і єдиного правопису. Лютеранське Святе Письмо витримало 30 перевидань і за 50 років з дня опублікування було видано близько ста тисяч екземплярів. Українське Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають Президенти України, видане в 1556-1561 роках, теж написане живою народною мовою під впливом реформаційних ідей, ставши видатною пам’яткою староукраїнської мови, яка відрізнялась від церковнослов’янської тим, що була зрозуміла читачеві.

Соціальна сфера

Вплив на соціальну сферу, на перший погляд, був менш помітним, але при цьому дуже суттєвим. Справді, нікуди не зникають різні суспільні стани: селяни залишались селянами, мешканці міст – містянами. Але в цей період на передній план виходить новий учасник соціальної стратифікації – приватні підприємці (буржуазія), які почали виступати проти феодальних порядків, які панували весь період Середньовіччя. Одна із основних відмінностей між цими станами полягає в тому, що приватні підприємці почали використовувати найману оплачувану працю, тоді як феодали використовували примусову і неоплачувану працю безправного і залежного від них населення (селян, містян). Причому ж тут Реформація? При тому, що одним із її постулатів була рівність всіх перед Богом, Який хоче мати з кожною людиною особисті стосунки і Який дає спасіння будь-кому, незалежно від його соціального положення в суспільстві. Саме тому приватні підприємці виступали проти поневолювання людей, наймаючи їх на роботу за платню. Цікаво те, що вільнонаймана праця стала більш прибутковою, ніж виконання феодальних повинностей.

Економіка

Реформація в соціальній сфері принесла зміну в економіку. Тепер з’являється така економічна система, як капіталізм, заснована на приватній власності, юридичній рівності і свободі підприємництва. А до чого ж тут Реформація? Насправді деякі дослідники, зокрема Макс Вебер, автор книги «Протестантська етика і дух капіталізму», вважають, що сучасна світова економічна система заснована на ідеях Реформації і протестантської віри та вихованні. Протестантська трудова етика полягала в декількох аспектах: особливе і шанобливе ставлення до праці – як праці, яку бачить Бог, і тому її потрібно виконувати чесно і старанно; раціоналізм і аскетизм у використанні коштів, адже вони не повинні правити серцем християнина; ведення комерційних справ не тільки задля збагачення, а для доброчесної діяльності, тобто Господь дав ці гроші, щоб протестант міг ними послужити для свого Бога. Це, справді, була реформаторська і революційна зміна в економічному плані. На думку більшості економістів, саме Реформації повинні завдячувати сучасним високим і стабільним станом своїх економічних показників найбагатші і найрозвиненіші країни світу, такі як США, Велика Британія, Німеччина, Нідерланди, Канада, Австралія, скандинавські країни.

Освіта і наука

Вплив на освітню і наукову сфери був досить масштабним. Сам Мартін Лютер наполягав на тому, щоб хлопчики та дівчатка мали право здобувати загальну освіту, і для цього просив не жаліти ні зусиль, ні фінансів. Адже освіта повинна підготувати молодь до служіння Богу в церкві чи в державі, тобто вчитися не тільки задля особистого розвитку, а і для суспільних потреб. А вчителів просив ставитись до своєї роботи не як до заробітку, а як до Божого покликання. Це стосувалось не тільки шкільної освіти, а й університетської. Адже сам Лютер був професором Віттенберзького університету. Ним та його послідовниками було закладено основу сучасної шкільної та університетської освіти, де учень або студент мав право висловлювати власну думку, навіть якщо вона і відрізнялась від думки викладача. Адже як в теології з Біблією, так і в освіті, кожен мав право користуватися першоджерелом, досліджувати його самостійно, роздумувати над ним. Реформатори відкидали схоластичні методи та спекулятивні теорії і, навпаки, більше уваги приділяли експерименту і вивченню давніх і сучасних мов. Зразковою середньою школою Європи того часу стала євангельська гімназія в Страсбурзі, прикладу організації навчального процесу та виховної роботи якої наслідували наступні покоління європейських освітян. До речі, безграмотність була швидко подолана в протестантських землях Німеччини і в Нідерландах саме під впливом ідеї Лютера про Біблію, доступну для всіх жителів країни, тобто кожен мав вміти її читати. Наслідки вражають, перша двадцятка найкращих університетів світу знаходяться саме в протестантських країнах.

Культура

Вплив Реформації на культуру був меншим, та все ж деяких її елементів зміни торкнулися помітно. Художники-реформатори, такі як Альбрехт Дюрер, Лукас Кранах та інші зосереджують свою увагу на портретному живописі і змалюванні Євангельських сюжетів в реалістичному стилі. Щодо музики, то в цій сфері стався справжній прорив. До цього музика і спів, які були тільки церковними, вже довгий час залишались привілеєм виключно для священника і церковного хору, тому кожен простий мирянин не брав участі у співі, а лише слухав його. Реформація принесла глобальну переміну: музика стала народною, ближчою до простолюдина. Тепер невід’ємною частиною протестантських богослужінь, окрім проповідей, став загальний спів всієї общини. Реформатори стверджували, що апостол Павло писав у одному із своїх послань, що кожен, прийшовши на зібрання, повинен мати щось для збудування Церкви – проповідь, відкриття... та псалом. Тепер прославлення Бога співом стало можливим для кожної людини, а не тільки хору чи священнослужителя. Це була революційна зміна в музиці. Реформатори спромоглися в 1524 році видати власний збірник духовних гімнів, а це полегшувало доступ звичайних людей до співу в храмах та поза ними. Музика стала настільки популяризуватись під впливом цих ідей, що більшість мистецтвознавців віддають належне Реформації, як причині появи видатних композиторів та їх ще більш видатних музичних творів, таких як Пауль Герхард і Йоганн Себастьян Бах. Саме протестантська музична традиція суттєво вплинула на творчість цих композиторів. Сам Лютер, окрім того, що дуже любив музику і вважав її талантом від Бога, був ще й прекрасним музикантом і композитором. Йому належить авторство близько десяти християнських гімнів, один із них – «Твердиня наша – вічний Бог». Тому Реформація помітним чином вплинула на розвиток музичного мистецтва, зробивши його доступнішим, народним, а спів – правом кожного християнина славити свого Творця.

Ми розглянули масштабний вплив Реформації на всі сфери життя тогочасного суспільства: історію та політику, філологію та лінгвістику, соціальне становище і економіку, освіту та науку, культуру, зокрема музичне мистецтво. І це ще не повний перелік всього того, на що вона справила прямий чи опосередкований вплив. Але вже навіть ці масштабні зміни вражають своїми масштабами дослідників усіх вищезазначених напрямків, та й не тільки їх, а й простого читача чи слухача. Але чи було це головною метою і призначенням Реформації? Яка Божа позиція відносно цього? Невже Реформація з’явилась для того, щоб принести кардинальні зміни тільки в матеріальне життя людства? Тож давайте спробуємо дати відповідь на питання, які ми поставили, починаючи наше дослідження.

Цілі Реформації

Однією із найголовніших гасел Реформації було «Sola Scriptura» – «Тільки Писання». Цей девіз говорив про те, що треба відкинути будь-яку духовну літературу (передання, житія святих, праці отців церкви), яка до цього вважалась авторитетом для Церкви і «хлібом насущним» для простолюду і впливала на догматику католицизму. В основу ж всього реформатори бажали поставити тільки Святе Письмо.

На мою думку, в цій тезі можна було б просто проголосити одне слово – «Scriptura», і було б достатньо. Як ми вже говорили, Слово Боже було настільки недосяжним і незрозумілим для жителів тогочасного світу, що його ніхто окрім священників під час служб у храмах не бачив. Про розуміння я взагалі мовчу, бо самі священнослужителі не розуміли що читають, а про слухачів і мови немає. В той час в католицизмі найавторитетнішим перекладом Біблії була так звана «Вульгата» – латиномовний переклад ІV-V століть, зроблений Ієронімом. Уявіть собі, наскільки вона відрізнялась від тогочасної мови будь-якої європейської держави, адже в часі їх віддаляло більше ніж тисячу років. Порівняйте, як змінилась українська мова за одне століття, послухавши вимову українських емігрантів, які виїхали до Канади чи США 70-80 років тому, – справді, суттєва різниця. Так, це людська мова, а Книга книг, яка відкриває шлях до богопізнання і спасіння людської душі, була настільки незрозумілою, що навіть папа римський Лев Х, переслідувач Мартіна Лютера, не хотів читати її і через що не вважав її за щось значиме. Що ж тоді говорити за простого обивателя, про яке його спасіння може йти мова?

Господь, споглядаючи зі Святих Небес на грішну Землю, розумів наскільки далеко відійшли від Нього християни. І однією із головних цілей, поставлених Богом перед реформаторами і Реформацією, на мою думку, було знову дати людям нашої планети Боже Слово. Ні, тексти його не були змінені чи доповнені, зовсім ні. Це було навіть не таке ж саме, а теж саме Святе Письмо, яке тепер мало стати зрозумілим всім, щоб кожний, хто прочитав його, міг знайти вузеньку стежку і сміло нею йти. Заскрипіло гусяче перо по поверхні аркуша паперу, зашелестіли сторінки словників, застукали друкарські станки, і столітній пил зі Святої Книги, піднесений легким вітерцем, розсіявся, як розсіявся туман в багатьох людських серцях, давши місце Небесному промінчику. Виявляється, ця Книга не була закрита під сімома замками і двадцятьма печатками і для її прочитання не потрібно йти в бібліотеку за тлумачними словниками чи за посібниками з коментарями. Її може легко читати і повністю розуміти сільський пастух, випасаючи свою отару далеко в степу, професор, стоячи за кафедрою в університетській аудиторії, кухарка, готуючи борщ на обід, парламентарій, готуючись до голосування, і навіть маленька дитина, граючись своїми іграшками, може осягнути, хоч елементарні, але значущі духовні істини.

Тепер будь-який читач, маючи Біблію рідною і зрозумілою для себе мовою, отримав можливість побачити себе і оточуючий світ в його світлі. І почалась реформація, тільки вже не політики чи економіки, а справжня реформація – реформація серця! Змінювався погляд на власне життя, яке почало преображатись: релігія перетворювалась у віру, Біблія стала путівником і справжнім Хлібом насущним, а Царство Небесне перестало бути далекою фантазією диваків, ставши реальністю і здійсненною мрією всіх. І скільки мільйонів таких сердець реформувалось і реформуються ось вже протягом п’яти сотень років, а скільки ще будуть реформуватись. А потім почалась реформація навколишнього світу, але тепер вже не людська рука робила цю справу, її робило очищене і реформоване серце. Це, в свою чергу, і призвело до кардинальних змін в економіці, політиці, соціальній сфері... Не буду повторюватись, перелік вже доволі знайомий.

Ще одним завданням, яке Люблячий Батько захотів вирішити через Реформацію, стало рішення проблеми спасіння, спасіння через віру. Так-так, зовсім просто, через віру в спасаючу жертву Ісуса Христа. Людське сумління, заплямоване протягом короткотривалого життя, яке в період Середньовіччя в середньому тривало не більше тридцяти років, потребувало очищення. Тисячі паломників направляли свої стопи до святих місць в Палестину, терплячи голод, спрагу, спеку, напади розбійників та грабіжників, задля однієї життєво необхідної справи – полегшити тягар гріхів, який важким каменеем лежав на серці. Він був набагато важчий, ніж мішки із зерном, які треба було нести в ангари свого феодала-поневолювача, болючіший, ніж різки ката, більш гіркий, ніж зварений з бур’яну суп. Приходячи в Єрусалим, цілуючи святі речі, серце не тільки не звільнялось від цієї ноші, до тіла чорною рукою чіплялась страшна хвороба – чума, яка, до речі, саме таким шляхом викосила ледь не пів-Європи. І серце шукало і не знаходило відповідь на питання: «Чому? За що?» Здається, ж робив святу справу, а полегшення немає, навпаки, горе і біда приходили в дім. І сприймалось це все як кара Божа на бідних і грішних людей. А якщо якесь полегшення інколи приходило, але ж після кожного гріха до Гробу Господнього ходити не будеш, та й не зможеш. Пішла чутка, що з’явився новий метод отримати прощення, правда, трішки дорогенький, але ж це краще, ніж кожен раз ходити до Палестини. До того ж спокій для совісті можна отримати на декілька років вперед! Оце так чудова річ – індульгенція! Відкривались гаманці, дзвеніли монети в скарбничці торговців «прощенням», але серце не обманиш, совість чистою не ставала. Отак і жили люди в коловороті гріха, не знаючи виходу. А як же хотілося спокою і чистоти серця. «Як же вирватись із цього кола!?» – кричала не одна душа, стоячи на колінах в сльозах і шукаючи звільнення перед образами святих і навіть святої Марії. Але, по великій милості Божій, вихід був поруч!

Яким же було здивування прихожан Віттенберзької церкви, коли під час недільної проповіді, дрімаючи на церковній лаві, крізь сон до їхніх вух долетіли досі незнайомі і не чувані слова, які лунали з вуст їхнього духовного наставника Мартіна Лютера: «Праведний вірою жити буде! Sola fide (тільки вірою)». Цієї новинки не чекав ніхто, вже давно всі звикли до монотонного голосу отця, який речитативом промовляв про те, що всі ми грішні, треба каятись, сім раз б’ючи поклони перед іконами і цілуючи святі мощі, сто раз промовляючи «Отче наш», про потребу робити добрі справи і давати десятину в церковну скарбницю, і аж тоді прийде прощення. А якщо не будеш робити цього всього, то вічні пекельні муки чекають на тебе. Відвідувачі храму, напевно, самі розуміли, що і священник не вірить в ці старі методи, бо сам не раз їх використовував, але зміни в серце не приходили. А тут щось новеньке! Бабусі протирали заспані очі хусточкою, чоловіки повідкладали «Житія святих», над якими завжди нахилялись, ніби для читання, а насправді для дрімоти, щоб пан-отець не запідозрив у грішній справі, навіть жінки перестали перешіптуватись між собою обговорюючи сусідів, сьогоднішній обід і одяг багатої пані в першому ряду. Це було справді щось нове! Виявляється, для отримання прощення від гріхів, спасіння і життя в Раю не треба робити всього того, що не раз кожен із них стомлений, засинаючи перед образами, не міг до кінця виконати. Для спасіння і чистоти серця треба зовсім небагато – віра, з гірчичне зерно, в силу крові Ісуса Христа! І без всіляких святих посередників, отак просто! Отець Мартін розповідає, що сам перевірив це на собі, каже, спрацювало, дієвий метод!

І почалося... Натовпи прощених, ріки сліз з їхніх очей, усміхнені обличчя, очищені серця від гріха для нового життя з Люблячим Батьком! Інколи задумуюсь, Боже, скільки кілометрів, часу, грошей витратив би я для отримання прощення гріхів, якби Ти не відкрився в Ісусі Христі, в Чиєму імені даровано нам спасіння. А скільки б биків, овечок, кіз мав би вигодувати, виростити, тягнути з України до Єрусалиму, для отримання прощення від одного гріха, якби Ти Христос не прийшов у бідні ясла Віфлеєму. Але Ти прийшов, відкрився і дав спасіння не тільки мені, а мільярдам жителів нашої планети, так просто, безкоштовно, даючи взамін брудної совісті – чисту, замість кам’яного серця – плотяне. Слава і подяка Тобі за це!

І останнє, Ісус Христос – небесний Наречений, піднімаючись над хмари з верхів’я гори Елеонської, мав намір таким же шляхом повернутися на землю, але з іншою ціллю – забрати на небесне весілля свою Наречену – Церкву. Думаю, Він був радий бачити її біле плаття протягом декількох перших століть чистим, на яке часто падали краплі крові християн-мучеників. Був задоволений її стійкістю та вірністю в гоніннях і переслідуваннях. Але це тривало недовго, прийшли зміни, ніби на краще: повиходили християни з катакомб, спорожнів Колізей, імператори великих держав приймають християнство. Але сталася біда, між Нареченим і Нареченою для «полегшення» спілкування один з одним з’явились посередники (папи, єпископи), в яких Перший точно не мав потреби. Маючи особисто справу з пастухами (пресвітерами), яких настановив пасти отару до свого приходу, і з вівцями, яким часто перев’язував рани і носив на руках, Він не потребував сторонньої допомоги. Адже саме для того, щоб людина стала ближче до свого Бога, Спаситель пішов до грішників на землю. Якісь прості земні обивателі зобов’язали Нареченого Ісуса Христа говорити до своєї Нареченої саме за їх посередництва. А далі сама Наречена почала відступати від заповіту з Христом, і пляма за плямою покривала її весільне вбрання. Уявляю, яким Ісус був засмученим, дивлячись на її заплямований одяг, котрий Він мав силу очистити, але Наречена не поспішала це робити. Її прекрасним ім’ям «Церква» стали називати будівлі із каменю чи дерева, куди приходили зовсім не відроджені душі, нібито для поклоніння Богу. Прикриваючись, склепінням цих архітектурних споруд, вони спішили збити Церкву з істинної, вузенької стежки, яка привела б її до Нареченого, на широку дорогу, кінець якої – погибель. З кожним роком Йому ставало боляче і важче «знать, что жертва для многих напрасна». Йшли століття, Наречена відкинула свого керівника – Христа, поставивши замість Нього «намісника Бога на землі». Її руки починали криваві війни, під час яких гинуло багато безвинних душ, підкидали хмиз до вогнища, на якому горіли вірні сини Неба, закривали людям шлях до спасіння. Її ноги ледь переступали, йдучи на спілкування з своїм Богом, тоді як бігли від Нього швидко і при цьому не стомлювались. Її очі почали дивитись не на Голгофу, де вмирав її Наречений, і не в Небеса, звідки Він мав прийти за нею, а в світ, приміряючи його образ до себе. Її вуста перестали шептати молитву до Ісуса, а почали ображати бідних, говорити «анафема» борцям за істину, обзивати немічних, кривдити безпомічних. Її вуха перестали чути голос Нареченого, а радше спішили послухати пересуди і плітки про інших, світські новини та обмовлення ближнього. Всі її члени просто ходили під дах отої гарної з позолотою будівлі, при цьому не знаючи один одного, не турбуючись про потреби сусіда по лавці, а ще гірше – ненавидячи і не люблячи один одного. Вони поступово відмирали, бо не виконували покладених на них функцій, перетворюючись із живого організму на холодні кам’яні стіни, прикрашені різними картинами. Але так довго тривати не могло. По великій своїй любові та милості Наречений вирішив реформувати свою Наречену, щоб підготувати її до зустрічі з собою, адже на весілля вона повинна була з’явитись у весільному одязі.

Реформація для Нареченої проходила боляче, не раз було чути її зітхання, і сльози розкаяння одна за одною крапали на землю. Утиски і переслідування відсіяли всіх, хто тільки носили її ім’я, при цьому не хотів жити святим життям. Як полова, летіли вони за вітром вчень далеко-далеко. І лише добірні зерна, які лишилися після перевіювання, відновивши свої функції, стали членами обновленої Нареченої. Після такої Реформації ніхто вже не наважувався називати Її ім’ям красиві архітектурні споруди чи позолочені зовні і всередині будівлі. Його носієм стала спільнота спасенних душ, які люблять один одного, відкинули образ світу цього і вирішили твердо та неухильно триматися Євангельської науки до дня повернення Нареченого.

Але останнім часом спостерігається зворотна тенденція, кажуть, історія вчить, і це правда, але не всі хочуть використовувати її уроки. Якщо раніше поступово, то зараз широким кроком Церква повертається до стану «сірої та холодної будівлі», стає схожою на оточуючий світ, всіляко заплямовуючи при цьому своє весільне вбрання. Для чого бути «білою вороною»? Відвернулась від Бога Європа, Америка, не навчились в історії і більшість нас – українців. А час приходу Христа близько, та чи готова Церква Його зустріти? Дорогі християни, не примушуйте вашого Небесного Нареченого знову застосовувати до вашої церкви методи «реформації», повірте на слові, методи дієві. Хай краще майбутні покоління святкують 600, 700, 800 річчя і т.д. з дня Реформації, ніж почнуть її святкування спочатку.

Реформація. Водночас просте і складне слово. Минають роки, віддаляючи нас від тієї визначної події, яка настільки змінила світ, що і сьогодні він рухається в заданому нею напрямку. Наслідки змін, внесених Реформацією в економічну, політичну, соціальну сферу, і зараз приносять рясні плоди для суспільства. Реформи в культурі, освіті, науці та філології стали вічним надбанням людства. І як приємно усвідомлювати, святкуючи цю визначну подію, її значимість, важливість, навіть історичність. Але все, що відбувається в нашому світі, тісно пов’язане з вершиною Божого творіння – людиною, а якщо бути більш точними, з її серцем. А тепер хотів би відповісти на питання, яке ми поставили на початку нашого дослідження, на котре ще відповідь не прозвучала: «Як це все стосується нас – українців?» Шановні мої земляки! В час великих і масштабних реформ, які зараз відбуваються в нашій країні, хотілось би нагадати про ще одну дуже важливу річ. Реформувати всі сфери людського життя можна різними методами: приймати закони на найвищому державному рівні, їх виконання забезпечувати органами правопорядку чи судовими установами, але ці всі засоби разом узяті будуть повністю недієві, якщо не відбудеться Реформації серця! Ви запитаєте: «А як це?» А дуже просто, треба тільки схилитись в щирому розкаянні перед Небесним Реформатором Ісусом Христом, визнати свої гріхи і запросити Його реформувати ваше серце! Він вже давно тихенько стукає в його дверці, прислухайтесь, так-так, це саме Він – Ісус Спаситель світу! Відкрийте Йому своє серце і не пожалкуєте, як ніколи не пожалкували мільярди спасенних християн! Повірте, наступною ланкою в цьому ланцюжку Реформації будуть зміни в усіх сферах життя нашої держави. Спробуйте, і ви пересвідчитесь в правоті вищесказаних слів, метод перевірений 500 років тому.

Богдан КРАВЧУК